Dodge Wayfarer

Dodge Wayfarer
Виробник	Dodge
Батьківська компанія	Chrysler
Роки виробництва	1949—1952
Попередник(и)	Dodge Fast Four
Наступник(и)	Dodge Meadowbrook Special[1]
Клас	бізнес-автомобіль
Стиль кузова	2-дв. седан 2-дв. клуб-купе 2-дв. родстер/Sportabout
Компонування	FR
Двигун(и)	I6 3,8 л[2]
Колісна база	2921 мм
Подібні	DeSoto Deluxe

Dodge Wayfarer (Додж Вейфарер) — автомобіль компанії Dodge, який виготовлявся з 1949 по 1952 рік. Він був відкинений без заміни в США, хоча серія Kingsway залишилась доступною на ринках експорту. Wayfarer був першим справжнім родстером, збудованим Великою Трійкою від 1930-х^[3]. Однак, концепція родстера була скоро замінена на дорожчу Sportabout, так як повоєнні покупці автомобілів вимагали вищий рівень комфорту^[4]. Було побудовано всього 9325 родстерів і Sportabout з сумарних 217,623 Wayfarer всіх типів кузова^[5].

Назва моделі "Chrysler Wayfarer" також використовувалась австралійським філіалом Chrysler для серії моделей пікапів ("юти"), збудованих між кінцем 1958 і 1960 рр. (моделі AP2 і AP3, деякі з них можливо збудовані вже в 1961 році) в 1205 екземплярах^[6]. Пізніше був ют під назвою "Chrysler Valiant Wayfarer". Ця модель будувалась з квітня 1965^[7] по серпень 1971.

1949

Родстер 1949 року

«Справжні» Dodge 1949 року були представлені в лютому 1949 року, після довгого виробничого циклу 1948 року. Wayfarer (відомий як серія D-29), за винятком його коротшої колісної бази, ділив квадратний корпоративний дизайн нової продукції Chrysler 1949 року. В той час як інші Доджі вдосконалювались в порівнянні з попередніми, Wayfarer досі не мав таких особливостей як гаситель колінчатого валу, новий масляний фільтр Micronic, захищений від бризків розподілювач і гальмівні колодки без заклепок. Двірники вітрового скла були вакуумні, а не електричні, і лише праві двері отримали зовнішній замок – родстер його не мав. Wayfarer приїхав з трьома різними кузовами: 2-дверний седан, 2-дверне бізнес купе, і 2-дверний родстер (які пішли у виробництво лише в травні)^[8]. Бізнес купе ділило дещо в будові кузова з версією бізнес купе Plymouth, але в іншому Wayfarer мав унікальні штампування^[9].

Родстер мав знімні пластикові бокові вікна замість опускних, і короткий дах, який усунув потребу в задніх бокових вікнах. Основні опускні вентиляційні вікна були доступні як опція. Однак, регламент Каліфорнії на подачу сигналу рукою зазначав, що опускні вікна слід було додати і підігнати до товарних автомобілів штату^[8]. Це сталось у вересні, після чого опускні вікна стали рідко вибірковою опцією^[4]. Тестували навіть родстер з відкидним сидінням (з кришкою багажника, прикріпленою до дна), але відкриття довелось перенести і вартість оснащення для такої опції ознаменувало те, що її незабаром відкинул^[8]и.

Виробництво 1949 року склало в сумі 63,816, рівно 25% від сумарної кількості Dodge. З них, 49,054 седани, 9342 купе і 5420 родстерів^[4].

1950

Седан 1950 року

Для 1950 року, Wayfarer D-33 (як для всієї лінійки Dodge) отримав оновлення з витонченішою решіткою, новими бамперами, і новими задніми крилами з задніми ліхтарями, вмонтованими прямо на них^[10]. В середині року, родстер перейменували в Sportabout, так як Chrysler усвідомив, що було продано дуже мало «справжніх» родстерів. Sportabout, не схожий на решту лінійки Wayfarer, також отримав молдинг кузова, який подовжився на передні двері^[4]. Встановлювалась 1-камерна, L-подібна рядна шістка об’ємом 230 куб. дюймів (3.8 л), зі 103 к. с. (77 кВт). Це була єдина опція двигуна протягом цілого виробничого циклу Wayfarer.

Зловісний 104-денний страйк, який тривав з 25 січня по 8 травня, завдав шкоди всьому виробництву Chrysler того року^[4]. Тим часом, прибуття кабріолета Rambler Landau означало серйозну конкуренцію для родстера. Будучи дещо дорожчим, новий Rambler був набагато більш повно обладнаний і міг вмістити п’ятьох замість двох^[4]. Виробництво бізнес купе також припинилось, тоді як седана збільшилось для кращої суми ніж в 1949 році. Були збудовані 75,403 машини, з яких 65,000 седанів, 7500 купе, і 2903 родстери/Sportabout.

1951-1952

Клуб купе 1952 року

Wayfarer D-41 1951 року отримав ретельне оновлення, з новим капотом, передніми крилами і новою решткою з прорізами в двох секціях. Вітрове скло було більшим, нова панель приладів і внизу були нові амортизатори Oriflow^[5]. 1951 був останнім роком, коли був доступний Sportabout зі знімними боковими вікнами^[4]. Тогочасний дорожній тестер (Том МакКехіл, для Mechanix Illustrated) досяг максимальної швидкості у 87 миль/год. (140 км/год.), розгін 0-60 миль/год. за 17.4 секунд^[5].

Моделі 1952 року були майже ідентичні 1951, і Dodge навіть не переймався розділяти число продажів за рік^[5]. Коли були представлені моделі 1952 року, Sportabout був включений до переліку із зазначенням доступності, але не випускався. Бізнес купе припинили випускати в лютому 1952, у зв’язку з тим, що почались більші витрати на Корейську війну, змушуючи виробників автомобілів зосереджуватись на їхніх більш популярних моделях^[5]. Таким чином, в останньому модельному році для більшості Wayfarer був лише доступний 2-дверний седан. Виробництво за 1951 і 1952 рр. склало 78,404 машин, з яких 70,700 седанів, 6702 бізнес купе, і лише 1002 Sportabout в 1951 році^[5]. В 1953 році була додана серія "Meadowbrook Special" для заміни Wayfarer в нижчому кінці лінії моделей Dodge^[1].

Див. також

• Dodge Meadowbrook
• Dodge Coronet

Посилання

• Godshall, Jeffrey I. (1980). Wayward Wayfarer: The story of a Dodge. Automobile Quarterly. Princeton, NJ. XVIII (1, first quarter 1980): 72—81. ISSN 0005-1438.

1. Lee, John (1990). Standard Catalog of Chrysler, 1924-1990. Iola, WI: Krause Publications, Inc. с. 263. ISBN 0-87341-142-0.
2. Directory Index: Dodge/1952_Dodge/1952_Dodge_Foldout. Oldcarbrochures.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 липня 2015.
3. Godshall, p. 72
4. Godshall, p. 79
5. Godshall, p. 81
6. Hoffman, David; Sealey, Mike. The Australian Chrysler Royal, Plainsman, and Wayfarer. Allpar.com. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 3 липня 2015.
7. Chrysler Valiant AP6. Australia: Unique Cars & Parts. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 3 July 2015.
8. Godshall, p. 78
9. Godshall, p. 77
10. Parkhurst, Terry. 1949-1952 Dodge Wayfarer. Allpar.com. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 3 липня 2015.