IEEE Інтернет-премія (англ.IEEE Internet Award) — інженерна нагорода від Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (IEEE), що була заснована у червні 1999 року[1]. Станом на 2024 рік нагорода фінансується компанією Google (перед тим спонсором виступала Nokia Corporation). Нагороду можна присуджувати щорічно одній або максимум трьом особам за винятковий внесок у розвиток Інтернет-технологій для мережевої архітектури, мобільності та/або програм кінцевого використання. Лауреати отримують бронзову медаль, грамоту та гонорар.
2011 — Джун Мурай[en] (за лідерство в розвитку глобальної мережі Інтернет, особливо в Азії)
2012 — Марк Гандлі[en] (за винятковий внесок у розвиток Інтернет-технологій для мережевої архітектури, мобільності та/або програм кінцевого використання)
2013 — Девід Леннокс Міллс[en] (за значиме лідерство та постійний внесок у дослідження, розробку, стандартизацію і розгортання якісних можливостей синхронізації часу в Інтернеті)
2014 — Джон Кроукрофт[en] (за внесок у дослідження та викладання Інтернет-протоколів, включаючи багатоадресну передачу, транспорт, якість обслуговування, безпеку, мобільність та опортуністичні мережі)
2015 — Кімберлі Клаффі[en] і Верн Пакссон[en] (за фундаментальний внесок у сферу вимірювання Інтернету, включаючи безпеку та аналіз мережевих даних, а також за видатне лідерство в Інтернет-спільноті та надання їй послуг шляхом надання даних та інструментів відкритого доступу)
2016 — Геннінг Шульцрінне[en] (за значний внесок у розробку та стандартизацію мультимедійних Інтернет-протоколів і програм)[13]
2017 — Дебора Естрін (за формуючий внесок і лідерство в Інтернет-маршрутизації та в техніках і додатках мобільного зондування, від моніторингу навколишнього середовища до особистого здоров'я та здоров'я громади)[14]
2018 — Рамеш Говіндан[en] (за постійний внесок у динамічний аналіз Інтернету (протоколи, топології, конфігурації) та Інтернет речей (сенсорні мережі))[15]
2019 — Дженніфер Рексфорд[en] (за фундаментальний внесок у програмування, стабільність і продуктивність великих комп'ютерних мереж і лідерство в мережевому співтоваристві)[16]
2020 — Стівен Каснер (англ.Stephen Casner) і Ів Скулер[en] (за внесок у мультимедійні стандарти та протоколи Інтернету)
2021 — не присуджувалась
2022 — не присуджувалась
2023 — Ієн Фостер[en] і Карл Кессельманн[en] (за внесок у розробку, розгортання та застосування практичних глобальних обчислювальних платформ Інтернет-масштабу)
2024 — Волтер Віллінгер (англ.Walter Willinger) (за внесок у фундаментальне розуміння Інтернет-трафіку та топології)[17].
↑Пакетна комутація була винайдена незалежно Полом Береном і Дональдом Девісом на початку та в середині 1960-х років відповідно. Ані Леонард Кляйнрок, ані Ларрі Робертс не брали участі у розробці до впровадження ARPANET наприкінці 1960-х років.[3][4][5][6]
↑Дейтаграми були задумані Полом Бараном і Дональдом Девісом. Луї Пузен керував першою реалізацією моделі чистої дейтаграми в глобальній мережі CYCLADES (NPL-мережа[en] була локальною мережею, хоча Девіс проводив дослідження моделювання глобальних мереж, і мережа ARPANET використовувала службу віртуального з'єднання[7][8][9][10][11]
↑Pelkey, James L.; Russell, Andrew L.; Robbins, Loring G. (2022). Circuits, Packets, and Protocols: Entrepreneurs and Computer Communications, 1968-1988. Morgan & Claypool. с. 4. ISBN978-1-4503-9729-2. Paul Baran, an engineer celebrated as the co-inventor (along with Donald Davies) of the packet switching technology that is the foundation of digital networks
↑Harris, Trevor, University of Wales (2009). Pasadeos, Yorgo (ред.). Who is the Father of the Internet? The Case for Donald Davies. Variety in Mass Communication Research(англ.). ATINER: 123—134. ISBN978-960-6672-46-0. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Leonard Kleinrock and Lawrence (Larry) Roberts, neither of whom were directly involved in the invention of packet switching ... Dr Willis H. Ware, Senior Computer Scientist and Research at the RAND Corporation, notes that Davies (and others) were troubled by what they regarded as in appropriate claims on the invention of packet switching
↑Pelkey, James. 8.3 CYCLADES Network and Louis Pouzin 1971–1972. Entrepreneurial Capitalism and Innovation: A History of Computer Communications 1968–1988. The inspiration for datagrams had two sources. One was Donald Davies' studies.
↑John S, Quarterman; Josiah C, Hoskins (1986). Notable computer networks. Communications of the ACM(англ.). 29 (10): 932—971. doi:10.1145/6617.6618. S2CID25341056. The first packet-switching network was implemented at the National Physical Laboratories in the United Kingdom. It was quickly followed by the ARPANET in 1969.
↑Clarke, Peter (1982). Packet and circuit-switched data networks(PDF) (Дипломна робота PhD). Department of Electrical Engineering, Imperial College of Science and Technology, University of London. «As well as the packet switched network actually built at NPL for communication between their local computing facilities, some simulation experiments have been performed on larger networks. A summary of this work is reported in [69]. The work was carried out to investigate networks of a size capable of providing data communications facilities to most of the U.K. … Experiments were then carried out using a method of flow control devised by Davies [70] called 'isarithmic' flow control. … The simulation work carried out at NPL has, in many respects, been more realistic than most of the ARPA network theoretical studies.»