«Сан-Франциско» | ||
---|---|---|
USS San Francisco (SSN-711) | ||
Порт приписки | Норфолк, штат Вірджинія | |
Спуск на воду | 27 жовтня 1979 року | |
Сучасний статус | навчальний корабель | |
Проєкт | ||
Класифікація НАТО | Los Angeles class | |
Основні характеристики | ||
Швидкість (надводна) | 25 вузлів | |
Швидкість (підводна) | 30 вузлів | |
Робоча глибина занурення | 290 метрів | |
Гранична глибина занурення | 450 метрів | |
Екіпаж | 12 офіцерів, 115 матросів | |
Розміри | ||
Довжина найбільша (по КВЛ) | 110,3 метра | |
Ширина корпусу найб. | 10 метрів | |
Середня осадка (по КВЛ) | 9,7 метра | |
Водотоннажність надводна | 5759 тонн | |
Озброєння | ||
Торпедно- мінне озброєння |
4 × 21 в (533 мм) торпедні апарати |
«Сан-Франциско» (англ. USS San Francisco (SSN-711)) — багатоцільовий атомний підводний човен, є 24-тим в серії з 62 підводних човнів типу «Лос-Анжелес», побудованих для ВМС США. Він став третім кораблем ВМС США з такою назвою, Підводний човен названий на честь міста Сан-Франциско, штат Каліфорнія. Призначений для боротьби з підводними човнами і надводними кораблями противника, а також для ведення розвідувальних дій, спеціальних операцій, перекидання спецпідрозділів, нанесення ударів, мінування, пошуково-рятувальних операцій.
Контракт на будівництво був присуджений 1 серпня 1975 року суднобудівної компанії Newport News Shipbuilding, сухий док якої розташований в Ньюпорт-Ньюс, штат Вірджинія. Церемонія закладки кіля відбулася 26 травня 1977 року. Спущена на воду 27 жовтня 1979 року. Спонсором корабля стала Роберта У. Кауфман. Субмарина введена в експлуатацію 24 квітня 1981 року. Увійшла до складу Тихоокеанського флоту ВМС США. Порт приписки Перл-Харбор. З 2000 року портом приписки стала військово-морська база Норфолк, штат Вірджинія. 18 грудня 2002 прибула в свій новий порт приписки Апра, Гуам. З 17 квітня 2009 року портом приписки стала військово-морська база Пойнт-Лома в Сан-Дієго.[1]
З 1982 по 2004 рік підводний човен ніс службу в запланованих розгортаннях в північній і західній частині Тихого океану.
8 січня 2005 року біля 12:00 години за місцевим часом підводний човен зіткнувся з підводною горою під час занурення. Інцидент стався в 360 милях на південний схід від острова Гуам.[2] У момент інциденту на борту знаходився екіпаж з 137 осіб. В результаті інциденту машиніст 2-го класу Джозеф Аллен Ешлі помер 9 січня від отриманих травм, 23 члена екіпажу отримали різні травми, включаючи переломи кісток, рвані рани, удари і травми спини.[3] 10 січня човен благополучно прибув на острів Гуам. 17 серпня покинув Апра і попрямувала в Бремертон, штат Вашингтон, для проходження ремонту.[4]
У червні 2006 року оголошено про те, що носова секція підводного човна повинна бути замінена. 5 грудня прибула в сухий док військово-морської верфі Puget Sound. 10 жовтня 2008 року знову була спущена на воду після завершення ремонту. Вартість заміни носової секції склала 136 млн доларів США.[5]
3 2009 по 2016 рік човен ніс службу в запланованих розгортаннях в західній частині Тихого океану.
4 листопада 2016 року на військово-морській базі в Пойнт Лома в Сан-Дієго відбулася церемонія виведення з експлуатації.[6] Підводний човен покинув порт приписки Сан-Дієго і прибув в Норфолк, де протягом двох років був перетворений в навчальний корабель. Після завершення перетворення він буде переданий навчальному закладу Nuclear Power School в Чарльстоні, штат Південна Кароліна. Планується, що до 2040 року човен буде задіяний для навчання нового покоління підводників.[7]