Cell Press

Cell Press
ДержаваСполучені штати Америки
ЗасновникBenjamin Lewin
Засновано1986; 38 років тому (1986)
ПродукціяScientific journals
Штаб-квартираCambridge, Massachusetts, U.S.
Вебсайт: www.cell.com

«Cell Press» є науковим видавництвом, що публікує понад 50 наукових журналів, присвячених біологічним та медичним наукам, фізичним наукам, наукам про землю, як незалежно, так і в партнерстві з науковими товариствами. Багато журналів Cell Press є одними з найавторитетніших у своїх галузях. Cell Press було засновано та зараз базується в Кембриджі, штат Массачусетс, і має офіси в Сполучених Штатах, Європі та Азії під керівництвом материнської компанії Elsevier.

Історія

[ред. | ред. код]

Бенджамін Левін заснував Cell[1] у січні 1974 року під егідою MIT Press.[2] Потім він придбав назву та заснував незалежну Cell Press у 1986 році. Компанія виділила такі нові журнали: Neuron у березні 1988 року; Immunity у квітні 1994 р.; і Molecular Cell у грудні 1997 року. Бенджамін Левін пішов у жовтні 1999 року після того, як у квітні 1998 року продав Cell Press Elsevier.

З того часу видавництво Cell Press випустило низку нових видань: Developmental Cell у липні 2001 року; Cancer Cell у лютому 2002 р.; Cell Metabolism у січні 2005 р.; Cell Host & Microbe у березні 2007 р.; Cell Stem Cell у липні 2007 р.; Cell Systems у липні 2015 р.; Heliyon 2015; Chem у липні 2016 р.; Joule у вересні 2017 р.; iScience у березні 2018 р.; і One Earth у вересні 2019 року. Cell Genomics було додано у 2021 році.[3]

Тим часом три додаткові журнали Elsevier приєдналися до групи Cell Press: Current Biology, заснований у січні 1996 року, який став частиною Cell Press на початку 2001 року; Structure, заснована в 1993 році, яка об'єдналася з журналом Folding & Design на початку 1999 року. У цей момент назва змінилася на Structure with Folding & Design, але повернулася до Structure на початку 2001 року, коли журнал приєднався до Cell Press. Cell Chemical Biology (колишня назва Chemistry & Biology) була заснована 15 квітня 1994 року та приєдналася до Cell Press у січні 2002 року. У жовтні 1995 року був запущений Cell.com, а повнотекстові онлайн-версії були запущені в липні 1997 року.

У 2007 році Cell Press придбала сімейство журналів Trends[4], 16 оглядових журналів, що висвітлюють науки про життя, фізичні та медичні науки.

Відкритий доступ

[ред. | ред. код]

Cell Press опублікувала свій перший журнал із відкритим доступом, Cell Reports, у 2012 році.[5] У січні 2021 року всі журнали Cell Press почали пропонувати варіанти публікації у відкритому доступі.[6] Станом на травень 2022 року Cell Press публікує 17 журналів у відкритому доступі та 40 гібридних журналів. У 2021 році 50 % усіх статей, опублікованих у Cell Press, були у відкритому доступі.[7]

Знакові Статті

[ред. | ред. код]
  • Гетерохронний ген lin-4 C. elegans кодує малі РНК з антисмисловою комплементарністю до lin-14 — Cell, Lee, Feinbaum & Ambros (1993)[8],
  • Ознаки раку — Cell, Hanahan & Weinberg (2001)[9],
  • Індукція плюрипотентних стовбурових клітин із культур ембріонів миші та дорослих фібробластів за визначеними факторами — Cell, Takashi & Яманака (2006)[10],
  • Індукція плюрипотентних стовбурових клітин з фібробластів дорослої людини визначеними факторами — Cell, Takahashi та ін. (2007)[11],
  • Еластичність матриці керує специфікацією походження стовбурових клітин — Cell, Engler та ін. (2007)[12],
  • МікроРНК: геноміка, біогенез, механізм і функція — Cell, Voinnet (2009)[13],
  • Ознаки раку: наступне покоління — Cell, Hanahan & Weinberg (2011)[14],
  • Ознаки старіння — Cell, López-Otín та ін. (2013)[15].

Інновації

[ред. | ред. код]

У 2016 році Cell Press запустила STAR Methods. Методи STAR (структурована прозора доступна звітність) спрямовані на те, щоб зробити доступними методи дослідження, які можна відтворювати.[16]

Адвокація

[ред. | ред. код]

У 2020 році видавництво Cell Press запустило премію Rising Black Scientist Awards. Есе-переможці публікуються в Cell, а переможці отримують нагороду в розмірі 10 000 доларів США.[17] Джерело: Переможцями 2021 року стали Чарліз Вільямс і Ель Летт. Переможцями 2020 року стали Олуфолакемі Олусанья та Крістал Старберд.[18]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Benjamin Lewin MW | The Institute of Masters of Wine (брит.). Процитовано 3 березня 2022.
  2. ↑ Cell's page on Publons. publons.com (англ.). Процитовано 3 березня 2022.
  3. ↑ Archive: Cell Genomics. www.cell.com. Процитовано 15 лютого 2022.
  4. ↑ Cell Press: Cell Press. www.cell.com. Процитовано 20 травня 2022.
  5. ↑ Announcing Cell Reports -- a new open-access journal from Cell Press. EurekAlert! (англ.). Процитовано 20 травня 2022.
  6. ↑ Cell Press to publish open-access papers from January 2021. Times Higher Education (THE) (англ.). 18 грудня 2020. Процитовано 3 березня 2022.
  7. ↑ Cell Press: Cell Press. www.cell.com. Процитовано 20 травня 2022.
  8. ↑ Lee, Rosalind C.; Feinbaum, Rhonda L.; Ambros, Victor (1993-12). The C. elegans heterochronic gene lin-4 encodes small RNAs with antisense complementarity to lin-14. Cell. Т. 75, № 5. с. 843—854. doi:10.1016/0092-8674(93)90529-y. ISSN 0092-8674. Процитовано 3 травня 2023.
  9. ↑ Hanahan, Douglas; Weinberg, Robert A (2000-01). The Hallmarks of Cancer. Cell. Т. 100, № 1. с. 57—70. doi:10.1016/s0092-8674(00)81683-9. ISSN 0092-8674. Процитовано 3 травня 2023.
  10. ↑ Takahashi, Kazutoshi; Yamanaka, Shinya (2006-08). Induction of Pluripotent Stem Cells from Mouse Embryonic and Adult Fibroblast Cultures by Defined Factors. Cell. Т. 126, № 4. с. 663—676. doi:10.1016/j.cell.2006.07.024. ISSN 0092-8674. Процитовано 3 травня 2023.
  11. ↑ Takahashi, Kazutoshi; Tanabe, Koji; Ohnuki, Mari; Narita, Megumi; Ichisaka, Tomoko; Tomoda, Kiichiro; Yamanaka, Shinya (2007-11). Induction of Pluripotent Stem Cells from Adult Human Fibroblasts by Defined Factors. Cell. Т. 131, № 5. с. 861—872. doi:10.1016/j.cell.2007.11.019. ISSN 0092-8674. Процитовано 3 травня 2023.
  12. ↑ Engler, Adam J.; Sen, Shamik; Sweeney, H. Lee; Discher, Dennis E. (2006-08). Matrix Elasticity Directs Stem Cell Lineage Specification. Cell. Т. 126, № 4. с. 677—689. doi:10.1016/j.cell.2006.06.044. ISSN 0092-8674. Процитовано 3 травня 2023.
  13. ↑ Voinnet, Olivier (2009-02). Origin, Biogenesis, and Activity of Plant MicroRNAs. Cell. Т. 136, № 4. с. 669—687. doi:10.1016/j.cell.2009.01.046. ISSN 0092-8674. Процитовано 3 травня 2023.
  14. ↑ Hanahan, Douglas; Weinberg, Robert A. (2011-03). Hallmarks of Cancer: The Next Generation. Cell. Т. 144, № 5. с. 646—674. doi:10.1016/j.cell.2011.02.013. ISSN 0092-8674. Процитовано 3 травня 2023.
  15. ↑ López-Otín, Carlos; Blasco, Maria A.; Partridge, Linda; Serrano, Manuel; Kroemer, Guido (2013-06). The Hallmarks of Aging. Cell. Т. 153, № 6. с. 1194—1217. doi:10.1016/j.cell.2013.05.039. ISSN 0092-8674. PMC 3836174. PMID 23746838. Процитовано 3 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  16. ↑ Marcus, Emilie (25 серпня 2016). A STAR Is Born. Cell (English) . 166 (5): 1059—1060. doi:10.1016/j.cell.2016.08.021. ISSN 0092-8674. PMID 27565332.
  17. ↑ 2021 winners of the Rising Black Scientists Awards share their vision for science in Cell essays. EurekAlert! (англ.). Процитовано 20 травня 2022.
  18. ↑ S, Chris. Introducing the First Rising Black Scientists Awards Recipients. blog.cellsignal.com (амер.). Процитовано 20 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]