50 відтінків блакитного

50 відтінків блакитного
англ. 50 Ways of Saying Fabulous
Жанрмелодрама
РежисерStewart Maind
СценаристСтюарт Мейн
Грем Ейткен
У головних
ролях		Майкл Дорман
Ендрю Паттерсон
КомпозиторПітер Скоулз
Дистриб'юторNetflix
Тривалість90 хвилин
Моваанглійська
КраїнаНова Зеландія
Рік2005
Дата виходу8 вересня 2005 (Канада)
IMDbID 0429482
Рейтинг5.9/10 stars

«50 відтінків блакитного» (англ. «50 Ways of Saying Fabulous») — фільм-драма 2005 року, знятий за однойменним романом новозеландського письменника Грема Айткена[1].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія відбувається в Нової Зеландії влітку 1975 року. 12-річний Біллі виявляє, що світ насправді складніше, ніж він собі уявляв в дитячих мріях про життя в космічному просторі. Він ніяк не може ужитися зі своїми однокласниками. Біллі відчуває, що ніколи не зможе стати таким, як усі: гра в регбі і заняття фермерством — вочевидь не для нього. Замість цього підліток воліє носити пучок світлого волосся, з яким, як йому здається, він стає схожий на Лану, героїню свого улюбленого телешоу. У Біллі є двоюрідна сестра Лу — повна протилежність Біллі. Лу — дуже жвава дівчина, яка більше всього на світі переживає через те, що дедалі більші в розмірі груди скоро не дозволить їй грати в регбі. З приходом в клас нового незграбного і довготелесого учня на ім'я Рой, якого однокласники тут же прозвали «виродком», життя Біллі круто змінюється. Між підлітками виникає взаємне тяжіння, засноване в тому числі й на сексуальному інтересі, хоча жоден з них ще не знає, що таке гомосексуальність. Незабаром на фермі з'являється гарний і харизматичний 20-річний новий працівник Джеймі. Біллі тут же забуває про Роя і починає мріяти про стосунки з Джеймі. Рой з ревнощів намагається вчинити розправу з рушницею. Він зізнається Біллі в коханні й пропонує продовжувати стосунки, але у відповідь чує: «Я ще занадто маленький, до того ж з тобою мені страшно».

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Майкл Дорман Джеймі Джеймі
Ендрю Паттерсон Біллі Біллі
Харріет Бітті Лу Лу
Джей Колліне Рой Рой

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2006 році на Міжнародному ЛГБТ-кінофестиваль в Турині фільм був відзначений спеціальним призом журі[2].

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Obstacles Line the Road to Self-Discovery in '50 Ways of Saying Fabulous'. The New York Times. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 7 січня 2012.
  2. ↑ Awards for 50 Ways of Saying Fabulous (2005). Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 8 березня 2013.