Switched-On Bach | |
---|---|
Студійний альбом | |
Виконавець | Венді Карлос |
Дата випуску | жовтень 1968 |
Записаний | 1967–1968 |
Жанр | |
Тривалість | 39:45 |
Лейбл | Columbia Masterworks |
Продюсер | Венді Карлос, Рейчел Елкайнд |
Хронологія Венді Карлос | |
Професійні огляди | |
---|---|
Оцінки оглядів | |
Джерело | Рейтинг |
Allmusic | [1] |
Switched-On Bach (укр. «увімкнений Бах») — перший студійний альбом Венді Карлос (тоді ще відома як Волтер Карлос), виданий 1968 року на лейблі Columbia Records[2]. Альбом містить композиції Йоганна Себастьяна Баха, виконані виключно на синтезаторі Moog. Разом з Карлос у записі альбому брав участь Бенджамін Фолкман, а продюсеркою альбому була Рейчел Елкайнд. Switched-on Bach став першим платиновим альбомом з записом класичної музики, сягнувши понад мільйона проданих примірників у 1974 році, здобув Греммі в трьох категоріях (1969)[3], а також відіграв важливу роль для популяризації використання синтезаторів (зокрема Moog) у популярній музиці.
У 1964 році, коли Венді ще навчалася у Колумбійському університеті, відвідуючи звукоінженерну конвенцію в Нью-Йорку, познайомилася з Робертом Мугом, та побачила перші прототипи модулів майбутнього синтезатора Moog[4]. Окрім того, цікавитися синтезаторами Муга їй радив її викладач Володимир Усачевський[5]. Утім, синтезатор Moog був занадто коштовним для Карлос, але вони з Мугом домовилися взаємовигідну співпрацю — Карлос створюватиме музику на синтезаторі, щоб якомога повніше продемонструвати його можливості, а також консультуватиме Муга щодо вдосконалення синтезатора. Натомість Муг надасть суттєву знижку на синтезатор для Карлос. У 1966 році, Муг і Карлос розпочали тісну співпрацю — над створенням моделі синтезатора, на якій власне й був записаний Switched-on Bach.[4] Серед вдосконалень, зроблених спеціально для синтезатора Карлос була, зокрема динамічна клавіатура (чутливість клавіш до сили натиску), а також додатковий модуль для виконання акордів.
Робота з запису альбому здійснювалася на 8-доріжковому магнітофоні, накладаючи доріжку за доріжкою (адже синтезатор був загалом монофонічним), і тривала 5 місяців. Серед технічних труднощів, з якими зіштовхнулися Карлос і Елкайнд, було також те, що синтезатор не був цілком стабільним і часто розстроювався — тому його необхідно було постійно настроювати.
Чарти (1968–69) | Найвища позиція |
---|---|
German Albums (Offizielle Top 100)[6] | 22 |
US Billboard 200[7] | 10 |
CAN RPM Top 50 Albums[8] | 7 |