Італі́йський націоналі́зм — це політична ідеологія та рух, який стверджує, що італійці є нацією з єдиною однорідною ідентичністю. З італійського націоналістичного погляду італійськість визначається як претензія на культурне та етнічне походження від латинян, італійського племені, яке спочатку мешкало в Лаціо (Лації) та завоювало владу над Апеннінським півостровом та частиною Європи. Через це італійський націоналізм також історично дотримувався імперіалістичних теорій.
Романтична (або м'яка) версія таких поглядів відома як італійський патріотизм, тоді як їх інтегральна (або жорстка) версія відома як італійський фашизм. Часто вважається, що італійський націоналізм виходить з епохи Відродження[1], але виник лише як політична сила у 1830-х роках під керівництвом Джузеппе Мадзіні. Це спричинило Рісорджименто 1860-х — 1870-х років. Італійський націоналізм знову зміцнився під час Першої світової війни, італійських іредентистських претензій на території Австро-Угорщини та в епоху італійського фашизму.