Anteophthalmosuchus

Anteophthalmosuchus
A. epikrator ("Dollo’s goniopholidid", specimen IRSNB R47), Musee d'Histoire Naturelle, Brussels
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Надряд: Crocodylomorpha
Клада: Crocodyliformes
Родина: Goniopholididae
Рід: Anteophthalmosuchus
Salisbury & Naish, 2011
Типовий вид
Anteophthalmosuchus hooleyi
Salisbury & Naish, 2011
Other species
  • A. escuchae Buscalioni et al., 2013
  • A. epikrator Ristevski et al., 2017
Синоніми
  • Leiokarinosuchus brookensis Salisbury & Naish, 2011
Вікісховище: Anteophthalmosuchus

Anteophthalmosuchus — вимерлий рід гоніофолідідових мезоевкрокодилових з ранньої крейди південної Англії, східної Іспанії[1][2][3] та західної Бельгії[4].

Приблизно 4 метри в довжину A. hooleyi був би найбільшим крокодилоподібним у збірці фауни Велдена, більшим за сучасні види Hylaeochampsa vectiana, Leiokarinosuchus brookensis і Vectisuchus leptognathus[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Steven W. Salisbury; Darren Naish (2011). Crocodilians. У Batten, D. J. (ред.). English Wealden Fossils. The Palaeontological Association (London). с. 305—369.
  2. Naish, Darren (2011). The Wealden Bible: English Wealden Fossils, 2011. Tetrapod Zoology. Scientific American Blogs. Процитовано 2011.
  3. Buscalioni, A.D.; Alcalá, L.; Espílez, E.; Mampel, L. (2013). European Goniopholididae from the Early Albian Escucha Formation in Ariño (Teruel, Aragón, España). Spanish Journal of Palaeontology. 28 (1): 103—122. doi:10.7203/sjp.28.1.17835. S2CID 73570030.
  4. Martin, J.E.; Delfino, M.; Smith, T. (2016). Osteology and affinities of Dollo's goniopholidid (Mesoeucrocodylia) from the Early Cretaceous of Bernissart, Belgium. Journal of Vertebrate Paleontology. 36 (6): e1222534. doi:10.1080/02724634.2016.1222534. S2CID 89199731.
  5. Naish, Darren (2012). In pursuit of Early Cretaceous crocodyliforms in southern England: ode to Goniopholididae. Tetrapod Zoology. Scientific American Blogs. Процитовано 2012.