Ізраїльська окупація Синайського півострова

Ізраїльська окупація Синайського півострова
Основна подія: арабо-ізраїльського конфлікту, Суецької кризи та Шестиденної війни
Дата	29 жовтня 1956 — 7 березня 1957 (перша окупація) 5 червня 1967 — 25 квітня 1982 (друга окупація)
Місце	Синайський півострів, Єгипет
Координати	30° пн. ш. 34° сх. д. / 30° пн. ш. 34° сх. д. / 30; 34
Результат	Єгипетсько-ізраїльський мирний договір
Вердикт	Лютий 1957: Ізраїль погоджується вийти з півострова в обмін на розгортання Миротворчих сил ООН на єгипетській стороні кордону. Березень 1979: Єгипет визнає суверенітет Ізраїлю, припиняє блокаду Ізраїлю та погоджується на демілітаризацію вздовж ізраїльського кордону. Квітень 1982: Ізраїль повертає Єгипту півострів, але зберігає контроль над Табою до 19 березня 1989 року.
Ізраїльська окупація Синайського півострова (Ізраїль)
Медіафайли у Вікісховищі

Ізраїльська окупація Синайського півострова — 15-річна військова окупація Синайського півострова ізраїльськими військами, що відбулася після захоплення Ізраїлем регіону в Єгипту під час арабо-ізраїльської війни 1967 року. Тимчасовий контроль Ізраїлю над Синайським півостровом припинився в 1982 році після підписання мирного договору між Єгиптом та Ізраїлем 1979 року, згідно з яким Ізраїль повернув регіон Єгипту в обмін на визнання останнім Ізраїлю як законної суверенної держави.

Загалом під час окупації в регіоні було створено 18 ізраїльських поселень, переважно вздовж Акабської затоки та на північному сході, розташованих на південь від сектора Газа.

Синайський півострів був повернутий Єгипту в кілька етапів, починаючи з 1979 року, як частина єгипетсько-ізраїльської мирної угоди. ^[1] До 1982 року Ізраїль демонтував 18 поселень, 2 військово-повітряні бази, військово-морську базу та інші об’єкти, що перебували під контролем Ізраїлю.

Історія

Ізраїльські війська вперше захопили єгипетський Синайський півострів під час Суецької кризи в жовтні-листопаді 1956 року. Під сильним міжнародним тиском ізраїльські війська відійшли в березні 1957 року після ретельного нанесення на карту території та розміщення таємних схованок постачання для підготовки до наступної війни. Відповідно до умов виведення ізраїльських військ Синайський півострів був демілітаризований, і там були створені миротворчі сили UNEF^[en] для охорони кордону між Ізраїлем та Єгиптом. У травні 1967 р. президент Єгипту Гамаль Абдель Насер наказав вивести ці війська та перекинув у цей район власні війська Єгипту. Ізраїль, вважаючи, що війна неминуча, зрештою завдав превентивного удару по Єгипту, поклавши початок Шестиденній війні. За три дні Ізраїль окупував більшу частину Синайського півострова.

Після ізраїльського захоплення та окупації Синайського півострова Єгипет розпочав війну на виснаження (1967–1970), метою якої було змусити Ізраїль вийти з Синайського півострова. Під час війни в зоні Суецького каналу відбувався тривалий конфлікт, який варіювався від обмежених до широкомасштабних боїв. Ізраїльський обстріл міст Порт-Саїд, Ісмаїлія та Суец на західному березі каналу призвів до значних жертв серед цивільного населення (включаючи фактичне знищення Суеца) і сприяв втечі 700 000 ^[2] єгипетських внутрішніх біженців. Зрештою, війна завершилася в 1970 році без зміни лінії фронту. ^[3] 6 жовтня 1973 року Єгипет розпочав операцію Бадр за для відвоювання Синайський півострів, тоді як Сирія розпочала одночасну операцію з відвоювання Голанських висот, тим самим розпочавши війну Судного дня (відому в Єгипті та більшій частині Європи як Жовтнева війна). Канал було знову відкрито в 1975 році, коли президент Садат очолив перший конвой через канал на борту єгипетського есмінця. У 1979 році Єгипет та Ізраїль підписали мирний договір, згідно з яким Ізраїль погодився вивести війська з усього Синайського півострова. Згодом Ізраїль вийшов у кілька етапів, закінчивши 26 квітня 1982 року ^[4]

Ізраїльські поселення на Синаї

Ізраїльські поселення на Синайському півострові були розділені на два регіони: один уздовж узбережжя Середземного моря, а інший уздовж Акабської затоки . ^[5] Ізраїль планував розширити поселення Яміт^[en] до міста з населенням до 200 000 жителів. ^[6] Фактичне населення Яміта ніколи не перевищувало 3000 осіб. ^[7] Поселення в регіоні Яміт були знищені Ізраїлем до відходу, але поселення в затоці: Офіра (Шарм-ель-Шейх), Ді-Захав (Дахаб) і Невіот (Нувейба) залишилися недоторканими та надалі зазнали розвитку Єгиптом після виведення ізраїльських військ.

Див. також

• Ізраїльська окупація Південного Лівану

Примітки

1. "Upon completion of the interim withdrawal provided for in Annex I, the parties will establish normal and friendly relations, in accordance with Article III (3)." Frank Thompson (1978). Jimmy Carter. US Government Printing Office. с. 496. ISBN 0-16-058935-5.
2. Spencer, Tucker. Encyclopedia or the Arab-Israeli Conflict. с. 175.
3. War of Attrition. Encyclopedia Britannica.
4. Shipler, David K.; Times, Special to The New York (26 квітня 1982). Israeli Completes Pullout, Leaving Sinai to Egypt. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 червня 2019.
5. Middle East Research and Information Project (MERIP) (1977) MERIP Reports 60, p. 20
6. The Arab–Israeli Dilemma (Contemporary Issues in the Middle East), Syracuse University Press; 3rd edition (August, 1985 ISBN 0-8156-2340-2
7. Kintera.org—The Giving Communities [Архівовано 2006-03-01 у Wayback Machine.]. Theisraelproject.org. Retrieved on 2012-01-15.