HMS Unbroken (P42)

«Анброукен»
HMS Unbroken (P42)

Повернення ПЧ «Анброукен» до Портсмута. 26 серпня 1943
Служба
Тип/клас	Підводні човни типу «U»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
Корабельня	Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес
Замовлено	23 серпня 1940
Закладено	30 грудня 1940
Спущено на воду	4 листопада 1941
Введено в експлуатацію	12 грудня 1941
На службі	1941-1944
Переданий	26 червня 1944 року переданий ВМФ СРСР, де перейменований на В-2
Прийнятий	1949 році повернутий Королівському флоту
Статус	9 травня 1950 року списаний на брухт
Нагороди	1 бойова відзнака^{[Прим. 1]}^[1]
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва на Середземному морі * Середземноморська кампанія * Операція «Гарпун» * Операція «Вігорос» * Операція «П'єдестал» * Сицилійська операція Кампанія в Арктиці * Арктичні конвої
Ідентифікація
Девіз	«Я зламаю, але не зламаюся» (лат. Frango infractus)
Параметри
Тоннаж	540—630 тонн (надводна) 730 тонн (підводна)
Довжина	58 м
Ширина	4,9 м
Висота	4,62 м
Технічні дані
Рухова установка	Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Admiralty 2 × електродвигуни
Гвинти	2
Потужність	2 500 к.с. (дизель) 1 450 к.с. (електродвигун)
Швидкість	11,25 вузлів (20,8 км/год) (надводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна)
Дальність плавання	4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна) 70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна)
Екіпаж	27-31 офіцер та матрос
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння	6 × 533-мм торпедних апаратів 8-10 торпед
Зенітне озброєння	1 × 76-мм гармати QF 3-inch 20 cwt

«Анброукен» (англ. HMS Unbroken (P42) — британський підводний човен типу «U», третя серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії, а згодом ВМФ СРСР у роки Другої світової війни.

«Анброукен» був закладений 30 грудня 1940 року, як P42, на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернесі. 4 листопада 1941 року він був спущений на воду, а 29 січня 1942 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії. 1 лютого 1943 року перейменований на «Анброукен».

Підводний човен брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; переважно змагався на Середземному морі, супроводжував мальтійські конвої, бився у Північному морі. У червні 1944 року переданий до радянського Північного флоту, де увійшов під назвою В-2, брав участь у супроводі арктичних конвоїв. За проявлену мужність та стійкість у боях удостоєний бойової відзнаки^[1].

Історія служби

Після введення до строю P42 зарахований до складу 10-ї флотилії підводних човнів, яка базувалася на Мальті. 22 лютого вийшов від британських берегів разом з ПЧ «Оберон» у супроводі тральщика «Філікстоу» на південь, після чого здійснив перехід спочатку до Гібралтару, а пізніше на Мальту. За час своєї служби на Середземномор'ї з 21 березня 1942 року до 18 липня 1943 року «Анброукен» здійснив 19 бойових походів в акваторії Середземного моря, забезпечував прикриття мальтійських конвоїв, виконував спеціальні завдання (висаджував агентів і диверсійні групи на окупованому німцями узбережжі, здійснював артилерійські обстріли) та діяв проти ворожого судноплавства. У червні 1942 року брав участь в операціях «Гарпун» і «Вігорос», а в серпні — в операції «П'єдестал» з доставки Королівським флотом важливих вантажів до обложеної Мальти.

З початку своєї діяльності P42 був єдиним підводним човном британського флоту, який виходив на проведення операцій з порту Мальти. Пізніше до нього приєдналися однотипні човни «Юнайтед», «Анрафлд» і «Анрівалд». У липні 1942 року «Анброукен» обстріляв італійську залізницю, перекривши там рух на добу, проте був атакований у відповідь і дістав пошкоджень двигуна, унаслідок чого повернувся до Валетти, де встав на ремонт.

У червні 1942 року підводний човен брав участь в операції «Гарпун»^{[Прим. 2]} — спробі Королівського військово-морського флоту Великої Британії провести конвой на Мальту під час битви на Середземному морі.

Вранці 13 серпня під час проведення п'ятого бойового походу P42 в Іонічному морі помітив 4 крейсери та 8 есмінців італійського Королівського флоту північніше Сицилії, які вийшли в море на перехоплення конвою «П'єдестал»^{[Прим. 3]}. Командир човна лейтенант Марс пропустив есмінці та здійснив чотириторпедний залп по італійських крейсерах. Одна торпеда влучила в «Муціо Аттендоло», відірвавши йому ніс. Друга торпеда влучила у важкий крейсер «Больцано» в районі паливних цистерн, викликавши сильну пожежу. Щоб уникнути детонації погребів боєзапасу, командир італійського корабля віддав наказ затопити відсіки й посадив крейсер на мілину біля острова Панарея. За два дні корабель відбуксирували в Неаполь, а після невеликого ремонту перевели у Ла-Спецію; однак до кінця війни він вже до строю не повернувся.

19 жовтня 1942 року човен атакував північно-західніше Триполі італійський танкер Saturno і судно Titania, котрі у супроводі есмінців «Аскарі», «Антоніо да Нолі» і «Антоніо Пігафетта»^{[Прим. 4]}. Усі торпеди пройшли повз судна, а конвой влаштував контратаку на ПЧ, скинувши глибинні бомби. У результаті P42 зазнав пошкоджень і знову був поставлений на ремонт на Мальті.

19 січня 1943 року поблизу туніського острову Джерба P42 торпедною атакою пошкодив італійське суховантажне судно Edda (6107 GRT), яке йшло з Триполі до Сфаксу. 3 квітня човен атакував німецький есмінець «Гермес», але торпеди не влучили в корабель.

30 травня 1944 року в Росайті відбулася урочиста церемонія передачі корабля, який був переданий в оренду Радянському Союзу, і перейменований на В-2, радянському екіпажу, котрий прибув до Великої Британії з конвоєм RA 59. Після перепідготовки екіпажів, чотири колишні британські підводні човни, що були передані СРСР, В-1, В-2, В-3 та В-4 здійснювали перехід з Данді до Мурманська. 26 липня 1944 року ці човни вийшли з проміжної військово-морської бази Лервіка на Шетландських островах і попрямували до радянської Арктики. 27 липня «дружнім вогнем» британського важкого бомбардувальника B-24 «Ліберейтор» Берегового командування ПС помилково був потоплений В-1. 3 серпня В-2 прибув до Полярного, де увійшов до складу 7-го окремого дивізіону підводних човнів Північного флоту.

12 жовтня 1944 року, плаваючи під радянським прапором, корабель потопив німецький мисливець за підводними човнами UJ-1220. Субмарина перебувала чотири роки на службі у радянському флоту, перш ніж її повернули Королівському флоту у 1949 році. 9 травня 1950 року «Анброукен» був розібраний на брухт у Ґейтсгеді.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ 1 бойова відзнака за участь у Сицилійській операції (1943)
↑ 2 авіаносці «Аргус», «Ігл»; 1 лінійний корабель «Малайя»; 4 легких крейсери «Ліверпуль», «Каїр», «Кеніа», «Карібдіс»; 1 мінний загороджувач «Вельшмен»; 17 есмінців «Бедуїн», «Марна», «Матчлесс», «Ітуріель», «Партрідж», «Бланкні», «Бедсворт», «Мідлтон», «Куяв'як», «Онслоу», «Ікарус», «Ескапейд», «Антилоуп», «Весткот», «Ресле», «Відетте», «Вішарт»; 4 тральщики «Хебе», «Спіді», «Рай», «Хайт»; 4 підводних човни «Сафарі», «Анброукен», «Унісон», «Анраффлд»; 6 моторні катери типу ML-121, ML-134, ML-135, ML-168, ML-459, ML-462; 6 транспортних суден: суховантажні судна Troilus, Burdwan, Chant, Tanimbar, Orari і танкер Kentucky
↑ Італійське ударне угруповання складалося з важких крейсерів «Больцано», «Горіція» і «Трієсте», легкого «Муціо Аттендоло», 8 есмінців: «Аскарі», «Ав'єре», «Каміча Нера», «Корсаро», «Фучільере», «Дженьєре», «Грекале» і «Леджонаріо»
↑ Наступного дня Titania була потоплена ПЧ «Сафарі»

Джерела

↑ ^а ^б HMS UNBROKEN, later Russian V.2 — U-class Submarine. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Unbroken (P42)

HMS Unbroken (P 42). на uboat.net. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 25 вересня 2020. (англ.)
HMS UNBROKEN, later Russian V.2 - U-class Submarine. на naval-history.net. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 25 вересня 2020. (англ.)

Література

Hutchinson, Robert (2001). Jane's Submarines: War Beneath the Waves from 1776 to the Present Day. London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-710558-8. OCLC 53783010.

Велика Британія СРСР Друга світова війна Військова техніка Війна Морська справа

[1] 1 бойова відзнака за участь у Сицилійській операції (1943)

[3] 2 авіаносці «Аргус», «Ігл»; 1 лінійний корабель «Малайя»; 4 легких крейсери «Ліверпуль», «Каїр», «Кеніа», «Карібдіс»; 1 мінний загороджувач «Вельшмен»; 17 есмінців «Бедуїн», «Марна», «Матчлесс», «Ітуріель», «Партрідж», «Бланкні», «Бедсворт», «Мідлтон», «Куяв'як», «Онслоу», «Ікарус», «Ескапейд», «Антилоуп», «Весткот», «Ресле», «Відетте», «Вішарт»; 4 тральщики «Хебе», «Спіді», «Рай», «Хайт»; 4 підводних човни «Сафарі», «Анброукен», «Унісон», «Анраффлд»; 6 моторні катери типу ML-121, ML-134, ML-135, ML-168, ML-459, ML-462; 6 транспортних суден: суховантажні судна Troilus, Burdwan, Chant, Tanimbar, Orari і танкер Kentucky

[4] Італійське ударне угруповання складалося з важких крейсерів «Больцано», «Горіція» і «Трієсте», легкого «Муціо Аттендоло», 8 есмінців: «Аскарі», «Ав'єре», «Каміча Нера», «Корсаро», «Фучільере», «Дженьєре», «Грекале» і «Леджонаріо»

[5] Наступного дня Titania була потоплена ПЧ «Сафарі»

[naval-history.net-2] а ^б HMS UNBROKEN, later Russian V.2 — U-class Submarine. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.

[Прим. 1]

[1]

[Прим. 2]

[Прим. 3]

[Прим. 4]