Spirillum minus

? Spirillum minus
Бактерія роду Spirillum при світловій мікроскопії.
Біологічна класифікація
Домен: Bacteria Тип: Proteobacteria Клас: Betaproteobacteria Ряд: Nitrosomonadales Родина: Spirillaceae Рід: Spirillum
Біноміальна назва
Spirillum minus V. Carter, 1888
Синоніми
Spirillum minor, Spirochaeta morsus muris, Sporozoa muris, Treponema japonicum, Spirocheaeta sodoku

Spirillum minus — найдрібніший представник роду Spirillum, є патогеном, що спричинює содоку.

Морфологічні особливості

Spirillum minus — грамнегативна, факультативно анаеробна бактерія. Ці бактерії мають тонку, але жорстку стінку, в якій міститься ліпополісахарид, що діє як ендотоксин, здатний зумовити інтоксикацію, гарячку, сильну імунну відповідь у хворого. Завдовжки ці бактерії сягають 5 мкм, завтовшки — до 2 мкм. Клітини мають спіральну форму з 2-3 хвилями вигину, довжина кожної хвилі сягає 0,8-1 мкм. Через це при мікроскопії іноді створюється враження, що ці бактерії більше пласкі, аніж спіральні. Spirillum minus мають бітермінально (на обох кінцях клітин) від 1 до 5 дуже рухливих джгутиків, через що швидко рухаються у круговому русі. Містять всередині клітини округлу ДНК і маленькі рибосоми. Розмноження відбувається бінарним поділом.

Культуральні особливості

Практично не ростуть на штучних поживних середовищах, через що для їх виділення з організмів людей і тварин застосовують зараження лабораторних тварин, переважно морських свинок і білих мишей. Після цього отримують пунктати з органів, мазки з яких фарбують по Романовському-Гимза, після чого при світловій мікроскопії Spirillum minus виглядають як характерні спірили фіолетово-рожевого забарвлення. Також для мікроскопічної діагностики використовують фарбування сріблом.

У довкіллі нестійкі. Spirillum minus вважають звичайним мікроорганізмом ротової порожнини пацюків. У 25 % обстежених особин цих гризунів в деяких регіонах світу, особливо в Азії, в слині виявляли Spirillum minus.

Джерела

• Spirillum minus (minor) — Andrew Tripp [1] [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• Boone, D. R., Garrity, G. M., Castenholz, R. W., Brenner, D. J., Krieg, N. R., & Staley, J. T. (2001). Bergey's manual of systematic bacteriology. Springer Verlag. [2] [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)