Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
? | |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | |
Код ATC | ? |
PubChem | ? |
DrugBank | |
Хімічні дані | |
Формула | ? |
Мол. маса | ? |
Фармакокінетичні дані | |
Біодоступність | ? |
Метаболізм | ? |
Період напіврозпаду | ? |
Виділення | ? |
Терапевтичні застереження | |
Кат. вагітності |
? |
Лег. статус | |
Шляхи введення | в/м |
INO-4800 — ДНК-вакцина проти COVID-19, розроблена компанією Inovio Pharmaceuticals.
У лютому 2020 року, отримавши детальну інформацію про генетичну послідовность вірусу SARS-CoV-2, Inovio оголосила про створення доклінічної вакцини на основі ДНК у якості потенційного засобу профілактики COVID-19[1][2]. Inovio конкурує за розробку вакцини з безліччю інших компаній, які станом на кінець червня проводили доклінічні або ранні дослідження на людях понад 170 вакцин-кандидатів[3]. У квітні 2020 року Inovio почала випробування фази I вакцини-кандидата[4].
Попередній звіт про дослідження I фази опублікований в журналі Lancet[5]. Передбачається можливість зберігання вакцини при кімнатній температурі[6].
Inovio співпрацює з китайською біотехнологічною фірмою Beijing Advaccine Biotechnology Co.[2], щоб прискорити реєстрацію вакцини регулюючими органами в Китаї. Планувалося почати клінічні випробування вакцини-кандидата в Китаї в першій половині 2020 року[7][8]. Inovio має партнерські відносини з виробниками для збільшення виробництва вакцини, якщо попередні випробування ефективності виявляться успішними. У квітні 2020 року компанія почала дослідження безпеки застосування вакцини INO-4800 на людях (фаза I) у Сполучених Штатах і дослідження фаз I—II у Південній Кореї для перевірки імуногенності проти COVID-19[9].
Починаючи з червня 2020 року, Inovio у партнерстві з Міжнародним інститутом вакцин і Сеульским національним університетом, просуває дослідження INO-4800 на людях в рамках фаз I—II (випробування безпеки та ефективності), які будуть проведені на 120-ти пацієнтах у лікарні Сеульського національного університету[10]. Дослідження фінансується Коаліцією за інновації у забезпеченні готовності до епідемій та підтримується Корейськими центрами з контролю та профілактики захворювань і Корейським національним інститутом охорони здоров'я.