Rapp Motorenwerke

Rapp Motorenwerke GmbH
ТипGmbH
ГалузьПромислове виробництво
ДоляВлилося в сучасне BMW
Наступник(и)
(спадкоємці)
Виробництво гальм:
Süddeutsche Bremsen-AG
Виробництво двигунів:
Bayerische Motoren Werke AG
Засновано27 жовтня 1913; 111 років тому (1913-10-27)
Засновник(и)Карл Рапп
Юліус Ауспіцер
Закриття (ліквідація)21 липня 1917; 107 років тому (1917-07-21)
Штаб-квартираМюнхен
ПродукціяАвіаційні двигуни
CMNS: Rapp Motorenwerke у Вікісховищі

Rapp Motorenwerke GmbH — німецький виробник авіаційних двигунів, що базується в Мюнхені, Баварія. Заснована в 1913 році, фірма змінила назву в 1917 році на Bayerische Motoren Werke GmbH (BMW)[1]. Пізніше компанія стала називатися Süddeutsche Bremsen-AG[de] після того, як у 1922 році активи з виробництва двигунів і назву BMW були передані Bayerische Flugzeugwerke (раніше Otto Flugmaschinenfabrik), яка потім була перейменована на Bayerische Motoren Werke AG і згодом перетворилася на виробника автомобілів, відомого сьогодні як BMW[2][3].

Ранні двигуни

[ред. | ред. код]

27 жовтня 1913 року Карл Рапп і Юліус Ауспітцер заснували компанію Rapp Motorenwerke GmbH з капіталом у 200 000 райхсмарок. Компанію було засновано в Мільбертсгофені на місці колишньої мюнхенської філії Flugwerk Deutschland GmbH, фірми, в якій Карл Рапп займав керівну посаду і яка була ліквідована влітку 1913 року[4]. Генеральний консул Ауспітцер був єдиним акціонером компанії, а операційною частиною компанії керував Карл Рапп. Заявленою метою компанії було створення та продаж «двигунів усіх типів, зокрема двигунів внутрішнього згоряння для літаків і автотранспорту».

З придбанням Flugwerk Deutschland компанія також придбала чотирициліндрові двигуни, які Карл Рапп розробив там, і Rapp Motorenwerke негайно почав пропонувати ці двигуни прусській військовій владі який називався Rapp 100 hp[en][4][5]. Після того як чотирициліндровий двигун Rapp 100 hp був встановлений на деяких сучасних літаках того часу, він не знайшов великого успіху у німецької військової влади, які на той час вимагали шестициліндрових двигунів через їх більш плавну роботу. На додаток до чотирициліндрового двигуна, компанія розробляє рядний шестициліндровий двигун потужністю 215 кг (474 фунт) к.с[6] зі збільшеним об‘ємом до 14,8 л (901 дюйм3). Було розпочато виробництво другого типу авіаційних двигунів Kaiserpreis (Трофей Кайзера), але не було завершено вчасно до запланованих термінів[5].

Зміна імені

[ред. | ред. код]
Сертифікат акцій із логотипом BMW, який показує зміну назви Bayerische Motoren Werke на Süddeutsche Bremsen у 1922 році

Рішення адміністрації прусської армії замовити 600 одиниць інноваційного висотного авіаційного двигуна (назва проєкту «BBE») спонукало до реорганізації юридичної структури компанії. Авіаційний двигун, розроблений Фрізом, практично миттєво перетворив Rapp Motorenwerke на істотного учасника війни. З середини 1917 року бізнес, який, ймовірно, зник би з історії, про який більше ніколи не було чути, тепер користувався нерозділеною увагою збройних сил та інших державних органів. Надходили великі субсидії, і мюнхенська компанія отримала добре фінансовані замовлення на виробництво.

Визнання, яке Макс Фріз здобув завдяки своєму двигуну, дало зрозуміти всім керівникам вищої ланки, що досі Карл Рапп і його невідповідні конструкції двигунів стримували компанію від успіху. Тепер у Friz у них був відмінний головний дизайнер і вони більше не залежали від Реппа. Тому 25 липня 1917 року партнери компанії розірвали контракт з Карлом Раппом.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Charles Wankel (12 червня 2009). Encyclopedia of Business in Today′s World. SAGE Publications. с. 160. ISBN 978-1-5063-1952-0.
  2. Tony Lewin (November 2016). The BMW Century: The Ultimate Performance Machines. Motorbooks. с. 9. ISBN 978-0-7603-5017-1.
  3. History. BMW AG. Процитовано 10 серпня 2021.
  4. а б Pierer. 2011. pp. 9–19
  5. а б Pletschacher. 1992, p. 124
  6. Angle. 1921. p. 402

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Pletschacher, Peter (1992). Die Königlich Bayerischen Fliegertruppen 1912-1919 (нім.) (вид. 2). Planegg: Aviatic Verlag. ISBN 3-925505-20-2.

Посилання

[ред. | ред. код]