Development Driller II

Судно під час спорудження розвантажувальної свердловини на проекті Макондо
Історія
Назва: Development Driller II
Власник:
  • GlobalSantaFe
  • Transocean
Будівник: верф Shipyard Jurong, Сінгапур
Завершений: 2005
Ідентифікатор: IMO 8765515 / MMSI 576971000
Статус: активне
Основні характеристики
Тип: напівзанурене бурове судно / глибоководне будівельне судно
Тоннаж: 30,263 GT1
Довжина: 114,3
Ширина: 87,8
Осадка: 20 / 8,4 (робочий/транзитний режим)
Потужність: 8х3,75
Двигуни: 8 Caterpillar 3612
Місткість: буріння на глибинах до 2286 метрів, довжина свердловин до 11,4 км
Команда: проживання до 176

Development Driller II – напівзанурене бурове судно, споруджене на початку 2000-х років.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Судно спорудили у 2005 році на верфі Shipyard Jurong у Сінгапурі на замовлення компанії GlobalSantaFe (в 2007-му придбана іншим учасником ринку офшорного буріння Transocean).

Development Driller II розраховане на роботу в районах з глибинами моря до 2286 метрів та може бурити свердловини довжиною до 11,4 км. Для утримання позиції воно використовує систему динамічного позиціонування DP2+. Головною особливістю судна є те, що йому надали здатність провадити глибоководні будівельні операції з облаштування родовищ. Палуба має робочу площу біля 1700 м2, де може розміщуватись до 7 тисяч тон вантажів.

Силова установка складається з восьми дизельних двигунів Caterpillar 3612 потужністю по 3,75 МВт.

На борту забезпечується проживання до 176 осіб.

Судно має майданчик для гелікоптерів діаметром 27 метрів, який може приймати машини типів AgustaWestland EH101 та M18.[1][2]

Служба судна

[ред. | ред. код]

Ще на етапі спорудження судно на три роки законтрактував енергетичний гігант BP, який збирався використати його у Мексиканській затоці для облаштування нафтогазового родовища Атлантіс, розташованого за дві сотні кілометрів від узбережжя Луїзіани в районі з глибиною моря понад 2100 метрів. Таке рішення прийняли з огляду на здатність Development Driller II провадити глибоководні будівельні роботи. Судно приступило до робіт у листопаді 2005-го, а першу продукцію з Атлантіса отримали в 2007-му. Всього під час облаштування цього родовища спорудили 16 свердловин.[3][4][5]

В 2008-му BP продовжила контракт ще на п’ять років.[6] Development Driller II продовжувало працювати у Мексиканській затоці, при цьому найвідомішим епізодом його служби в цей час стала участь в роботах по ліквідації аварії на буровій установці Deepwater Horizon, яка здійснювала буріння на родовищі Макондо, розташованому в районі з глибиною моря біля 1500 метрів. Для гарантованого запобігання витоку вуглеводнів запланували пробурити дві розвантажувальні свердловини (основну та резервну), які мали перетнути аварійну свердловину на великій глибині з подальшим проведенням цементування. Їх спорудження розпочалось у травні 2010-го, при цьому Development Driller II бурило резервну свердловину, на випадок якщо будуть проблеми із основною, якою опікувалась бурова платформа Development Driller III. Роботи затягнулись на кілька місяців, і у підсумку в середині вересня основна свердловина досягла поставленої мети.[7][8]

Development Driller II несло службу в Мексиканській затоці до літа 2014-го, коли воно вирушило для проведення розвідувальної кампанії у румунському секторі Чорного моря на замовлення консорціуму під операторством російської компанії «Лукойл»[9] Станом на середину серпня судно знаходилось на верфі Fincantieri у Палермо, де провадили роботи по демонтажу верхньої частини бурової башти, щоб уможливити проходження під мостами над протокою Босфор.[10] Першою чорноморською свердловиною для Development Driller II стала Helen-1X, закладена у листопаді 2014-го на блоці E X-29 Est Rapsodia. Вона виявилась безрезультатною, так само як і наступна Daria-1X на блоці E X-30 Trident, до спорудження якої узялись у травні 2015-го. Закладена в районі з глибиною моря 335 метрів Daria-1X досягнула глибини у 2870 метрів. Нарешті, в серпні 2015-го на тому ж блоці E X-30 Trident почали буріння ще однієї свердловини Lira-1X, закладеної в районі з глибиною води 700 метрів. Вона досягла глибини у 2700 метрів та виявила газове родовище Ліра, ресурси якого первісно оцінили у 30 млрд м3.[11][12][11][13][14]

У цей період на тлі падіння цін на нафту та скорочення обсягів буріння на ринку виник профіцит бурових установок, і у 2016-му Development Driller II потрапило у тривалий простій. Навесні 2020-го Transocean оглосила, що вона має намір продати або утилізувати судно.[15]

Станом на липень 2021-го Development Driller II продовжувало перебувати поблизу румунського порту Констанца.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ GSF DEVELOPMENT DRILLER II (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  2. ↑ BalticShipping.com. BalticShipping.com. www.balticshipping.com (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 7 січня 2022.
  3. ↑ GSF's Development Driller II Bound for Atlantis. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  4. ↑ Atlantis Phase Three Expansion, Gulf of Mexico. Offshore Technology (амер.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  5. ↑ Building on success — the evolution of the Development Driller class semisubmersibles (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2020. Процитовано 7 січня 2022.
  6. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  7. ↑ Analysis: Transocean Still Strong and Growing. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  8. ↑ Cement flows for permanent plug of BP's Gulf well. MPR News. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  9. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  10. ↑ Drilling Derrick Removal In Progress on Transocean's DD2. gCaptain (амер.). 18 серпня 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  11. ↑ а б To make better decisions, you need to see the big picture. IHS Markit. 11 жовтня 2017. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  12. ↑ Tari, G. C.; Simmons, M. D. (1 січня 2018). History of deepwater exploration in the Black Sea and an overview of deepwater petroleum play types. Geological Society, London, Special Publications (англ.). Т. 464, № 1. с. 439—475. doi:10.1144/SP464.16. ISSN 0305-8719. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  13. ↑ Romgaz and GSP Start Trinity Project in the Black Sea. Energy Industry Review (брит.). 18 січня 2020. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  14. ↑ LUKOIL, PANATLANTIC AND ROMGAZ DISCOVERS LARGE DEEP-WATER OFFSHORE GAS FIELD IN ROMANIA. www.lukoil.com. Процитовано 7 січня 2022.
  15. ↑ Transocean Disposing Of Two Semi-Submersibles. Offshore Engineer Magazine (англ.). 14 травня 2020. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.