Shewanella oneidensis | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Мікрофотографія S. oneidensis під СЕМ
| ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Shewanella oneidensis Venkateswaran et al. 1999 | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Shewanella oneidensis — грамнегативна, факультативно анаеробна бактерія роду Shewanella, що мешкає переважно на дні морів в анаеробних умовах, осадкових відкладеннях, також може бути знайдена в ґрунті. Здатна відновлювати сполуки металів. Зараз ведуться роботи по використанню Shewanella oneidensis в біозахисті металевих поверхонь від корозії. Видову назву бактерія отримала на честь озера Онейда в штаті Нью-Йорк, США, з якого цей мікроорганізм був вперше виділений.
Номенклатура бактерій Alteromonas hanedai і A. putrefacians була розроблена в 1981 році. A. hanedai була новим описаним видом, а A. putrefacians була виділена з роду Achromobacter. У 1985 році, на підставі вивчення нуклеотидних послідовностей 5S рРНК, Макдоннел (MacDonell) і Колвелл (Colwell) виділили A. hanedai і A. putrefacians до окремого роду Shewanella[1]. Автори також запропонували класифікувати виділені з дна моря барофільні бактерії як Shewanella benthica. У 1989 році, на підставі молекулярних досліджень (ДНК-ДНК гібридизації, аналізу 5S рРНК) і вивченні серологічних властивостей, Койне (Coyne) запропонував перенести Alteromonas colwelliana до роду Shewanella. У 1999 році Венкатесварен (Venkateswaran) та ін. описали два нових види роду — Shewanella oneidensis і Shewanella pealeana[2].
Shewanella oneidensis — грамнегативні прямі або злегка зігнуті паличкоподібні бактерії розміром 1,5-4,6 × 0,4-1 мікрон. Не утворюють спор, рухомі, за допомогою полярно розташованих джгутиків.
Це галотолерантний (здатний рости в 3 % розчині NaCl), факультативно анаеробний мікроорганізм. Утворює оксидазу і каталазу, не продукує індол, не зброджуює глюкозу. Здатний відновлювати тріметиламін-N-оксид, оксиди заліза[3], оксид марганцю[4], оксиди хрому[5], розчинені сполуки урану[6]. Здібний до утворення біоплівок на поверхні твердого субстрату[7], також здатний до адгезії на поверхню оксидів металів[8].
Геном S. oneidensis штаму MR-1 складається з одної хромосоми, що є кільцевою дволанцюжковою молекулою ДНК розміром 4969803 пар основ, містить 4561 гени та має вміст ГЦ 45,96 %; і плазміди pMR-1 розміром 161613 пар основ, що містить 184 гени та має вміст ГЦ 43,69 %[9].
{{cite journal}}
: Явне використання «та ін.» у: |author=
(довідка)
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
Це незавершена стаття з бактеріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |