Prunus simonii

Prunus simonii
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Триба: Amygdaleae
Рід: Слива (Prunus)
Підрід: Слива (Prunus subg. Prunus)
Секція: Prunus sect. Prunus
Вид:
P. simonii
Біноміальна назва
Prunus simonii
(Decne.) Carrière, 1872

Prunus simonii — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).

Біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Це дерево 5–8 метрів заввишки. Гілки пурпурні, голі; гілочки блідо-червоні, міцні, голі. Прилистки лінійні, край залозистий, верхівка довго загострена. Листки: ніжка 1–1.3 см, гола; пластина видовжено-обернено-яйцеподібна, видовжено-ланцетна чи рідко еліптична, 7–10 × 3–5 см, гола, адаксіально (верх) темно-зелена, абаксіально блідо-зелена, край помітно городчастий чи іноді непомітно двозубчастий, верхівка від загостреної до гострої. Квіти по 2 чи 3 в пучку, рідко поодинокі, 1.5–2 см в діаметрі; чашолистки довгасті, голі, край залозистий, верхівка тупа; пелюстки білі, довгасті. Кістянка червона, притиснуто куляста, 3–5(6) см у діаметрі, гола; мезокарпій блідо-жовтий, запашний. Цвітіння: травень; плодоношення: червень–липень[1].

Поширення, екологія

[ред. | ред. код]

Ендемік пн.-цн. Китаю[2].

Використання

[ред. | ред. код]

Плоди їдять сирими чи приготовленими. М'якуш ароматний і дуже смачний[3].

З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого[3].

Зрідка як підщепи використовують сіянці. Рослина використовується в програмах селекції в США як перехресний партнер для Prunus salicina для створення нових сортів сливи[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Prunus simonii. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 24.10.2022. (англ.)
  2. Prunus simonii. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 24.10.2022. (англ.)
  3. а б в Prunus simonii. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 24.10.2022. (англ.)