331-й парашутно-десантний полк (РФ)

331-й парашутно-десантний полк
рос. 331-й гвардейский парашютно-десантный ударный Костромской полк
Нарукавний знак полку
На службі1992—дотепер
КраїнаРосія Росія
Вид Десантні війська
Чисельністьполк
У складі98-ма повітрянодесантна дивізія
Дислокаціям. Кострома
в/ч 71211
Війни/битвиРосійсько-українська війна

Російське вторгнення в Україну (2022)

НагородиРосійська гвардія
ударний
ЗванняКостромський
Медіафайли на Вікісховищі

331-й гвардійський парашутно-десантний ударний Костромський полк (331 ПДП, в/ч 71211)[1] — формування Повітрянодесантних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю у полк. Дислокується у м. Кострома. Входить до складу 98-ї повітрянодесантної дивізії Західного військового округу.

У 2014 році підрозділи полку брали участь у війні на сході України де вели бої під Іловайськом. У 2022 році брав участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну на київському напрямку, згодом на сході України, під Ізюмом та в районі Попасної.

Вважається однією з елітних частин російських збройних сил.[2][3][4]

Історія

[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР у 1992 році 331-й гвардійський парашутно-десантний полк Радянської армії перейшов до складу Збройних сил Російської Федерації.

У 1992 році залучався до миротворчої місії у Югославії.

У серпні 1993 року переданий з 106-ї повітрянодесантної дивізії до 98-ї повітрянодесантної дивізії.

У 1995 році брав участь у Першій російсько-чеченській війні.

У 1999 році залучався до миротворчої місії у Косово.

У 2001 році брав участь у Другій російсько-чеченській війні.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Війна на сході України

У 2014 році полк брав участь у російсько-українській війні. За даними британського аналітичного центру RUSI, на основі полку була сформована батальйонно-тактична група, яка брала участь у бойових діях з 11 серпня 2014 року.[5]

Полк був залучений до оточення українських сил під Іловайськом.

Докладніше: Бої за Іловайськ

24 серпня 2014 року, приблизно о 12:15, артилеристами 2-ї протитанкової батареї 51 ОМБр під командуванням капітана Костянтина Коваля в районі смт. Кутейникове було підбито 2 одиниці БМД-2 331-го парашутно-десантного полку.[6][7] Десантники евакуювалися з бойових машин і сховалися в лісосмузі неподалік. Під час спроби виходу кількома годинами пізніше, 10 десантників 331 ПДП були взяті у полон відділенням розвідників 51 ОМБр під командуванням сержанта Володимира Козака в районі селища Дзеркального, де розміщувався штаб української батальйонно-тактичної групи.[8][9] 26 серпня Міністерство оборони РФ визнало факт потрапляння військових у полон, прокоментуваши, що десантники «перетнули [кордон], ймовірно, випадково на необладнаній, немаркованій ділянці».[10]

Докладніше: Російські військовослужбовці, що потрапили в полон у російсько-українській війні (з 2014)

За українськими даними, полк був серед тих підрозділів, які порушили домовленість про коридор для виходу українських військових з оточення під Іловайськом. Тоді були розстріляні сотні українських бійців.[2][11]

29—30 серпня 2014 року 10 полонених десантників були обміняні на українських військовослужбовців. 31 серпня 2014 року спікер АТО повідомляв, що обмін відбувся на 63 українських військовослужбовців Нацгвардії,[12] а Генеральний військовий прокурор України Анатолій Матіос у 2015 році сказав, що на 200 українських військовослужбовців і цивільних.[13][14]

29—31 серпня десантники полку були наглядачами українських військових, захоплених під час боїв при спробі виходу з оточення під Іловайськом.[15]

У березні 2015 року військовослужбовець 331 ПДП був помічений у Станично-Луганському районі України.[16] У листопаді 2015 року формування полку фіксувалися у процесі перекидання до окупованого Криму.[17] У серпні 2016 року ГУР МО повідомило про прибуття партії військовослужбовців полку до Донецька.[18]

У 2017 році полку надане почесне найменування «Ударний».[19][20][21] Це було перше присвоєння такого найменування,[22] статус запровадили у 2017 році для відзнаки найбільш боєздатних підрозділів.[23]

Російське вторгнення в Україну 2022 року

[ред. | ред. код]

2022 року підрозділи полку брали участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну. Полк зайшов на територію України з Білорусі і вів бої на київському напрямку. Проте стрімкий наступ зупинився у передмістях Києва: у Бучі, Гостомелі та Ірпені.[2] 11—14 березня 2022 року українська артилерія, у спробах вибити окупантів з Бучі, завдавала ударів по позиціям полку.[3] В березні полк брав участь в штурмі села Мощун, де зазнав великих втрат.[24]

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022), Битва за Бучу та Бучанська різанина

17 березня стало відомо про загибель в Україні командира полку Сергія Сухарєва.[25] В другій половині березня полк відступив в Білорусь.[3] На початку квітня оприлюднено відео, на якому техніку полку завантажують на залізничні платформи у Барановичах та відправляють до Бєлгорода у РФ.[3]

На початок квітня 2022 року, BBC встановило імена 39 загиблих десантників полку, у всіх дати смерті — до 13 березня. У соцмережах Костроми місцеві говорили про втрати близько 100 десантників полку загиблими.[2]

Після переформатування та відновлення полк знову відправили в Україну — під Ізюм та Попасну.[3]

Докладніше: Бої за Ізюм (2022) та Бої за Попасну

В результаті боїв, що відбулися у квітні — червні, кількість підтверджених смертей у полку зросла з 39 на початку квітня до 62 наприкінці липня 2022 року. Враховуючи кількість зниклих безвісти, фактична кількість загиблих значно вища і може досягати 150. Якщо додати поранених, загальні втрати оцінювалися у 650—670 на липень 2022.[26]

16 квітня 2024 року Збройні сили України атакували командний пункт 331-го полку в місті Бахмут. Удару було завдано двома ракетами РСЗВ HIMARS. За інформацією джерела, штаб десантників перебував у двоповерховій адміністративній будівлі у центральній частині міста. Також повідомляється, що командний пункт був новим і військові заїхали туди за тиждень до завдання удару. Внаслідок ракетної атаки загинуло вісім офіцерів полку. Крім начальника розвідки Іллі Сатаріна, серед втрат значаться начальник артилерії Прокоп'єв, начальник зв'язку Котов та старший помічник начальника штабу полку Пантелєєв. Кількість поранених не уточнювалася.[27]

Склад

[ред. | ред. код]
  • Штаб
  • 1-й парашутно-десантний батальйон
  • 2-й парашутно-десантний батальйон
  • 3-й парашутно-десантний батальйон
  • Самохідно-артилерійський дивізіон
  • Розвідувальна рота
  • Протитанкова батарея
  • Зенітна ракетна батарея
  • Рота зв'язку
  • Інженерно-саперна рота
  • Ремонтна рота
  • Рота десантного забезпечення
  • Рота матеріального забезпечення
  • Хімвзвод
  • Комендантський взвод
  • Полковий медичний пункт
  • Оркестр

Командування

[ред. | ред. код]

Втрати

[ред. | ред. код]

За даними BBC кількість загиблих у полку під час вторгнення в Україну до 13 березня 2022 склала принаймні 39 осіб[11], станом на 1 липня 2022 кількість зросла принаймі до 62 осіб[3], а станом на 1 вересня 2022 до понад 80 осіб[31]. На 10 січня 2025 року вдалося встановити імена щонайменш 237 загиблих російських військових[32].

З відкритих джерел відомо про 89 імен десантників 331 ПДП, які загинули у 2014—2023 роках в Україні.

Докладніше: Втрати 331-го парашутно-десантного полку (РФ)
Див. також: Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Полный список воинских частей Костромы. voinskayachast.net. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 27 липня 2016.
  2. ↑ а б в г Mark Urban (2 квітня 2022). The heavy losses of an elite Russian regiment in Ukraine. BBC News (брит.). Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  3. ↑ а б в г д е Як елітний російський полк, розбитий під Києвом, повернувся в Україну, Марк Урбан, 01.07.2022
  4. ↑ CNN, Chris Liakos (18 березня 2022). Russian state TV confirms death of regional airborne forces commander in Ukraine. CNN (англ.). Процитовано 2 липня 2022.
  5. ↑ Igor Sutyagin (9 березня 2015). Russian Forces in Ukraine. Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  6. ↑ Цензор.НЕТ. КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ (ru-RU) . Архів оригіналу за 26 липня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  7. ↑ Остатки российской БМД-2 у Кутейниково. 2014-й. Судя по форме и расположению тактич. знака, БМД была из 331-го ПДП : Askai on Twitter. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 31 липня 2016.
  8. ↑ Цензор.НЕТ. СЕРЖАНТ ВЛАДИМИР КОЗАК: "РОССИЙСКИЕ ДЕСАНТНИКИ БЫЛИ, "ЯК ТЕЛЯТКО НА ПАСОВИЩІ"". КОГДА И КАК ВЗЯЛИ В ПЛЕН ДЕСЯТЬ РОССИЙСКИХ ДЕСАНТНИКОВ 24 АВГУСТА 2014 ГОДА? (ru-RU) . Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  9. ↑ Разведчик, в августе 2014-го взявший в плен 11 псковских десантников, попал под суд на Волыни. fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  10. ↑ Міноборони РФ визнало вторгнення російських військових в Україну та факт їх полонення. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  11. ↑ а б Марк Урбан. Як елітний російський полк зазнав нищівних втрат в Україні [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]. BBC Україна, 2.04.2022
  12. ↑ РНБО: 9 костромських десантників обміняли на 63 українських військових. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  13. ↑ Задержанных в ходе событий во Иловайский 10 российских военных обменяли на 200 бойцов АТО, - Матиос. 112.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  14. ↑ Цензор.НЕТ. Задержанные под Иловайском 10 российских десантников были обменяны на 200 украинских воинов, - Матиос. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  15. ↑ Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід «південної» групи. - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 11 серпня 2016.
  16. ↑ Російський десантник 331-го ПДП 98-й ПДД позує в станично-луганському районі України - InformNapalm.org (Українська) (укр.). 14 серпня 2015. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  17. ↑ Оперативна довідка InformNapalm про рух ЗС РФ у прикордонних районах та в окупованому Криму. InformNapalm.org (Українська) (укр.). 25 листопада 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 17 березня 2022.
  18. ↑ Десант із Костроми знову «заблукав» в Україні. InformNapalm.org (Українська) (укр.). 11 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  19. ↑ В Україні вбили командира «ударного» полку російських ВДВ. nv.ua (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
  20. ↑ В Украине погибли командир костромского полка ВДВ и четверо его подчиненных. Крым.Реалии (рос.). 18 березня 2022. Процитовано 26 червня 2023.
  21. ↑ Парашютно-десантному полку Ивановского соединения ВДВ, который базируется в Костромской области, присвоено звание «Ударной» воинской части. gtrk-kostroma.ru. 29 грудня 2017.
  22. ↑ В Костроме дислоцируется первая в России «Ударная» воинская часть. kostroma.mk.ru (рос.). 30 грудня 2017. Процитовано 26 червня 2023.
  23. ↑ Военный знак качества: зачем российской армии "ударные" подразделения - ТАСС. TACC. Процитовано 26 червня 2023.
  24. ↑ Мощун – битва, яка врятувала Київ | Розслідування Радіо Свобода (укр.), процитовано 25 лютого 2023
  25. ↑ а б ЗСУ знищили командира десантного полку: названо ім'я оккупанта. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  26. ↑ СБУ затримала причетного до вбивств у Бучі. Він потрапив у полон на Херсонщині. 26 вересня 2022
  27. ↑ В результате удара ВСУ погиб начальник разведки 331-го парашютно-десантного полка // Posted on 11 мая, 2024 by Илья Косыгин
  28. ↑ Новому командиру Костромского парашютно-десантного полка Ивановского соединения ВДВ вручили Георгиевское знамя части : Министерство обороны Российской Федерации. web.archive.org. 15 жовтня 2021. Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 20 березня 2022.
  29. ↑ Мой путь — Союз Десантников России. sdrvdv.ru. Процитовано 20 березня 2022.
  30. ↑ Командир костромского полка ВДВ погиб в бою на Украине | ГТРК «Кострома». gtrk-kostroma.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  31. ↑ Элитные специалисты. Кого именно потеряла российская армия в Украине. BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 11 лютого 2023.
  32. ↑ Ольга Ившина (10 січня 2025). Гибель военной элиты: что известно о потерях России в Украине к началу 2025 года. Русская служба BBC (рос.). Процитовано 13 січня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]

Матеріали

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]