Іштван Хорват (хімік)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іштван Хорват.
Іштван Хорват
István T. Horváth
Народився6 серпня 1953(1953-08-06)
Будапешт
Помер7 березня 2022(2022-03-07) (68 років)
Місце проживанняГонконг
Країна Угорщина
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materВеспремський університет
Галузьхімія
ЗакладГонконгський міський університет
Нагороди

Іштван Хорват (англ. István T. Horváth; угор. Horváth István; 6 серпня 1953 — 7 березня 2022)[1] — угорський американський хімік, що працює в галузі зеленої хімії від її появи,[2][3] зокрема, над гомогенним каталізом перехідних металів та спектроскопією in situ. Також працював і мав вплив у галузі фтористих розчинників та технологій.[4][5][6]

Освіта

[ред. | ред. код]

Хорват навчався за спеціальністю хімічна технологія (1977) та захистив докторську дисертацію з хімії (1979) у Веспремському університеті в Угорщині.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Після здобуття докторського ступеня Хорват здійснював постдокторські дослідження у Єльському університеті (1982—1984) та був науковим співробітником в ETH Цюриха (1984—1987). Після цього він працював у ExxonMobil (Анандейл, штат Нью-Джерсі, 1987—1998). Повернувся у вищу освіту в Інститут хімії в Будапештського університету (1999—2009), а зараз є професором хімії та головою Відділення біології та хімії у Гонконгському міському університеті.[7]

Дослідження

[ред. | ред. код]

На 2015 рік його дослідження лежать у царині перетворення біомаси на базові хімічні речовини, розробки більш стабільних процесів на основі фтористих розчинників.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2010 році Іштван Хорват став почесним членом Національної академії наук, літератури і мистецтв у Модені.[8]

У 2014 році обраний членом Американського хімічного товариства.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.cityu.edu.hk/chem/news/memory-prof-istvan-t-horvath-1953-2022
  2. ↑ Horváth, I. T. (1995). Introduction: Chemists Should Be Aware of the Environmental Implication of Their Chemistry. Chem. Rev. Т. 95, № 1. с. 1. doi:10.1021/cr00033a600.
  3. ↑ Tuck, C. O.; Pérez, E; Horváth, I. T.; Sheldon, R. A.; Poliakoff, M (2012). Valorization of biomass: Deriving more value from waste. Science. Т. 337, № 6095. New York. с. 695—9. doi:10.1126/science.1218930. PMID 22879509.
  4. ↑ Horváth, I. T.; Rábai, R. (1994). Facile Catalyst Separation Without Water: Fluorous Biphase Hydroformylation of Olefins. Science. Т. 266, № 5182. с. 72—75. doi:10.1126/science.266.5182.72.
  5. ↑ Horváth, I. T. (1998). Fluorous Biphase Chemistry. Acc. Chem. Res. Т. 31, № 10. с. 641—650. doi:10.1021/ar970342i.
  6. ↑ István T. Horváth's publications indexed by Google Scholar, a service provided by Google
  7. ↑ Prof. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
  8. ↑ Accademia Nazionale di Scienze, Lettere e Arti Modena. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 27 березня 2016.
  9. ↑ American Chemical Society list of fellows. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]