HMS Vivacious (D36)

«Вівейшос»
HMS Vivacious (D36)
Британський есмінець «Вівейшос». 1918
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність Військово-морські сили Великої Британії Королівський ВМФ Великої Британії
На честь єдиний корабель флоту на ім'я «Вівейшос»
Корабельня Yarrow & Company, Глазго
Замовлено 30 червня 1916
Закладено 3 листопада 1916
Спущено на воду 13 листопада 1917
Введено в експлуатацію 29 грудня 1917
На службі 1917–1947
Статус 4 березня 1947 року проданий на металобрухт
Нагороди 7 бойових відзнак[Прим. 1][1]
Бойовий досвід Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
* Операції ВМФ Великої Британії на Балтиці
Друга світова війна
Битва за Атлантику
Дюнкерська евакуація
Операція «Цербер»
Кампанія в Арктиці
* Арктичні конвої
** Конвой RA 52
** Конвой RA 53
Нормандська операція
Ідентифікація
Девіз «Хвіст пістолетом»
(лат. Sursum caudus)
Параметри
Тоннаж 1 272 т (стандартна)
1 339 т (повна)
Довжина 91,4 м
Ширина 8,2 м
Осадка 2,7 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Brown-Curtis
3 × парових котли Admiralty
Гвинти 2
Потужність 27 000 к.с.
Швидкість 34 вузли (63 км/год)
Дальність плавання 3 500 миль (6 482 км) на швидкості 15 вузлів
900 миль (1 667 км) на швидкості 32 вузла
Екіпаж 110 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 × 102-мм гармати QF 4 inch Mk V в установках P Mk.I
Торпедно-мінне озброєння 4 (2 × 2) × 533-мм торпедних апарати
Зенітне озброєння 1 × 76-мм гармати QF 12-pounder 12 cwt
2 × 40-мм автоматичних зенітних гармати Vickers QF 2 Mk.II

«Вівейшос» (англ. HMS Vivacious (D36) — військовий корабель, ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої та Другої світових війн.

«Вівейшос» був закладений 3 листопада 1916 року на верфі компанії Yarrow & Company у Глазго. 13 листопада 1917 року він був спущений на воду, а 29 грудня 1917 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Корабель брав участь у бойових діях на морі в Першій та Другій світових війнах. У роки Другої світової переважно бився в Атлантиці, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував арктичні конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях відзначений сьома бойовими нагородами[1].

Історія служби

[ред. | ред. код]

«Вівейшос» прибув на службу в останні місяці Першої світової війни. У 1919 році брав участь у британській кампанії в Балтійському морі проти більшовицьких сил під час Громадянської війни в Росії.

31 травня 1919 року есмінець разом з крейсерами «Клеопатра», «Драгон», «Галатея», есмінцями «Воллес», «Вояджер», «Райнек», «Версатайл», «Ванесса», «Волкер» та двома підводними човнами, патрулювали поблизу острову Сескар, коли з'явилися більшовицький есмінець та броненосець і два інших невеликі кораблі, що намагалися прорватися крізь мінне поле. В результаті вогневого бою «Волкер» уразив ворожий ескадрений міноносець, більшовицький броненосець вів важкий вогонь по британських кораблях. Здійснивши два залпи російські кораблі відступили на схід[2].

Пізніше корабель служив в Атлантичному та Середземноморському флотах Королівського ВМФ, поки у середині 1930-х років не був знятий з експлуатації та переведений до резерву у Росайті, Шотландія.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

У серпні 1939 року «Вівейшос» був повторно введений до строю і з резервним екіпажем брав участь в огляді резервного флоту королем Георгом VI у Веймуті. У вересні 1939 року, після вступу Великої Британії у Другу світову війну, корабель увійшов до 17-ї флотилії есмінців у Плімуті. Основною функцією флотилії було супроводження конвоїв та патрулювання навколишніх воду в Ла-Манші та Південно-Західних підходах. «Вівейшос» разом з «Ванесса», «Вейкфул» та «Ванквішер» виконували завдання з супроводу конвою GC з річки Клайд.

12 квітня 1940 року «Вівейшос» з есмінцями «Броук» і «Веріті» супроводжував конвой HG 25, що прямував з Гібралтару до Ліверпуля, щоб посилити його супровід, який складався тільки з шлюпів «Байдфорд» і «Фовей». Після прибуття до Ліверпуля 15 квітня 1940 року «Вівейшос» залишився там.

12 травня 1940 року, коли німецькі війська окупували Нідерланди, «Вівейшос» з есмінцем «Венеціа» забезпечували охорону есмінця «Кодрінгтон», який перевозив голландську королівську сім'ю з Хук-ван-Голланд в еміграцію до Сполученого Королівства.

Докладніше: Дюнкерська евакуація

26 травня 1940 року есмінець залучався до угруповання британського флоту, яке проводило операцію «Динамо», евакуацію військ союзників з Дюнкерка. Того дня він вирушив з Дувра разом з легким крейсером «Калькутта» та есмінцями «Галант», «Грейхаунд», «Гріфін», «Імпалсів», «Сейбр» і «Вейкфул». Наступного дня «Вівейшос» почав патрулювання, щоб захистити плацдарм для евакуації від атак німецької авіації та торпедних катерів (S-катери, відомі союзникам як «Е-човни»). 28 травня 1940 року він здійснив два переходи з Дюнкерка до Дувра, евакуювавши 326 осіб на першому та 359 на другому заході, а 30 травня 1940 року «Вівейшос» перевіз з Дюнкерка до Дувра ще 537 чоловіків. 31 травня 1940 року німецькі гаубиці на берегу обстріляли його, коли корабель стояв біля Бре-Дюн, Франція, спричинивши втрату 15 членів екіпажу.

1 червня 1940 року «Вівейшос» вивіз з Дюнкерка до Дувра ще 427 осіб. 3 червня 1940 року він також брав участь в операції «ОК», під час якої були затоплені блокшипи, щоб заблокувати гавань у Дюнкерку; британський корабель узяв на борт екіпажі затонулих кораблів і доставив їх до Дувра. Одним із тих, кого врятували з Дюнкерка, був преподобний Іван Ніл, який пізніше стане генерал-капеланом.

Докладніше: Операція «Цербер»

3 лютого 1942 року «Вівейшос» разом з шістьма есмінцями прибув на посилення Дуврського командування, в очікуванні ймовірного за даними розвідки прориву німецьких лінкорів «Шарнгорст» та «Гнейзенау» і важкого крейсера «Принц Ойген» з окупованого Бреста до німецьких військово-морських баз. Вночі з 11 на 12 лютого капітальні кораблі Крігсмаріне потай вийшли з французького порту Брест та, не будучи виявленими британцями через технічні проблеми із засобами радіотехнічної розвідки, вирушили до Німеччини. «Вівейшос» разом з «Волпоул», «Маккей», «Кемпбелл», «Вустер» та «Вітшед» перебували на тренуванні в Гаріджі, коли отримали наказ перехопити німецькі кораблі біля гирла річки Шельда. «Волпол» через технічні негаразди повернув назад, решта о 15:42 вийшла на ворожі кораблі. Британські есмінці провели з відстані 2 200 — 3 700 метрів торпедну атаку, але жодна торпеда не влучила в ціль, натомість «Вустер» дістав серйозних пошкоджень від вогню німецької корабельної артилерії.

Після прориву німецьких кораблів з Бреста «Вівейшос» повернувся до своїх звичайних обов'язків, діючи у Північному морі. 31 серпня 1942 року зіткнувся з есмінцем «Веспер». У січні 1943 року «Вівейшос» відрядили з групою інших кораблів Домашнього Флоту на супроводження й ескортування арктичних конвоїв, які прямували до Радянського Союзу та з нього. 5 лютого 1943 року він та ескортні есмінці типу «Хант» «Бланкні» і «Міддлтон» забезпечували ближній супровід конвою RA 52 під час останнього етапу його переходу з Радянського Союзу. У березні 1943 року він приєднався до ескортних есмінців «Мейнелл» і «Пітчлі» для супроводу конвою RA 53. У квітні 1943 року корабель повернувся до 21-ї флотилії есмінців і виконував свої обов'язки в Північному морі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. ↑ 7 бойових відзнак за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за битву за Атлантику (1939-1940), за Дюнкерську евакуацію (1940), за бої в Північному морі (1942-1945), за Дуврську протоку (1942), за арктичну кампанію (1943), за бої в Ла-Манші (1943-1944), за Нормандську операцію (1944).
Джерела
  1. ↑ а б HMS VIVACIOUS (D 36) - V & W-class Destroyer. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 5 квітня 2022.
  2. ↑ Russia — Baltic Sea Operations (31856). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 22 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Vivacious (D36)

Література

[ред. | ред. код]
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia, Volume 1988, Part 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 5 квітня 2022.
  • Preston, Antony (1971). 'V & W' Class Destroyers 1917-1945. London: Macdonald. OCLC 464542895.
  • Raven, Alan; Roberts, John (1979). 'V' and 'W' Class Destroyers. Man o' War. Т. 2. London: Arms & Armour. ISBN 0-85368-233-X.
  • С. А. Балакин. ВМС Великобритании 1914—1918 гг. — Москва: Моделист-конструктор, 1995. — 32 с. — (Морская коллекция № 4 / 1995). — 8000 экз.