p-Адичний аналіз — розділ теорії чисел, який займається математичним аналізом функцій p-адичних чисел.
Теорія комплекснозначних числових функцій на p-адичних числах є частиною теорії локально компактних груп. Зазвичай під p-адичним аналізом розуміють теорію p-адичнозначних функцій на цікавих просторах.
Застосовують p-адичний аналіз переважно в теорії чисел, де він відіграє значну роль у діофантовій геометрії та діофантовій апроксимації. Деякі застосування вимагали розробки p-адичного функціонального аналізу та спектральної теорії. Багато в чому p-адичний аналіз є менш витонченим, ніж класичний аналіз, оскільки ультраметрична нерівність означає, наприклад, що збіжність нескінченних рядів p-адичних чисел значно простіша. Топологічні векторні простори над p-адичними полями демонструють відмінні риси; наприклад, аспекти, що стосуються опуклості та теореми Гана — Банаха, відрізняються.
Теорема Островського, яку сформулював Олександр Островський (1916), стверджує, що кожне нетривіальне абсолютне значення раціональних чисел Q еквівалентне або звичайному дійсному абсолютному значенню, або p-адичному абсолютному значенню.[1]
Теорема Малера, яку сформулював Курт Малер[2], виражає неперервні p-адичні функції через многочлени.
У будь-якому полі характеристики 0 можна отримати такий результат. Нехай
- це оператор прямої різниці. Тоді для поліноміальних функцій f маємо ряд Ньютона:
де
є k-м поліномом біноміального коефіцієнта.
Над полем дійсних чисел припущення про те, що функція f є многочленом, можна послабити, але його не можна послабити аж до простої неперервності.
Малер довів такий результат:
Теорема Малера: якщо f — неперервна p-адична функція на p-адичних цілих числах, то виконується та сама тотожність.
Лема Гензеля, також відома як лема Гензеля про підняття, названа на честь Курта Гензеля, є результатом модульної арифметики, який стверджує, що, якщо поліноміальне рівняння має простий корінь за модулем простого числа p, то цей корінь відповідає унікальному кореню того самого рівняння за модулем будь-якого більшого степеня p, який можна знайти ітераційним «підняттям»[en] розв'язку за модулем послідовних степенів p. Загальніше, його використовують як загальну назву для аналогів для повних комутативних кілець (зокрема, p-адичних полів) методу Ньютона для розв'язування рівнянь. Оскільки p-адичний аналіз певною мірою простіший від дійсночисельного аналізу, існують відносно прості критерії, що гарантують корінь многочлена.
Для формулювання результату, нехай — многочлен із цілими (або p-адичними цілими) коефіцієнтами, і нехай m, k — натуральні числа, такі що m ≤ k. Якщо r таке ціле число, що
то існує таке ціле s, що
Крім того, це s є унікальним за модулем pk +m і може бути обчислене явно як
p-Адична квантова механіка — це відносно новий підхід до розуміння природи фундаментальної фізики. Це застосування p-адичного аналізу до квантової механіки. Існують сотні наукових статей із цієї теми[3][4], зокрема й у міжнародних журналах.
Є два основних підходи до предмету.[5][6] Перший розглядає частинки в p-адичній потенціальній ямі, і метою є пошук розв'язків із плавно змінними комплекснозначними хвильовими функціями. Тут розв'язки достатньо наочні. Другий розглядає частинки в p-адичних потенціальних ямах, і мета полягає в тому, щоб знайти p-адичнозначні хвильові функції. У цьому випадку фізична інтерпретація складніша.[7]
Локально-глобальний принцип Гельмута Гассе, також відомий як принцип Гассе, полягає в тому, що можна знайти цілочисельний розв'язок рівняння, використовуючи китайську теорему про остачі, щоб об'єднати розв'язки за модулем степенів кожного відмінного простого числа. Для цього досліджується рівняння в поповненнях раціональних чисел: дійсних числах і p-адичних числах. Формальніша версія принципу Гассе стверджує, що певні типи рівнянь мають раціональний розв'язок тоді й лише тоді, коли вони мають розв'язок у дійсних числах і в p-адичних числах для кожного простого p.
Theorem 1 (Ostrowski). Every nontrivial norm ‖ ‖ on is equivalent to | |pfor some prime p or for p = ∞. }}