Pachystropheus

? †Pachystropheus Час існування: Пізній тріас, 205.6–201.6 млн років тому
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Плазуни (Reptilia) Ряд: †Хорістодери (Choristodera) (?) Рід: †Pachystropheus von Huene, 1935
Типовий вид
†Pachystropheus rhaeticus von Huene, 1935
Посилання
Вікісховище: Pachystropheus Fossilworks: 37822

Pachystropheus — викопний рід плазунів дискутованого систематичного положення, що існував на території Європи за пізнього тріасу.

Історія вивчення

Pachystropheus rhaeticus було описано Ерікою фон Хюне 1935-го року^[1] на основі фрагментарного матеріалу знайденого на території Англії, в покладах ретської формації Вестбері групи Пенарт. Фон Хюне віднесла Pachystropheus до Champsosauridae, що тоді вважалися групою дзьобоголових, проте надалі ця ідентифікація нерідко піддавалась критиці чи ігнорувалась, і не мала значного впливу на уявлення про еволюцію хорістодер. Ситуація змінилась коли Storrs і Gower (1993), вивчивши матеріал пахістрофея, підтвердили, що цей таксон дійсно належить до хорістодер. Це робило його найдавнішим відомим представником групи й відчутно скоротило її примарну лінію (чия довжина, однак, все одно складала більше 50 млн років).^[2]

Приналежність пахістрофея до хорістодер, однак, і надалі піддавали сумнівам. Так, Renesto (2005) вказував на подібність відомого матеріалу цього таксона до талатозавра Endennasaurus.^[3] Оскільки краніальні характеристики є визначальними в систематиці хорістодер віднесення пахістрофея, таксона відомого майже виключно з посткраніальних решток, до цієї групи наразі є сумнівним.^[4] Фактично, всі ознаки, що використовувались для обґрунтування цієї ідентифікації є поширеними серед водних рептилій, і не є унікальними для пахістрофея й хорістодер.^[5]

Rysosteus

Оуен (1842) описав рід Rysosteus на основі одного хребця,^[6] комбінацію Rysosteus oweni було введено 1890-го року.^[7] Припущення про синонімію цього таксона з Pachystropheus висувалося неодноразово, проте Rysosteus не може вважатися старшим синонімом Pachystropheus, оскільки формального діагнозу ні Оуен, ні Вудворд і Шерборн (1890) не запропонували, а голотип не було проілюстровано й наразі втрачено, що робить R. oweni nomen dubium.

Палеоекологія

Нехай більшість матеріалу пахістрофея походить із Англії, відомо також про можливі фрагментарні знахідки з Німеччини й Франції. Відомий матеріал пахістрофея характеризується широкою варіацією розмірів: тим часом, як більшість зразків, що, ймовірно, були молодими особинами, мали довжину близько 1 метра, рідкісніші знахідки вказують на існування тварин, що могли сягати 2-2.5 метрів завдовжки. Примітно, що на відміну від більшості хорістодер, відомих як переважно прісноводні тварини, пахістрофей, імовірно, жив біля морського узбережжя. Незалежно від таксономічної ідентифікації, ця тварина була, найімовірніше, хижою, можливо рибоїдною.

Примітки

1. von Huene, Erika (1935). Ein Rhynchocephale aus dem Rhat (Pachystropheus n. g.). Neues Jahrbuch für Mineralogie, Geologie und Paläontologie (German) . 74: 441—447.
2. Storrs, G.W.; Gower, D.J. (1993). The earliest possible choristodere (Diapsida) and gaps in the fossil record of semi-aquatic reptiles. Journal of the Geological Society. 150 (6): 1103—1107. Bibcode:1993JGSoc.150.1103S. doi:10.1144/gsjgs.150.6.1103. S2CID 86088809.
3. Silvio Renesto (2005). A possible find of Endennasaurus (Reptilia, Thalattosauria) with a comparison between Endennasaurus and Pachystropheus. Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie - Monatshefte. Jg. 2005 (2): 118—128.
4. Ryoko Matsumoto; Susan E. Evans (2010). Choristoderes and the freshwater assemblages of Laurasia. Journal of Iberian Geology. 36 (2): 253—274. doi:10.5209/rev_jige.2010.v36.n2.11.
5. Ryoko Matsumoto; Shigeru Suzuki; Khisigjav Tsogtbaatar; Susan E. Evans (2009). New material of the enigmatic reptile Khurendukhosaurus (Diapsida: Choristodera) from Mongolia. Naturwissenschaften. 96 (2): 233—242. Bibcode:2009NW.....96..233M. doi:10.1007/s00114-008-0469-6. PMID 19034405. S2CID 13542692.
6. R. Owen. 1842. Report on British fossil reptiles, part II. Report of the British Association for the Advancement of Science 11:60-204
7. A. S. Woodward and C. D. Sherborn. (1890). A Catalogue of British Fossil Vertebrata. Dulao & Company, London 1-396.

Література

• Storrs, G.W., Gower, D.J., Large, N.F., 1996. The diapsid reptile, Pachystropheus rhaeticus, a probable choristodere from the Rhaetian of Europe. Palaeontology 39, 323–349.
• Mears, E.M., Rossi, V., MacDonald, E., Coleman, G., Davies, T.G., Arias-Riesgo, C., Hildebrandt, C., Thiel, H., Duffin, C.J., Whiteside, D.J. & Benton, M.J., 2016. The Rhaetian (Late Triassic) vertebrates of Hampstead Farm Quarry, Gloucestershire, UK. Proceedings of the Geologists’ Association 127: 478–505.