Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла сягає 12—17 мм. Основні ознаки[1][2]:
головотрубка від середини розширена до вершини, з невисоким серединним кілем, трохи зігнута донизу;
очі овальні, звужені донизу, навколо очей — білувате кільце;
передньоспинка звужена до переду, вкрита дрібними зернятками, має перетяжку біля переднього краю;
1-й членик джутика вусиків довший за 2-й, булава вусиків видовжена, тонка і коротша за весь джгутик;
надкрилля вкриті зернятками і нечисленними щетинками, трохи розширені, а у вершинній третині різко звужені і їх вершини закруглені разом, не видовжені за черевцем;
тіло щільно вкрите пилкоподібним нальотом, зверху він гірчичного кольору, з боків, на головотрубці, ногах, а інколи й на передньоспинці — рожевого;
видовжений 1-й членик лапок довший за поперечний 2-й, кігтики зрослися.
Вивчений у одного виду — Lixomorphus algirus (синонім — Lixomorphus ocularis). Він дає одне покоління на рік. Його життєвий цикл пов'язаний зі щавлями. У квітні-травні відкладаються яйця — у ґрунт навколо кормової рослини та на її кореневу шийку. Личинка годуються у ній і заляльковуються у вересні. Імаго нового покоління з'являються у тому ж вересні, деякий час годуються на щавлі. Зимують у ґрунті та під камінням[3].
Lixomorphus algirus потенційно може шкодити сортам щавлю, що культивуються. Разом з тим, пропонувалося використовувати його як гербіфага проти пасовищного бур'яну — щавлю кучерявого у США[3] та Австралії[5].
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 21 липня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)