BAT99-98

BAT99-98
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Золота Риба
Пряме піднесення 05г 38х 39.147с
Схилення -69° 06′ 21.20″
Видима зоряна величина (V) 13.70[1]
Характеристики
Спектральний клас WN6
Показник кольору (B−V) -0.10[2]
Показник кольору (U−B)


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: мас/р
Схил.: мас/р
Паралакс (π) ± мас
Відстань 165,000 св. р.
(50,600 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		-8.11[1]
Фізичні характеристики
Маса 226[1] M☉
Радіус 37.5[1] R☉
Світність 5,000,000 [1] L☉
Ефективна температура 45,000 [1] K
Металічність ~0.4 Z☉
Вік ~2 млрд. років
Інші позначення
Brey 79, Cl* NGC 2070 MEL J, SSTISAGEMC J053839.14-690621.2, M2002 LMC 171429, BAT99 98, LMC AB 12, UCAC3 42-32386, P93 691, Cl* NGC 2070 MEL 49, 2MASS J05383914-6906211, UCAC4 105-014273
Посилання
SIMBADдані для BAT99+98

BAT99-98 — зоря у Великій Магеллановій Хмарі. Розташована поблизу надскупчення R136 у туманності NGC 2070. Маючи масу 226 і світність 5 000 000 сонячних, станом на 22 травня 2015 року вона посідала відповідно 2-ге і 4-те місця у списках наймасивніших і найяскравіших зірок[1].

Спостереження

[ред. | ред. код]

1978 року Дж. Мельник провів спостереження в області NGC 2070 і відкрив 6 нових W-R зір, які належать до послідовності WN. Серед 12 об'єктів, за якими велось спостереження, BAT99-98 була 7-ю. Вона потрапила до каталогу під назвою Cl* NGC 2070 MEL J. Було встановлено, що BAT99-98 має видиму зоряну величину 12 і спектральний клас WN5[3].

Характеристика

[ред. | ред. код]

Зоря розташована поблизу надскупчення R136 і має подібні до масивних зір у R136 характеристики маса-світність. Розраховано, що під час народження її маса дорівнювала 250 сонячних і відтоді вона витратила 20[1]. Швидкість зоряного вітру дорівнює 1600 км/с[1]. Температура на поверхні зорі 45,000 K а світність 5 000 000 сонячних. Попри те, що зоря є дуже яскравою, її видима світність дорівнює лише 141 000 сонячних. Її металічність близько 0.4 сонячних, що приблизно відповідає 0.004 від її повного складу.

Майбутнє

[ред. | ред. код]

Майбутнє BAT99-98 залежить від витрат речовини. Припускають, що настільки масивні зорі ніколи не витратять так багато речовини, щоб уникнути катастрофічного кінця. Нинішні моделі не зовсім точно зображають спостережувані зорі, але астрономи очікують, що наймасивніші з них стануть надновими Ib або Ic, часом з гамма-сплеском, і залишать після себе чорні діри[4].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к R. Hainich, U. Rühling, H. Todt et al. The Wolf-Rayet stars in the Large Magellanic Cloud // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2014. — Vol. 565. — P. 27–27. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201322696 — arXiv:1401.5474
  2. ↑ Doran, E. I.; Crowther, P. A.; de Koter, A.; Evans, C. J.; McEvoy, C.; Walborn, N. R.; Bastian, N.; Bestenlehner, J. M.; Grafener, G.; Herrero, A.; Kohler, K.; Maiz Apellaniz, J.; Najarro, F.; Puls, J.; Sana, H.; Schneider, F. R. N.; Taylor, W. D.; van Loon, J. Th.; Vink, J. S. (2013). The VLT-FLAMES Tarantula Survey - XI. A census of the hot luminous stars and their feedback in 30 Doradus. arXiv:1308.3412v1 [astro-ph.SR].
  3. ↑ Melnick, J. (1978). More Wolf-Rayet stars in 30 Doradus. Astronomy and Astrophysics Supplement Series. 34: 383—385. Bibcode:1978A&AS...34..383M.
  4. ↑ Heger A. The Deaths of Very Massive Stars // Astrophysics and space science library — 2014. — P. 199–225. — ISSN 0067-0057; 2214-7985 — doi:10.1007/978-3-319-09596-7_7 — arXiv:1406.5657