4-й власний гусарський полк королеви

4-й Власний гусарський полк Її Величності
англ. 4th Queen's Own Hussars
Підполковник Джордж Педжет, 4-й (королевський) легкий драгун, Дублін 1850, який командував полком під час Кримської війни (Майкл Анджело Хейс, 1850)
На службі1685 - 1958
Країна Велика Британія
ВидАрмія
ТипКавалерія, згодом Танкові війська
Війни/битвиВійна за іспанську спадщину

Війна за австрійську спадщину Семирічна війна Наполеонівські війни Перша англо-афганська війна Кримська війна Перша світова війна

Друга світова війна
Розформовано1958

4-й Власний гусарський полк Її Величності (англ. 4th Queen's Own Hussars) — кавалерійський полк Британської армії, вперше сформований у 1685 році. Він прослужив три століття, зокрема, під час Першої світової війни та Другої світової війни. У 1958 році був об'єднаний з 8-м Королівським ірландським гусарським полком, утворивши Королівських ірландських гусарів Її Величності.

Історія

[ред. | ред. код]

Формування та рання історія

[ред. | ред. код]

Полк був вперше сформований шановним Джоном Берклі як полк драгунів принцеси Анни Данської в 1685 році у відповідь на Повстання Монмута шляхом формування різних незалежних військ і отримав номер 4-й драгунський полк[1]. Полк перейшов на бік короля Вільгельма III у лютому 1689 року і пізніше того ж року воював проти ослаблених сил Якова II у Шотландії. Полк брав участь у битві при Стенкерке, де зазнав важких втрат, у серпні 1692 року та в облозі Намюра в липні 1695 року під час війни Аугсбурзької ліги[2]. Полк знову зазнав важких втрат у битві при Альмансі у квітні 1707 року під час війни за іспанську спадщину і наступного разу воював у битві при Шеріффмуїрі в листопаді 1715 року під час Якобітського повстання.[2]

Полк брав участь у битві при Деттінгені в червні 1743 року, коли рядовий Джордж Дараух хоробро повернув полковий штандарт, який був захоплений французьким офіцером під час війни за австрійську спадщину. Полк зазнав серйозної поразки, коли потрапив у засідку під час серії катастрофічних подій, що призвели до падіння Гента в липні 1745 року, а потім хоробро боровся, щоб пом'якшити поразку британців у битві при Лауфельді в липні 1747 року[2]. Полк офіційно отримав назву 4-й драгунський полк у 1751 році, і, допомігши придушити бунт Гордона в 1780 році, він був названий на честь королеви Шарлотти 4-м (Власним) драгунським полком у 1788 році.[1]

Атака легкої бригади, жовтень 1854 р.; 4-й (королевський) легкий драгунський полк був у другій лінії кінноти (посередині зображення) на правому фланзі (задня частина зображення)

Полк воював у битві при Талавері в липні 1809 року під командуванням сера Артура Веллслі, а потім сприяв успішній засідці на ворога в битві при Усагре в травні 1811 року під час війни на Піренейському півострові[2]. Полк взяв участь в успішній атаці в битві при Саламанці в липні 1812 року і після цього захопив частину срібла Жозефа Бонапарта. Потім він воював у битві при Віторії в червні 1813 року та в битві при Тулузі в квітні 1814 року[2]. У 1818 році полк був перетворений на легких драгунів, ставши 4-м (Власним) полком (легких) драгунів, і вирушив воювати в битві при Газні в липні 1839 року під час Першої англо-афганської війни[2].

Наступного разу полк брав участь у бойових діях у складі легкої бригади під командуванням генерал-майора графа Кардігана в битві при Альмі у вересні 1854 року[3]. Полк знаходився на другій лінії кавалерії на правому фланзі під час атаки легкої бригади в битві при Балаклаві в жовтні 1854 року[4]. Бригада прорвалася крізь російську кавалерію і відкинула їх назад. Проте вона не змогла закріпити свої позиції, оскільки мала недостатньо сил, і була змушена відійти на свої початкові позиції, зазнавши подальших атак під час цього відступу[4]. Полк втратив чотирьох офіцерів і 55 солдатів у цій катастрофі. Рядовий Самуель Паркс був нагороджений Хрестом Вікторії під час атаки за порятунок життя горніста Х'ю Крофорда[5].

Вінстон Черчиль у 1895 році

У 1861 році[6] полк став 4-м (Власним) гусарським полком Її Величності. Вінстон Черчилль отримав звання корнета в 4-му гусарському полку в лютому 1895 року[7].

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Полк, який базувався в Керрагу на початку Першої світової війни, висадився у Франції у складі 3-ї кавалерійської бригади 2-ї кавалерійської дивізії в серпні 1914 року для служби на Західному фронті[2]. Полк брав участь у Великому відступі у вересні 1914 року, Першій битві при Іпрі в жовтні 1914 року та Другій битві при Іпрі в квітні 1915 року[2]. Полк також допоміг зупинити наступ німців у битві при Морейському лісі в березні 1918 року в конфлікті, під час якого загинув командир полку, підполковник Джон Дарлі.[2]

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

У 1921 році полк був перейменований на 4-й Власний гусарський полк Її Величності. Того ж року він переїхав до Індії і залишався там до 1931 року. Полк був механізований у 1936 році та переданий до Королівського бронетанкового корпусу в 1939 році[1].

Друга світова війна

[ред. | ред. код]
Вінстон Черчилль інспектує людей 4-го гусарського полку королеви на аеродромі Лорето, Італія, 25 серпня 1944 року

Полк був відправлений на Близький Схід, прибувши туди 31 грудня 1940[8], і в складі 1-ї бронетанкової бригади 6-ї Австралійської піхотної дивізії воював у Грецькій кампанії[2]. Як ар'єргард у бою за міст Коринфського каналу, полк був розгромлений і масово здався в полон, втративши всіх старших офіцерів і понад 400 солдатів[2]. У червні 1941 року полк був відновлений у Каїрі та знову приєднався до 1-ї бронетанкової бригади. Сильно постраждавши під час битви при Газалі в травні 1942 року і втративши майже цілу ескадрилью, яка була придана 3-му йоменському полку графства Лондон (стрільці)[9], у червні 1942 року полк був тимчасово об'єднаний з однією ескадрильєю з (так само виснаженого) 8-го Королівського ірландського гусарського полку, утворивши 4-й/8-й гусарський полк для битви при Алам-ель-Халфі в серпні 1942 року та Другої битви при Ель-Аламейні в жовтні 1942 року[10]. Полк з відзнакою воював в Італійській кампанії під час наступу союзників на території країн Осі[2]. Вінстон Черчилль став почесним полковником полку в 1941 році і служив до об'єднання[2].

Післявоєнний період

[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни 4-й гусарський полк був дислокований у Любеку в Німеччині в березні 1947 року, звідки полк був відправлений для служби в Малайській Федерації у вересні 1948 року[11]. Він повернувся до Великої Британії в грудні 1951 року, а потім був направлений до казарм Кана в Гоне у вересні 1953 року[11]. Полк був запланований на скорочення в Білій книзі з питань оборони 1957 року і був об'єднаний з 8-м Королівським ірландським гусарським полком, утворивши Королівських ірландських гусарів Її Величності в 1958 році[1].

Музей полку

[ред. | ред. код]

Колекція полку знаходиться в новому приміщенні у Ворику, відомому як "Трініті Мьюз": музей відкрився у квітні 2022 року.[12]

Бойові відзнаки

[ред. | ред. код]

Бойові відзнаки полку були такими[6]:

Хрест Вікторії

[ред. | ред. код]

Полковники полку

[ред. | ред. код]

Полковники полку були такими[6]:

  • 1685–1688: Бригадний генерал Джон Берклі, 4-й віконт Фіцхардінг
  • 1688: Полковник Томас Максвелл
  • 1688–1693: Бригадний генерал Джон Берклі, 4-й віконт Фіцхардінг (повторно)
  • 1693–1710: Генерал-лейтенант Алджернон Капелл, 2-й граф Ессекс
  • 1710–1713: Фельдмаршал сер Річард Темпл, 1-й віконт Кобхем
  • 1713–1735: Генерал Вільям Еванс
  • 1735–1768: Фельдмаршал сер Роберт Річ, 4-й баронет

4-й драгунський полк - (1751)

  • 1768–1770: Фельдмаршал шановний Генрі Сеймур Конвей
  • 1770–1788: Генерал Бенджамін Карпентер

4-й (Власний) драгунський полк - (1788)

  • 1788–1797: Фельдмаршал Джон Гріффін, 4-й барон Говард де Волден, KB (лорд Брейбрук)
  • 1797–1802: Генерал сер Роберт Слопер, KB
  • 1802–1808: Ґай Карлтон, 1-й барон Дорчестер
  • 1808–1836: Генерал Френсіс Гугонін

4-й (Власний) полк легких драгунів - (1818)

  • 1836–1841: Генерал лорд Роберт Едвард Генрі Сомерсет, GCB
  • 1842–1847: Генерал-лейтенант сер Джеймс Чарльз Далбіак, KCH
  • 1847–1861: Генерал сер Джордж Сковелл, GCB

4-й (Власний) гусарський полк Її Величності - (1861)

  • 1861–1865: Генерал сер Джеймс Хоуп Грант, GCB
  • 1865–1874: Генерал Вільям Леннокс Ласель Фитцджеральд де Рос, 23-й барон де Рос
  • 1874–1880: Генерал лорд Джордж Август Фредерік Пагет, KCB
  • 1880–1881: Генерал Вільям Гемптон Парлбі
  • 1881–1904: Генерал Александр Лоу, CB
  • 1904–1919: Генерал сер Александр Джордж Монтгомері Мур, KCB
  • 1919–1941: Генерал-майор сер Реджинальд Волтер Ральф Барнс, KCB, DSO
  • 1941–1958: Полковник сер Вінстон Леонард Спенсер Черчилль, KG, OM, CH, TD, LLD, MP

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Mills, T.F. 4th Queen's Own Hussars. regiments.org. Архів оригіналу за 3 березня 2007. Процитовано 30 березня 2007.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п History: 4th Queen's Own Hussars. Queen’s Royal Hussars Association. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  3. ↑ The Battle of the Alma. British Battles. Процитовано 26 серпня 2016.
  4. ↑ а б The Battle of Balaclava. British Battles. Процитовано 26 серпня 2016.
  5. ↑ (London Gazette|issue=21971|page=655|date=24 лютого 1857)
  6. ↑ а б в 4th Queen's Own Hussars. regiments.org. Архів оригіналу за 3 березня 2006. Процитовано 2 жовтня 2016.
  7. ↑ Lieutenant Churchill: 4th Queen's Own Hussars. The Churchill Centre. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  8. ↑ War Diary of the 4th Hussars in 1940. Архів оригіналу за 6 січня 2007. Процитовано 10 серпня 2016.
  9. ↑ War Diaries For 3rd County of London Yeomanry (3rd Sharpshooters) 1942. www.warlinks.com. Процитовано 21 квітня 2014.
  10. ↑ Regiments That Served With The 7th Armoured Division. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 10 серпня 2016.
  11. ↑ а б 4th Queen's Own Hussars. British Army units 1945 on. Процитовано 10 серпня 2016.
  12. ↑ The Museum of The Queen's Royal Hussars - Churchill's Own. qrhmuseum.uk.