Ursus ingressus
| Ursus ingressus | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Ведмедеві (Ursidae) |
| Рід: | Ведмідь (Ursus) |
| Вид: | U. ingressus
|
| Біноміальна назва | |
| Ursus ingressus Rabeder et al., 2004[1]
| |
Ursus ingressus — вимерлий вид родини Ursidae, який жив у Центральній Європі в пізньому плейстоцені. Названа на честь печери Гамсульцен в Австрії, де був знайдений голотип цього виду[2].
Ursus ingressus був великим ведмедем з масивними, громіздкими кінцівками. Він був більшим за Ursus spelaeus, який, за оцінками, важив у середньому від 350 до 600 кг (чоловічий екземпляр)[2][3].
Деякі дослідження припускають, що печерний ведмідь Гамсульзен був травоїдним[4]. Інші дослідження припускають, що Ursus ingressus був всеїдним[5]. Однак було також припущено, що звички харчування печерних ведмедів можуть сильно відрізнятися залежно від середовища[6].
Черепи з укусами з печери Зоолітен у Німеччині говорять про те, що Ursus ingressus вступив у конфлікти з іншими великими хижими тваринами пізнього плейстоцену Європи, такими як печерний лев (Panthera leo spelaea) або печерна гієна (Crocuta crocuta spelaea)[7].
Здебільшого він був знайдений в регіонах із середніми та високими висотами і, ймовірно, був пристосований до континентального середовища з холодним і посушливим кліматом[8].
Ursus ingressus і Ursus spelaeus еволюціонували від Ursus deningeri і, ймовірно, розійшлися між 173 000 і 414 000, або, можливо, цілих 600 000 років тому[2][6]. Деякі дослідження все ще ставлять під сумнів, чи U. ingressus і U. spelaeus є окремими видами, замість цього розглядають їх як підвиди одного виду[8]. Ursus ingressus пережив U. spelaeus приблизно на 1000—2000 років, місцево замінивши цей вид, але також вимер приблизно 30 000 років тому, якраз до останнього льодовикового максимуму. Причини їх зникнення досі обговорюються, а як можливі причини пропонуються зміни клімату та полювання людей[9][10].
- ↑ Rabeder, G., Hofreiter, M., Nagel, D., & Withalm, G. (2004). New taxa of alpine cave bears (Ursidae, Carnivora). Cahiers scientifiques-Muséum d'histoire naturelle de Lyon, 49-67.
- ↑ а б в Gernot Rabeder (2004): Die Höhlenbären der Sulzfluh-Höhlen, Vorarlberger Naturschau 15, Seite 103—114
- ↑ Per Christiansen (1999): What size were Arctodus simus and Ursus spelaeus (Carnivora: Ursidae)?, Finnish Zoological and Botanical Publishing Board, Helsinki 1999
- ↑ Münzel, Susanne C. (2014). Behavioural ecology of Late Pleistocene bears (Ursus spelaeus, Ursus ingressus): Insight from stable isotopes (C, N, O) and tooth microwear. Quaternary International. 339—340: 148—163. doi:10.1016/j.quaint.2013.10.020.
- ↑ Dotsika, Elisavet (2011). Palaeoclimatic information from isotopic signatures of Late Pleistocene Ursus ingressus bone and teeth apatite (Loutra Arideas Cave, Macedonia, Greece). Quaternary International. 245 (2): 291—301. doi:10.1016/j.quaint.2011.01.027.
- ↑ а б Knapp, Michael (March 2009). First DNA sequences from Asian cave bear fossils reveal deep divergences and complex phylogeographic patterns. Molecular Ecology. 18 (6): 1225—1238. doi:10.1111/j.1365-294x.2009.04088.x. PMID 19226321.
- ↑ Diedrich, Cajus (2014). Holotype skulls, stratigraphy, bone taphonomy and excavation history in the Zoolithen Cave and new theory about Esper's "great deluge". E&G Quaternary Science Journal. 63: 78—98. doi:10.3285/eg.63.1.05.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б Baca, Mateusz, Stankovic, Anna, Stefaniak, Krzysztof, Marciszak, Adrian, Hofreiter, Michael, Nadachowski, Adam, Węgleński, Piotr, and Mackiewicz, Paweł. 2012. Genetic analysis of cave bear specimens from Niedźwiedzia Cave, Sudetes, Poland. Palaeontologia Electronica Vol. 15, Issue 2;21A,16p
- ↑ Münzel, Susanne C. (2011). Pleistocene bears in the Swabian Jura (Germany): Genetic replacement, ecological displacement, extinctions and survival (PDF). Quaternary International. 245 (2): 225—237. doi:10.1016/j.quaint.2011.03.060.
- ↑ Kitawaga, Keiko (September 2015). Exploring cave use and exploitation among cave bears, carnivores and hominins in the Swabian Jura, Southwestern Germany. Journal of Taphonomy. 10 (Issue 3-4): 439—461.
