HMS Wolverine (1863)
| Корвет «Вулверін» | ||
|---|---|---|
| HMS Wolverine | ||
_AWM_300012.jpeg) | ||
| «Вулверін» у Сіднеї, липень 1881 року | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Корвет типу «Джейсон» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Королівський ВМФ Великої Британії
| |
| Корабельня | Woolwich Dockyard[en], Вуліч | |
| Закладено | 14 квітня 1859 | |
| Спущено на воду | 29 серпня 1863 | |
| На службі | 1863–1892 | |
| Перекваліфікований | навчальний корабель з 1882 | |
| Виведений зі складу флоту | 1892 | |
| Загибель | частково списаний, перетворений на брухт, корпус спалений не раніше серпня 1893 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 2416 тонн (повний) | |
| Довжина | 68,6 м (гарматна палуба) 60 м (кіль) | |
| Ширина | 12,4 м (загальна) | |
| Висота | 7,4 м | |
| Осадка | 5,5 м (ніс) 6,2 м (корма) | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2-циліндрова горизонтальна парова машина однократного розширення, 4 × котли, 4 × печі | |
| Гвинти | 1 | |
| Потужність | 400 номінальних к.с. 1628 індикативних к.с. (1214 кВт)[1] | |
| Швидкість | 11,3 вузлів (20,9 км/год) | |
| Екіпаж | біля 250 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 20 × 8-дюймових (68pdr / 65cwt) гладкоствольних бортових гармат (дульне заряджання) 1 × 7-дюймова (110pdr / 82cwt) поворотна гармата Armstrong (казенне заряджання) | |
HMS «Вулверін» (англ. HMS Wolverine, також HMS Wolverene — «Росомаха») — трищогловий дерев'яний гвинтовий корвет типу «Джейсон» Королівського військово-морського флоту Великої Британії (1863—1875), який згодом став флагманом Австралійської станції[en] (1875—1882), а врешті-решт був представлений в колонії Новий Південний Уельс як навчальний корабель військово-морської бригади та волонтерів військово-морської артилерії (1882—1892).
HMS «Вулверін» був побудований у Woolwich Dockyard[en]. 29 серпня 1863 року спущений на воду у Вулічі[2].
У 1860-х роках відбував службу у складі Північноамериканської та Вест-Індської станції. 7 вересня 1875 року корвет став флагманом Австралійської станції під командуванням комодора Ентоні Хоскінса[en][2]. 1880 року на посаду лейтенант-командера був призначений Френсіс Прінгл Тейлор[en], яку він обіймав до 1884 року, а згодом, 1885 року, був призначений командером[3].
У січні 1877 року повідомлялося про спалах віспи на борту «Вулверін» — корабель знаходився у карантині[4].
1881 року корвет приєднався на деякий час до окремої ескадри Королівського військово-морського флоту, що знаходилася у світовому круїзі, в якому принци Альберт і Георг проходили військово-морську підготовку[5].
10 серпня 1881 року «Вулверін» вийшов з гавані Сіднея разом з іншими кораблями окремої ескадри, які супроводжував до Брисбена, після чого попрямував до південного узбережжя Нової Гвінеї. На борту корвета знаходився комодор Джон Вілсон[en] — головнокомандувач Австралійської станції. Його супроводжував мандрівник та вчений Микола Миклухо-Маклай, який запропонував використати в цьому поході до Нової Гвінеї свої знання про аборигенів. Як і очікувалось, вони стали в пригоді для визначення справжніх злочинців, причетних до вбивства 12-ти людей у селищі Кало. Участь Миклухи-Маклая вберегла селище від помсти та спалення. Каральна операція завершилась невеликою сутичкою, в якій було вбито головного винуватця та ще декількох причетних[6]. Повертаючись до Сіднея, комодор Дж. Вілсон з Куктауна повідомив про результати походу[7]:
Прибули всі добре; відвідали п'ять місць на узбережжі Нової Гвінеї: оточили Кало 25-го числа; четверо тубільців було вбито, зокрема, головний, якого ми розшукували; троє моряків отримали поранення, але вони почуваються добре; найбільш задовільний результат круїзу — розлучилися з острів'янами добрими друзями.
Оригінальний текст (англ.)Arrived all well; visited five places on the New Guinea coast: surrounded Kalo on the 25th; four natives were killed, including the chief whom we wanted; three seamen were wounded, but they are doing well; most satisfactory are the results of the cruise: parted good friends with the islanders.
Наприкінці 1881 року служба «Вулверін» як флагмана Австралійської станції добігла кінця (був замінений корветом «Нельсон»[en]). 19 грудня «Вулверін» у повному озброєнні був представлений уряду колонії Новий Південний Уельс[8], а через місяць, опівдні 16 січня 1882 року, у Сіднеї остаточно переданий[9].
_cutlass_drill.jpg)
Надалі використовувався як навчальний корабель військово-морської бригади та волонтерів військово-морської артилерії Нового Південного Уельсу — виклик ймовірним «ворожим» кораблям у Сіднеї й «атакам» на берегові та портові споруди[5].
1892 року корабель був виведений з експлуатації. В серпні 1893 року проданий за 2200 фунтів приватній фірмі (Пітер Еллісон, Сідней). Після демонтажу двигунів був використаний як блокшив[5].
Після ремонту та перетворення на барк корабель почав службу як торгове судно. Під час рейсу з Сіднея до Ліверпуля (Англія) в корпусі виникла теча. Корабель повернувся до Окленду (Нова Зеландія) на ремонт, який, однак, після розміщення у доках, виявився неможливим[2]. Був проданий за 1000 фунтів новому власнику (Дж. Нікколь, Окленд).
Частково списаний, перетворений на брухт, а корпус спалений[2].
- ↑ Двигун через незадовільний стан був замінений 1876 року іншим з 400 одиницями номінальних к.с., але з 1493 одиницями індикативних к.с.
- ↑ а б в г Bastock J. Ships on the Australia Station. — Sydney : Child & Associates, 1988. — P. 69—70. — ISBN 0-86777-348-0. (англ.)
- ↑ Personal News [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] // «The Morning Bulletin, Rockhampton», Thursday 17 April 1913, p. 6 (англ.)
- ↑ Latest telegrams. Small-pox on board H.M.S. Wolverine and schooner Rita [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «Newcastle Morning Herald and Miners' Advocate», Friday 19 January 1877, p. 2 (англ.)
- ↑ а б в HMS Wolverene // «Trove. National Library of Australia», 1988 (англ.)
- ↑ The Detached Squadron // «The Sydney Morning Herald», Thursday 11 August 1881, p. 5 (англ.)
Departure of the detached squadron from Port Jackson [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.] // «The Australasian Sketcher with Pen and Pencil», Saturday 27 August 1881, p. 278 (англ.) - ↑ News of the day [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.] // «The Sydney Morning Herald», Monday 5 September 1881, p. 5 (англ.)
- ↑ Telegrams: H.M.S. Wolverine [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The Western Star», Saturday 24 December 1881, p. 2 (англ.)
- ↑ Telegrams: H.M.S. Wolverine [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «Newcastle Morning Herald and Miners' Advocate», Tuesday 17 January 1882, p. 2 (англ.)
- У складі Північноамериканської і Вест-Індійської станції:
Jamaica. Repression of the Riots // «The Queenslander», Saturday 3 March 1866, p. 9 (англ.)
Aden Threatened by the Turks // «The South Australian Register», Friday 16 January 1874, p. 6 (англ.) - H.M.S. Wolverine [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The Brisbane Courier», Tuesday 21 August 1877, p. 2 (англ.)
- Norfolk Island [Архівовано 27 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The Sydney Morning Herald», Tuesday 3 September 1878, p. 4 (англ.)
- Departures. — March 19 [Архівовано 27 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The Sydney Morning Herald», Thursday 20 March 1879, p. 4 (англ.)
- The cruise of H.M.S. Wolverine [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The Express and Telegraph», Friday 4 July 1879, p. 3 (англ.)
The cruise of H.M.S. Wolverine. Punishment of Natives [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «Wagga Wagga Express», Saturday 5 July 1879, p. 6 (англ.) - Visit of H.M.S. Wolverine to Brooker Island [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The Brisbane Courier», Wednesday 9 July 1879, p. 5 (англ.)
- Arrival of H.M.S. Wolverine [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The South Australian Advertiser», Friday 26 November 1880, p. 5 (англ.)
- H.M.S. Wolverine [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] // «The South Australian Register», Saturday 14 January 1893, p. 6 (англ.)
- Winfield R., Lyon D. The Sail and Steam Navy List: All the Ships of the Royal Navy 1815–1889. — London : Chatham Publishing, 2004. — P. 210. — ISBN 978-1-86176-032-6. (англ.)
