Історія емоцій

Історія емоцій

Історія емоцій — галузь історичних досліджень, що займаються людськими емоціями, особливо варіаціями між культурами та історичними періодами у переживанні та вираженні емоцій. Починаючи з ХХ століття розширюється спектр методологічних підходів такими письменниками, як Люсьєн Февр і Пітер Гей.

Область застосування

[ред. | ред. код]

В останнє десятиліття історія емоцій перетворилася на все більш продуктивну та інтелектуально стимулюючу сферу історичних досліджень. Хоча існують попередники історії емоцій — особливо «Histoire des Sensibilités» (Історія чуттєвості) Люсьєна Февра[1] або «Psychohistory» (Психоісторія) Пітера Гея[2] — ця сфера методологічно зближується з новими історіографічними підходами, такими як концептуальна історія, історичний конструктивізм та історія тіла.[3]

Подібно до соціології емоцій або антропології емоцій, історія емоцій базується на припущенні, що не лише вираження почуттів, але й самі почуття засвоюються. Культура та історія змінюються, а також почуття та їхнє вираження. Соціальна значимість і сила емоцій є історично та культурно змінними. Таким чином, на думку багатьох істориків, емоція є такою ж фундаментальною категорією історії, як клас, раса чи стать.

Методологія

[ред. | ред. код]

Протягом останніх років обговорювалася низка різних методологічних підходів. Деякі історики емоцій обмежують свої дослідження історичним аналізом емоційних норм і правил під заголовком емоціонології.[4] Однак, особливо в недавньому минулому, методологічний спектр історії емоцій розширився, включивши перформативний, конструктивістський підходи та підходи до теорії практики. В даний час фундаментальними методологічними поняттями є: емотиви,[5] емоційний габітус і емоційна практика.[6] Крім того, існує кілька термінів, які описують різний обсяг і обов'язковий ефект культур почуттів, таких як емоційна спільнота,[7] емоційний режим[8] і емоційний стиль.[9] Останнім часом історія емоцій пов'язана з недавніми соціальними та культурними поворотами в нейронауках, вважаючи історію емоцій складовою частиною ширшого біокультурного історизму.[10]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Введення

[ред. | ред. код]
  • Rob Boddice, The History of Emotions, Manchester: Manchester University Press, 2018.
  • Jan Plamper, Geschichte und Gefühl. Grundlagen der Emotionsgeschichte, Munich: Siedler 2012.
  • Barbara Rosenwein and Riccardo Cristiani, What is the History of Emotions? Cambridge: Polity, 2018.
  • Richard Firth-Godbehere, A Human History of Emotions, London: 4th Estate, 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  • Rob Boddice, The History of Emotions: Past, Present, Future, in: Revista de Estudios Sociales, 62 (2017), pp. 10–15.
  • Rob Boddice, The History of Emotions, in: New Directions in Social and Cultural History, ed. Sasha Handley, Rohan McWilliam, Lucy Noakes, London: Bloomsbury, 2018.
  • Susan J. Matt, Current Emotion Research in History: Or, Doing History from the Inside Out, in: Emotion Review 3, 1 (2011), p. 117–124.
  • Bettina Hitzer, Emotionsgeschichte — ein Anfang mit Folgen. Forschungsbericht.[11]
  • Anna Wierzbicka, The «History of Emotions» and the Future of Emotion Research, in: Emotion Review 2, 3 (2010), p. 269-273.
  • Barbara Rosenwein, Problems and Methods in the History of Emotions.[12]
  • William M. Reddy, Historical Research on the Self and Emotions, in: Emotion Review 1, 4 (2009), p. 302-315.
  • Florian Weber, Von der klassischen Affektenlehre zur Neurowissenschaft und zurück. Wege der Emotionsforschung in den Geistes- und Sozialwissenschaften, in: Neue Politische Literatur 53 (2008), p. 21-42.
  • Daniela Saxer, Mit Gefühl handeln. Ansätze der Emotionsgeschichte.[13]
  • Alexandra Przyrembel, Sehnsucht nach Gefühlen. Zur Konjunktur der Emotionen in der Geschichtswissenschaft, in: L'homme 16 (2005), p. 116-124.
  • Rüdiger Schnell, Historische Emotionsforschung. Eine mediävistische Standortbestimmung, in: Frühmittelalterliche Studien 38 (2004), p. 173-276.

Методологічні дискусії

[ред. | ред. код]
  • AHR Conversation: The Historical Study of Emotions.[14]
  • Frank Biess, Discussion Forum «History of Emotions» (with Alon Confino, Ute Frevert, Uffa Jensen, Lyndal Roper, Daniela Saxer), in: German History 28 (2010), H. 1, p. 67-80.
  • Maren Lorenz: Tiefe Wunden. Gewalterfahrung in den Kriegen der Frühen Neuzeit, in: Ulrich Bielefeld/Heinz Bude/Bernd Greiner (Hg.): Gesellschaft — Gewalt — Vertrauen. Jan Philipp Reemtsma zum 60. Geburtstag, Hamburger Edition: Hamburg 2012, S. 332—354.
  • Jan Plamper, The History of Emotions: An Interview with William Reddy, Barbara Rosenwein, and Peter Stearns, in: History and Theory 49, no. 2 (2010): 237—265.

Дослідницькі центри та організації

[ред. | ред. код]
  • Амстердамський центр міждисциплінарних досліджень емоцій і сенсорики[15]
  • Центр передового досвіду ARC з історії емоцій (1100—1800)[16]
  • Центр історії емоцій, Інститут людського розвитку Макса Планка, Берлін[17]
  • Північноамериканський розділ з історії емоцій[18]
  • Центр історії емоцій королеви Мері, Лондон[19]
  • Емоції в Середньовіччі (EMMA)[20]
  • Міжнародна мережа культурної історії емоцій у досучасність[21]
  • Проєкт «Емоції: Соціальна та культурна конструкція емоцій: грецька парадигма», Оксфорд[22]
  • Культурна історія згоди. Discursos, practicas, representaciones, Centro de Ciencias humanas y sociales, Мадрид[23]
  • Кластер передового досвіду «Мови емоцій», FU Berlin[24]

ПРимітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Lucien Febvre, La sensibilité et l'histoire. Comment reconstituer la vie affective d'autrefois?, in: Annales d'histoire sociale 3 (1941), p. 5-20.
  2. ↑ Див. Peter Gay's main work: The Bourgeois Experience. Victoria to Freud, 5 volumes, New York 1984—1998.
  3. ↑ Про попередників історії емоцій див.: Jan Plamper, Geschichte und Gefühl. Grundlagen der Emotionsgeschichte, München: Siedler 2012, p. 53-72.
  4. ↑ Термін "емоціологія" можна віднести до: Peter N. Stearns / Carol Z. Stearns, Emotionology. Clarifying the History of Emotions and Emotional Standards, in: The American Historical Review 90, 4 (1985), p. 813—830 and Rom Harré (ed.), The Social Construction of Emotion, Oxford 1986.
  5. ↑ William M. Reddy, Against Constructionism. The Historical Ethnography of Emotions, in: Current Anthropology 38,3 (1997), p. 327—351.
  6. ↑ Див.: Monique Scheer, Are Emotions a Kind of Practice (and Is That What Makes Them Have a History)? A Bourdieuan Approach to Understanding Emotion, in: History and Theory 51, no. 2 (May 2012), p. 193—220.
  7. ↑ Barbara H. Rosenwein, Worrying about Emotions in History, in: The American Historical Review 107, 3 (2002), p. 821—845.
  8. ↑ William M. Reddy, The Navigation of Feeling, Cambridge 2001.
  9. ↑ Для обговорення різних концепцій див. Benno Gammerl, Emotional Styles — Concepts and Challenges, в: Rethinking History 16, 2 (2012), p. 161—175.
  10. ↑ Rob Boddice, The History of Emotions, Manchester: Manchester University Press, 2018.
  11. ↑ Emotionsgeschicte - ein Anfang mit Folgen (PDF). Hsozkult.geschite.hu-berlin.de. Архів оригіналу (PDF) за 31 January 2016. Процитовано 22 лютого 2015.
  12. ↑ Barbara H. Rosenwein. Problems and Methods in the history of Emotions (PDF). Passionsincontext.de. Процитовано 22 лютого 2015.
  13. ↑ SEALS - Server für digitalisierte Zeitschriften. retro.seals.ch. Архів оригіналу за 7 April 2013. Процитовано 2 лютого 2022.
  14. ↑ Rosenwein, Barbara H.; Reddy, William M.; Plamper, Jan; Livingston, Julie; Lean, Eugenia; Eustace, Nicole (2012). TAHR Conversions : The Historical Study of Emotions. The American Historical Review. 117 (5): 1487—1531. doi:10.1093/ahr/117.5.1487.
  15. ↑ ACCESS | Amsterdam Centre for Cross-Disciplinary Emotions and Senses Studies. Access-emotionsandsenses.nl. Процитовано 22 лютого 2015.
  16. ↑ Home | ARC Centre of Excellence for the History of Emotion. Historyofemotions.org.au. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 22 лютого 2015.
  17. ↑ History of Emotions | Max Planck Institute for Human Development. Mpib-berlin.mpg.de. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 22 лютого 2015.
  18. ↑ The North American Chapter on the History of Emotion. nachemotion.com. Процитовано 1 жовтня 2018.
  19. ↑ The Centre for the History of the Emotions, Queen Mary, University of London. Qmul.ac.uk. Процитовано 22 лютого 2015.
  20. ↑ Les émotions au Moyen Âge, carnet d'EMMA. Emma.hypotheses.org. Процитовано 22 лютого 2015.
  21. ↑ CHEP : An International Network for the Cultural History of Emotions in Premodernity. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 4 червня 2015.
  22. ↑ Welcome - School of Archaeology - University of Oxford. Emotions.classics.ox.ac.uk. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 22 лютого 2015.
  23. ↑ Historia cultural del conocimiento. Discursos, prácticas, representaciones | Centro de Ciencias Humanas y Sociales. Cchs.csic.es. Архів оригіналу за 7 червня 2010. Процитовано 22 лютого 2015.
  24. ↑ Languages of Emotion: Startseite. Languages-of-emotion.de. 28 травня 2011. Процитовано 22 лютого 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]