Asilifelis Період існування: бурдігальський ярус
| |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Хижі (Carnivora) |
Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
Родина: | Котові (Felidae) |
Рід: | †Asilifelis Werdelin, 2012 |
Типовий вид | |
†Asilifelis coteae Werdelin, 2012
|
Asilifelis — це вимерлий рід дрібних котових, який мешкав у Кенії в ранньому міоцені. Попри фрагментарні останки, він примітний невеликими розмірами та розвиненим зубним рядом. Він містить один вид, Asilifelis cotae[1].
Asilifelis відомий лише з одного зразка: KNM RU 18349, нижньощелепної гілки, включаючи добре збережені зуби p4-m1, які зберігаються в Національних музеях Кенії. Скам'янілість була виявлена в породах формації Хівегі на острові Русінга в 1949 році, але згодом згадувалась лише один раз у науковій літературі до опису Ларсом Верделіном у 2012 році. Скам'янілість була виявлена в породах формації Хівегі на острові Русінга в 1949 році, але згодом згадувалась лише один раз у науковій літературі до опису Ларсом Верделіном у 2012 році. Родова назва — це комбінація суахілі asili («походження») і латинського felis («кішка»). Назва виду "cotae" вшановує Сюзанну Кот, яка надихнула Верделіна на інтерес до міоценової Африки[1].
Asilifelis набагато менший за інших котових раннього міоцену, порівнянний за розміром з найменшими сучасними видами[1], такими як іржаво-плямистий кіт, який важить ≈ 1–1.6 кг[2]. Крім того, його зубна система є надзвичайно сучасною, будучи перехідною між «Pseudaelurus-градою» і сучасними видами[1].
Скам’янілий шар формації Хівегі, де було знайдено Asilifelis, ймовірно, є лісом або мозаїчним лісом[3].