Єдиносутність

Єдиносутність, субстанціальність — термін, що походить від лат. consubstantialitas, означає тотожність субстанції або сутності, незважаючи на різницю в аспекті.[1]

Найчастіше воно зустрічається у своїй прикметниковій формі, «єдиносубстанційний»,[2] від латинського consubstantialis[3], і його найбільш відоме використання стосується розповіді, у християнській теології, про відносини між Ісусом Христом і Богом Отцем.

Богословське використання

[ред. | ред. код]

Твердження про те, що Ісус Христос «єдиносущний з Отцем», з’являється в Нікейському символі віри.[4] Грецькою мовою, якою спочатку був проголошений Нікейський символ віри, використовувалося слово ὁμοούσιος[5] (гомоянізм) і означає «та сама речовина». Див. Мерріам-Вебстер[6] або The Free Dictionary. [7] Це можна протиставити терміну ὁμοιούσιος (гомоусіанізм), що означає «подібну речовину»[8], а отже, не «таку саму субстанцію», як було запропоновано, наприклад, на наступному церковному соборі в Селевкії в 359 році.[9]

Слово «єдиносущний» було використане Халкидонським собором (451 р.) також для того, щоб проголосити, що Христос «єдиносущний Отцю щодо Божества, і такий же єдиний з нами щодо чоловічої статі».[10]

У християнській теології Святий Дух також описується як єдиносущний з Отцем і Сином.[11]

Альтернативні переклади терміну Нікейського символу віри

[ред. | ред. код]

У Книзі загальних молитов англійської церкви 1662 року прикметник «єдиносубстанційний» у Нікейському символі віри передається фразою «бути з однієї субстанції».[12] Ця сама фраза вже з’явилася в Книзі загальних молитв (1549)[13] і продовжує використовуватися в «Порядку 2» у спільному богослужінні, яке в рамках «Порядку 1» дає екуменічну версію англійської літургійної консультації, «однієї Істоти».[14]

Східна православна церква використовує формулу «єдина сутність».[15][16][17]

Католицька церква у своєму офіційному перекладі Нікейського символу віри зберігає термін «єдиносубстанційний».[18]

У літературі

[ред. | ред. код]

У своєму «Уліссі» Джеймс Джойс шість разів згадує поняття єдиносутності.[19] Роздумуючи про своє власне фізичне походження, Стівен Дедал, персонаж, який представляє самого Джойса, розмірковує: «З давніх-давен Він [Бог] бажав мене, і тепер, можливо, не віддасть мене й ніколи. Про Нього залишається lex eterna . Чи це тоді божественна субстанція, в якій Батько і Син є єдиностними?»[20] Тема батьківства є головною одержимістю Стівена Дедала в романі. В одній сцені «Стівен викладає теорію про сім'ю Шекспіра, засновану в основному на вивченні Гамлета, і під прикриттям цього викладу висуває теорію батьківства і позбавляє його душу від гіркоти, викликаної його стосунками з власною сім'єю».[21][22]

В риториці

[ред. | ред. код]

У риториці «єдиносутність», за визначенням Кеннета Берка, — це «концепція, пов’язана з практикою, заснована на стилістичних ідентифікаціях та символічних структурах, які переконують і викликають прийняття: дію разом у межах спільного контексту та визначене ним».[23] Бути однорідним з чимось — значить ототожнюватися з ним, асоціюватися з ним; але водночас відрізнятися від того, з чим його ототожнюють.[24] Його можна розглядати як розширення або у зв’язку з предметом. 

Берк пояснює цю концепцію двома сутностями, A і B. Далі він пояснює, що «A не є тотожним зі своїм колегою, B. Але оскільки їхні інтереси поєднуються, A ототожнюється з B. Або він може ототожнювати себе з B. навіть тоді, коли їхні інтереси не об’єднані, якщо він припускає, що це так, або переконаний у цьому... Будучи ототожненим з В, А є «по суті єдиною» з іншою особою, ніж вона сама. Але водночас він залишається унікальним, індивідуальним локусом мотивів. Таким чином, він одночасно з’єднаний і відокремлений, водночас окремою субстанцією і односубстанційним з іншим»[24]

«Співсутність може бути необхідною для будь-якого способу життя, — каже Берк. І таким чином риторика, на його думку, потенційно формує спільноту. Вона також може її зруйнувати. Зрештою, риторика спирається на несвідоме бажання діяти разом, приймати «субстанцію» разом»[25][26].

Дивіться також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Collins English Dictionary: "consubstantial"
  2. ↑ Chamber's Twentieth Century Dictionary: "of the same substance, nature, or essence, esp. of the Trinity", "united in one common substance"
  3. ↑ Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary: consubstantialis
  4. ↑ Encyclopædia Britannica: "Nicene Creed"
  5. ↑ Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon: ὁμοούσιος
  6. ↑ Definition of HOMOOUSIAN. www.merriam-webster.com (англ.). Процитовано 6 вересня 2021.
  7. ↑ homousian, The Free Dictionary, процитовано 6 вересня 2021
  8. ↑ Homoiousian, Wikipedia (англ.), 9 січня 2021, процитовано 6 вересня 2021
  9. ↑ Arian controversy, Wikipedia (англ.), 4 вересня 2021, процитовано 6 вересня 2021
  10. ↑ David M. Gwynn. Christianity in the Later Roman Empire: A Sourcebook. Bloomsbury Publishing; 20 November 2014. ISBN 978-1-4411-3735-7. p. 256.
  11. ↑ Steven D. Cone. Theology from the Great Tradition. Bloomsbury Publishing; 22 February 2018. ISBN 978-0-567-67002-1. p. 417.
  12. ↑ The Order of the Administration of the Lord's Supper or Holy Communion.
  13. ↑ The Book of Common Prayer – 1549
  14. ↑ Holy Communion Service. churchofengland.org. Процитовано 16 серпня 2020.
  15. ↑ Common Prayers - The Creed: The Symbol of Faith. oca.org (англ.). Процитовано 16 серпня 2020.
  16. ↑ The Nicene Creed. goarch.org. Процитовано 16 серпня 2020.
  17. ↑ Morning Prayers. antiochian.org (англ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021.
  18. ↑ What We Believe. www.usccb.org (англ.). Процитовано 16 серпня 2020.
  19. ↑ The Project Gutenberg EBook of Ulysses, by James Joyce
  20. ↑ Cliffs Notes: Ulysses by James Joyce, Chapter 3 – Proteus
  21. ↑ Edward Duncan, "Unsubstantial Father: A Study of the Hamlet Symbolism in Joyce's Ulysses" in University of Toronto Quarterly, Vol. 19, No. 2. January 1950, pp. 126-140. DOI: 10.3138/utq.19.2.126
  22. ↑ Ulysses and the Irish God. Bucknell University Press; 1993. ISBN 978-0-8387-5150-3. p. 75.
  23. ↑ Dousset, Laurent (April 2005). Structure and substance: combining 'classic' and 'modern' kinship studies in the Australian Western Desert. The Australian Journal of Anthropology. 16: 18. doi:10.1111/j.1835-9310.2005.tb00107.x.
  24. ↑ а б Robert T. Craig (2007). Theorizing Communication: Readings Across Traditions. Los Angeles: Sage Publications.
  25. ↑ David Blakesley. The Elements of Dramatism. Longman; 2002. ISBN 978-0-205-33425-4. p. 15–16.
  26. ↑ Same in pdf form