Helianthus petiolaris
| Helianthus petiolaris | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Соняшник (Helianthus) |
| Вид: | H. petiolaris
|
| Біноміальна назва | |
| Helianthus petiolaris | |
Helianthus petiolaris — вид квіткових рослин з родини айстрових.
Це однорічна рослина 40–200 см. Стебла прямовисні, як правило густо щетинисті, рідше рідко щетинисті чи майже голі. Листки переважно стеблові й переважно чергуються; ніжка 2–4 см; пластини часто блакитнувато-зелені, від ланцетних до дельтато-яйцюватих чи яйцюватих, 4–15 × 1–8 см, краї цільні чи ± пилчасті, абаксиальні грані шершаві. Голови 1–5. Обгортки півкулясті, 10–24 мм у діаметрі. Обгорткові приквітки 14–25, 10–14 × 1–4(5) мм, краї іноді війчасті, верхівки коротко ослаблені. Променевих квіточок 10–30; пластинки 15–20 мм. Дискових квіточок 50–100+; віночки 4.5–6 мм, часточки зазвичай червонуваті, рідше жовті. Ципсели [вид сім'янок] 3–4.5 мм, ± ворсинчасті. 2n = 34. Період цвітіння: літо — осінь[1].
Зростає в Канаді, США, північній Мексиці; населяє сухі, відкриті ділянки на висотах 10–2500 метрів; натуралізований чи адвентивний в Аргентині та Європі, у т. ч. адвентивний в Україні[2][3][1].
Насіння вживається сирим чи приготовленим. Насіння можна розтерти в порошок і розім'яти в насіннєву олію[4].
Подрібнені в порошок листки, як самостійно, так і в мазі, використовувалися як пов'язка для ран і набряків[4].
- ↑ а б 'Helianthus petiolaris. Flora of North America. efloras.org. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 03.04.2022. (англ.)
- ↑ Helianthus petiolaris. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 03.04.2022. (англ.)
- ↑ Helianthus petiolaris. GRIN. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 03.04.2022. (англ.)
- ↑ а б 'Helianthus petiolaris. Useful Temperate Plants Database. Процитовано 03.04.2022. (англ.)