«Вердан» (L93) | ||
---|---|---|
HMS Verdun (L93) | ||
Британський есмінець «Вердан». 16 квітня 1943 | ||
Служба | ||
Тип/клас | ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V» | |
Держава прапора | Велика Британія | |
Належність | Військово-морські сили Великої Британії | |
На честь | єдиний корабель флоту на ім'я «Вердан»[Прим. 1] | |
Корабельня | Hawthorn Leslie and Company, Геббурн | |
Замовлено | 30 червня 1916 | |
Закладено | 13 січня 1917 | |
Спущено на воду | 21 серпня 1917 | |
Введено в експлуатацію | 3 листопада 1917 | |
На службі | 1917–1945 | |
Статус | у березні 1946 року проданий на металобрухт | |
Нагороди | 2 бойових відзнаки[Прим. 2][1] | |
Бойовий досвід | Перша світова війна Друга світова війна Битва за Атлантику Норвезька кампанія Кампанія в Арктиці * Конвой PQ 12 | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 1 140 т (стандартна) 1 550 т (повна) | |
Довжина | 95,1 м | |
Ширина | 9 м | |
Осадка | 2,7-3,43 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 2 × парових турбіни Brown-Curtis 3 × парових котли Yarrow | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 27 000 к.с. | |
Швидкість | 34 вузлів (63 км/год) | |
Дальність плавання | 3 500 миль (6 482 км) на швидкості 15 вузлів 900 миль (1 700 км) на швидкості 32 вузла | |
Екіпаж | 110 офіцерів та матросів | |
Озброєння | ||
Артилерія | 4 × 101,6-мм універсальні гармати QF 4 inch Mk V | |
Торпедно-мінне озброєння | 4 (2 × 2) × 533-мм торпедних апарати | |
Зенітне озброєння | 2 × 40-мм автоматичні зенітні гармати Vickers QF 2 pounder Mark II[2] |
«Вердан» (англ. HMS Verdun (L93)) — військовий корабель, ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої та Другої світових війн.
«Вердан» був закладений 13 січня 1917 року на верфі компанії Hawthorn Leslie and Company у Геббурні. 21 серпня 1917 року він був спущений на воду, а 3 листопада 1917 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.
Есмінець брав участь у бойових діях на морі в Першій та Другій світових війнах, бився в Північній Атлантиці, супроводжував конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений двома бойовими відзнаками[1].
З початком Другої світової війни перебував у складі Домашнього флоту. З квітня 1940 року у складі Південно-Західних підходів залучався до протичовнової оборони узбережжя. 3 квітня на чолі групи есмінців «Велокс», «Монтроз», «Вейкфул», траулера «Лідс Юнайтед» та двох французьких есмінців вийшов на забезпечення супроводу конвою OG 24, що мав виходити з Гібралтару.
1 березня 1942 року з порту Рейк'явіка до Мурманська у супроводі ближнього ескорту вирушив конвой PQ 12, який налічував 16 вантажних суден зі стратегічно важливими матеріалами та військовою технікою для Радянського союзу. 3 та 5 числа з Рейк'явіка та зі Скапа-Флоу відповідно вийшли сили далекого океанського супроводження[Прим. 3]. У той же час з Росії вийшов назустріч конвой QP 8. Місцем рандеву для транспортних конвою та кораблів ескорту визначався норвезький острів Ян-Маєн.
За даними британської розвідки на перехоплення транспортних конвоїв[3] німці зібрали рейдову групу на чолі з лінкором «Тірпіц»[Прим. 4]. Невдовзі після виходу німецького рейдера з норвезького фіорду підводний човен «Сівулф» виявив його у відкритому морі. Обидва угруповання кораблів здійснили спробу напасти на противника, але марно. Урешті-решт «Тірпіц» повернув додому, а 12 березня 1942 року конвой PQ 12 благополучно прибув до Мурманська, не втративши жодного корабля чи судна.