Carta de Logu

1-а сторінка Carta de Logu
Статуя Елеонори з Арбореї, промульгатора Carta de Logu, в Орістано. Вона тримає в руці Carta de Logu

Carta de Logu — юридичний кодекс Арборейського юдикату, написаний сардинською мовою та оприлюдненим юдикесою (juighissa) Елеонорою Арборейською в 1392 році. Він діяв на Сардинії, поки в квітні 1827 року його не замінив савойський кодекс Карла Фелікса.

Carta була твором, що мав велике значення в історії Сардинії. Це була органічна, послідовна і систематична робота із законодавства, що охоплює цивільне та кримінальне законодавство. Історія складання Carta невідома, але сама вона дає чудовий погляд на етнологічну та мовну ситуацію пізньосередньовічної Сардинії.

У Carta відбувається модернізація певних норм і юридичної мудрості, яка містить елементи римсько-канонічної традиції, візантійської, болонської юриспруденції та думки глосаторів каталонської придворної культури, але перш за все місцеву юридичну розробку сардинських звичаїв, вироблених сардинським муніципальним законодавством[1].

Одним із помітних положень Кодексу є те, що він давав дочкам та синам однакові спадкові права[2].

Крім того, він також проголосив, що згвалтування може бути відшкодоване шлюбом лише в тому випадку, якщо згвалтована жінка погодилася вийти заміж за свого ґвалтівника, і навіть якщо вона це зробила, то Кодекс заявив, що ґвалтівник все одно повинен або заплатити великий штраф Сенату, або його нога буде відрізана (на вибір)[3]. Якщо вона не погодилася вийти за нього заміж, він повинен був дати їй придане, яке відповідало б її соціальному статусу, щоб вона могла вийти заміж за когось іншого, і йому все одно довелося або заплатити великий штраф Сенату, або відрізати ногу. Крім того, на ці покарання не впливало те, чи була ця жінка обручена чи ні.

Кодекс зробив Елеонору з Арбореї однією з перших законодавець, яка встановила умову взаємності при спілкуванні з іноземцями, а також визначила злочини, пов'язані зі зловживанням владою, бездіяльність, посадові злочини[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Raimondo Carta Raspi, Mariano IV of Arborea, Il Nuraghe, Cagliari 1934. Raimondo Carta Raspi, History of Sardinia, Mursia, Milan 1981.
  2. ↑ Virginia Lalli (February 2014). Women in Law. Author House. с. 16–. ISBN 978-1-4918-6454-8. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  3. ↑ Virginia Lalli (February 2014). Women in Law. Author House. с. 17–. ISBN 978-1-4918-6454-8. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  4. ↑ Virginia Lalli (February 2014). Women in Law. Author House. с. 18–. ISBN 978-1-4918-6454-8. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.