Інженер-технолог

Інжене́р-техно́лог — інженер, який займається розробкою й організацією виробничого процесу. Це фахівець, який відмінно розбирається в усіх процесах виробництва продукції. Він відповідальний за процес виготовлення товарів, його швидкість, якість та економічність[1].

Завдання та обов'язки[2]

[ред. | ред. код]
  • Розроблює, застосовуючи засоби автоматизації проєктування, і впроваджує технологічні процеси й режими виробництва на продукцію, що виробляє підприємство (цех, дільниця), і на всі види різних за складністю робіт.
  • Запроваджує порядок виконання робіт та операційний маршрут проходження виробів (деталей, складальних одиниць).
  • Розроблює плани розміщення устаткування, технічного оснащення та організації робочих місць, розраховує виробничі потужності й завантаження устаткування.
  • Бере участь у розробленні технічно обґрунтованих норм часу (виробітку), опрацьовуванні конструкцій виробів на технологічність, розраховує нормативи матеріальних витрат (технічні норми витрат сировини, напівфабрикатів, матеріалів, інструментів, технологічного палива, енергії), економічну ефективність проєктованих технологічних процесів.
  • Розроблює технологічні нормативи, інструкції, схеми складання, маршрутні карти, карти технічного рівня та якості продукції й іншу технологічну документацію, вносить зміни до технічної документації у зв'язку з корекцією технологічних процесів і режимів виробництва.
  • Узгоджує розроблену документацію з цехами та відділами підприємства.
  • Складає технічні завдання на проектування пристроїв, оснастки та спеціального інструменту, передбаченого технологією, бере участь у розробленні керуючих програм (для устаткування з числовим програмним керуванням), в опрацьовуванні розроблених програм, корекцією їх у процесі доопрацювання, складанні інструкцій на роботу з програмами.
  • Проводить патентні дослідження та розраховує показники технічного рівня проєктованих об'єктів техніки й технології.
  • Бере участь у проведенні експериментальних робіт, спрямованих на впровадження нових технологічних процесів у виробництво, складанні заявок на винаходи та промислові зразки, а також розробленні програм упровадження нової техніки, організаційно-технічних заходів для своєчасного освоєння виробничих потужностей, удосконалення технології та контролює їх виконання.
  • Проводить контроль за додержанням технологічної дисципліни в цехах та правильної експлуатації технологічного устаткування.
  • Вивчає передовий вітчизняний і світовий досвід у галузі технології виробництва, розроблює й бере участь у реалізації заходів щодо підвищення ефективності виробництва, спрямованих на скорочення витрат матеріалів, зниження трудомісткості продукції, підвищення продуктивності праці.
  • Аналізує причини браку й випуску продукції низької якості та знижених сортів, бере участь у розробленні заходів щодо їх запобігання й усунення, а також у розгляді рекламацій на продукцію, що виробило підприємство.
  • Розроблює методи технічного контролю й випробування продукції.
  • Бере участь у розробленні патентних і ліцензійних паспортів, замовлень на устаткування, заявок на винаходи та промислові зразки.
  • Розглядає раціоналізаторські пропозиції щодо удосконалення технології виробництва й готує висновки про доцільність їх використання в умовах підприємства.

Повинен знати[2]:

[ред. | ред. код]
  • постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні й інші керівні матеріали з технологічної підготовки та організації виробництва;
  • конструкцію виробів або склад продукту, на які проєктують технологічний процес;
  • технологію виробництва продукції;
  • перспективи технічного розвитку підприємства;
  • системи й методи проєктування технологічних процесів і режимів виробництва;
  • основне технологічне устаткування та принцип його роботи;
  • технічні характеристики й економічні показники найкращих вітчизняних і світових технологій, аналогічних проєктованим;
  • типові технологічні процеси й режими виробництва;
  • технічні вимоги до сировини, матеріалів, готової продукції;
  • стандарти й технічні умови;
  • нормативи витрат сировини, матеріалів, палива, енергії;
  • види браку та способи його запобігання;
  • системи автоматизованого проєктування;
  • порядок і методи проведення патентних досліджень;
  • основи винахідництва;
  • методи аналізу технічного рівня об'єктів техніки й технології;
  • вимоги організації праці в проєктуванні технологічних процесів;
  • керівні матеріали з розроблення й оформлення технічної документації;
  • досвід передових вітчизняних та зарубіжних підприємств щодо прогресивної технології виробництв аналогічної продукції;
  • основи економіки;
  • трудове законодавство.

Кваліфікаційні вимоги[3]

[ред. | ред. код]

Провідний інженер-технолог: фахова повна вища освіта (магістр, спеціаліст); стаж роботи інженером-технологом І категорії — не менше 2 років.

Інженер-технолог І категорії: фахова повна вища освіта (магістр, спеціаліст); стаж роботи інженером-технологом ІІ категорії (для магістра — не менше 2 років, спеціаліста — не менше 3).

Інженер-технолог ІІ категорії: фахова повна вища освіта (магістр, спеціаліст); стаж роботи для майстра — вимог немає, для спеціаліста — інженером-технологом ІІІ категорії не менше 2 років.

Інженер-технолог ІІІ категорії: фахова повна вища освіта (спеціаліст); стаж роботи інженером-технологом — не менше 1 року.

Інженер-технолог: фахова повна вища освіта (спеціаліст); стаж роботи — вимог немає.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Інженер-технолог. PoProfesii.in.ua. Процитовано 11 липня 2023.
  2. ↑ а б ІНЖЕНЕР-ТЕХНОЛОГ. Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 16 вересня 2013.
  3. ↑ Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (31666). Міністерство праці та соціальної політики України. 2004. с. 36.

Див. також

[ред. | ред. код]
Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.