Єгоров Юрій Олександрович
| Юрій Єгоров | |
|---|---|
| Юрий Александрович Егоров | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | фр. Iouri Aleksandrovitch Egorov |
| Дата народження | 28 травня 1954[1][2] |
| Місце народження | Казань, РРФСР, СРСР |
| Дата смерті | 16 квітня 1988[1][2] (33 роки) |
| Місце смерті | Амстердам, Нідерланди |
| Причина смерті | смерть від ускладнень, пов'язаних зі СНІДомd |
| Поховання | Westerveldd |
| Роки активності | 1974 — 1988 |
| Громадянство | СРСР, Нідерланди |
| Професія | Піаніст |
| Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Казанська консерваторія |
| Вчителі | Зак Яків Ізраїлевич |
| Інструменти | Фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Лейбли | EMI Classicsd |
| youri-egorov.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Юрій Олександрович Єгоров (рос. Юрий Александрович Егоров; 28 травня 1954 — 16 квітня 1988) — радянський та нідерландський[3] класичний піаніст.
Народився в Казані, СРСР. Отримав музичну освіту в Казанській консерваторії, де навчався у віці від 6 до 17 років. Одним з його перших вчителів була Ірина Дубініна, колишня учениця Якова Зака.[4]
У віці 17 років, в 1971 році, Єгоров зайняв 4-е призове місце в Парижі на конкурсі Маргаріт Лонг та Жака Тібо. Потім він навчався в Московській консерваторії у Якова Зака.[5] Єгоров навчався у Московській консерваторії шість років. У 1974 році Єгоров завоював бронзову медаль на конкурсі імені Чайковського в Москві. У 1975 році він був удостоєний 3-ї премії на міжнародному музичному конкурсі королеви Єлизавети в Бельгії.
Єгоров, перебуваючи на гастролях в Італії в 1976 році, звернувся з проханням про надання політичного притулку[6]. Влаштувався в Нідерландах, в Амстердамі, де зустрівся зі своїм партнером Яном Брауером (1947—1988).[7]
Гастролював по Європі і США, в 1977 році брав участь в Конкурсі піаністів імені Вана Кліберна, де не вийшов у фінал, проте захоплена манерою Єгорова публіка зібрала для нього суму в 10 000 доларів, еквівалентну матеріальному наповненню першої премії[8]. 16 грудня 1978 р дебютував в Карнегі-холі. Записав для лейбла EMI кілька альбомів фортепіанної музики Франца Шуберта, Роберта Шумана, Фредеріка Шопена і Клода Дебюссі, на інших студіях вийшли, зокрема, два фортепіанні концерти Моцарта (з оркестром «Філармонія» під керуванням Вольфганга Завалліш), сонати для скрипки і фортепіано Шуберта, Брамса і Бартока (з Еммі Верхей) та ін.
Єгорова називали новим Горовицем і новим Ліпатті[9].
Єгоров помер у своєму будинку в Амстердамі від ускладнень, пов'язаних зі СНІДом. Єгорову було всього 33 роки. На момент його смерті було випущено 14 записів і ще кілька очікували релізу. Був похований поруч з Яном Брауером в Driehuis Velsen Crematorium, Driehuis, Північна Голландія, Нідерланди.
В 1989 р. був показаний в телевізійному документальному фільмі «Юрій Єгоров 1954—1988» Елін Фліпс[10] . Програма отримала спеціальний приз журі на BANFF-televisiefestival в Канаді і була номінована у 1990 році на Гран-прі Італії.
Був посмертно випущений диск Єгорова, «Legacy 2: Youri Egorov», який отримав «Perfect Five-Star Rating» від журналу CD Review Magazine.
Цей піаніст залишається «в пам'яті не одного любителя музики за неймовірною делікатністю та чіткістю своєї гри»[11]..
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Brokken, Jan (October 2008). In het huis van de dichter (вид. Second). Amsterdam/Antwerpen: Uitgeverij Atlas. с. 129. ISBN 9789045014821.
- ↑ Mach, Elyse. «Great Contemporary Pianists Speak for Themselves» Dover Publications 1991. Pg 46. (ISBN 0-486-26695-8)
- ↑ Gershunoff, Maxim, and Leon Van Dyke. «It's Not All Song and Dance: A Life Behind the Scenes in the Performing Arts.» Pompton Plains, N.J.: Limelight Editions, 2005. Pg 137—138. (ISBN 0-879-10310-8)
- ↑ Rockwell, John (20 квітня 1988). Youri Egorov, 33, a Soviet Pianist Who Defected to Further His Art. New York Times. с. 9. Процитовано 24 січня 2009.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання) - ↑ David Patrick Stearns (19 серпня 2008). Recalling a pianist's fleeting brilliance. The Philadelphia Inquirer. с. E01.
The combination of bad habits and sheltered existence perhaps explains why, on seeking political asylum during a tour in Italy, he cluelessly took his case to the Communist police. Somehow, he was treated sympathetically, and made his way to Amsterdam (a fine place for practicing bad habits), where he's said to have been discovered sleeping on a park bench by the man who later became his partner. Though Egorov's stated reasons for emigrating were political, they in fact had more to with sexual politics. Gay bashing wasn't a common term then, but muggings he described in Moscow more or less amounted to that.
- ↑ John Rockwell. Youri Egorov, 33, a Soviet Pianist Who Defected to Further His Art [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // The New York Times, April 20, 1988. (англ.)
- ↑ Jacqueline Oskamp. Yuri Egorov (1954—1988) [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.] // De Groene Amsterdammer, 20 oktober 1993. (нід.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 березня 2007. Процитовано 14 травня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, «Solo nec plus ultra», Neva Editions, 2015, 54. ISBN 978 2 3505 5192 0.