Агульяс (банка)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Агульяс.

Банка Агульяс

34°42′33.1″ пд. ш. 22°28′12.4″ сх. д. / 34.709194° пд. ш. 22.470111° сх. д. / -34.709194; 22.470111 Банка Агульяс — широка, мілководна частина африканського континентального шельфу, що простягається до 250 км на південь від мису Агульяс, перш ніж переходить у абісальну рівнину.

Це океанський регіон, де зустрічаються теплі води Індійського океану та холодні води Атлантичного океану. Ця конвергенція призводить до ускладнення навігації, що призводить до численних аварій кораблів в акваторії протягом багатьох років. Але також збільшує кругообіг поживних речовин для морських мешканців, що робить його одним з найкращих риболовецьких угідь у Південній Африці.

Характеристики

Банка Агульяс простягається приблизно на 800 км уздовж узбережжя Африки^[1] від Капського півострова (18°E) до Порт-Альфред^[en] (26°E)^[2] і до 250 км від узбережжя. Берег спускається відносно круто від узбережжя до глибини приблизно 50 м і досягає 200 м), перш ніж круто опуститися на 1000 м на його південному краї^[1] Шельф займає площу 116 000 км² із середньою глибиною трохи більше 100 м.^[3] Він повністю знаходиться в ексклюзивній економічній зоні Південної Африки.

Національна комісія просторового біорізноманіття 2004 р. визнала 34 біозони, у складі 9 біорегіонів. Національна оцінка біорізноманіття 2011 замінила ці екозони та біозони термінами екорегіони та екозони. В 2011 році Екорегіон Агульяс був розділений на чотири окремі екозони: берег Агульяс, внутрішній шельф Агульяс, зовнішній шельф Агульяс та край шельфу Агульяс^[4]. На березі Агульяс було виявлено 33 різноманітних типи бентальних середовищ існування.^[5]

Уздовж узбережжя Екорегіону Агульяс є десятки теплих помірних рифів, що простягаються до глибин 5–30 м (16–98 футів). Багато скелястих припливних рифів мають еоліанітове^[en] або пісковикове походження, але також є гранітні, кварцитні та алевролітові рифи. Рифи Агульяс дуже неоднорідні і включають кілька можливих різних підтипів. Деякі рифи знаходяться в заповідних зонах, але лише деякі з цих заповідних територій мають захист від риболовлі.^[6]

Океанографія

Див. також: Агульяс (течія)

Банка Агульяс є природною межею між океанічними течіями з Атлантичного океану, Індійського океану та Південного океану, в результаті чого утворюється одна з найбільш бурхливих акваторій світового океану^[7].

Геологія

Найдавніші гірські породи, знайдені вздовж узбережжя банки Агульяс, — евгеосинклінальні відкладення завтовшки до 3 км групи Каайманс, відкладені під час континентального рифтінгу приблизно 900 мільйонів років тому. Прото-Південна Атлантика закрилася під час сальданського орогенезу, утворюючи частину суперконтиненту Гондвана (700—600 Mya). Протягом цього періоду були утворені Капські граніти та групи Каайманс що ще зазнали метаморфізму. Формування головного басейну в Капській провінції розпочалось 570 Mya і тривало протягом 200 Mya. Група Столової гори має завтовшки 4 км, а ерозійна невідповідність, що позначає її основу, складається як з наземних, так і з морських відкладень. Синкліналі уздовж узбережжя на півдні Капської групи є відкладенням групи Бокквельда^[en][8]

Гірські породи Капського складчастого поясу (CFB) і басейн Кару були відкладені 450 Mya; Капська супергрупа 450—300 Mya під час серії циклів трансгресії-регресії. Панафриканські насуви були відновлені 270—215 Mya, утворюючи Капські гори, що тоді були частиною безперервного складчастого поясу, що утворився під час Гондванідського орогенезу^[en] разом із Сьєрра-де-ла-Вентана (Аргентина), горами Пенсакола^[en] (Східна Антарктика) та горами Елсворт (Західна Антарктида). У пізньому карбоні і на початку юри Супергрупа Кару була депонована в басейні Кару на північ від Капських гір, і охоплювала майже дві третини сучасної Південної Африки^[9].

Руйнація Гондвани

Базальтові лави були вивержені 183 Mya та утворили трапову формацію Кару^[en]; вулканізм, спричинений гарячою точкою Буве, пов'язаний з розпадом Гондвани.^[9] Точка Буве була розташована на терені сучасної Південної Африки або поблизу неї від пізнього тріасу 220 Mya і до розколу Африки та Антарктиди 120 Mya.^[10] Гаряча точка Буве прямувала на південний схід африканського континенту, від південноафрикансько-мозамбіцького кордону на схід від зони AFFZ до острова Буве/трійника Буве у південній Атлантиці. 100 Mya, регіон, де знаходився трійник, пройшов над гарячою точкою, що призвело до безперервного виверження, яке тривало близько 94 Mya, та спредінгу морського дна, який все ще відокремлює Антарктиду, Африку та Південну Америку^[11]

Зона розломів Агульяс-Фолкленд (англ. Agulhas-Falkland Fracture Zone, AFFZ) простягається на 1200 км через Південну Атлантику. Це одна з найбільших зон розломів на Землі. Він розвинувся під час раннього крейдяного періоду, коли Західна Гондвана (Південна Америка) відокремилась від Африки. AFFZ характеризується яскраво вираженою топографічною аномалією — хребет Агульяс (41°S,16°E-43°S,9°E), який піднімається більш ніж на 2 км над навколишнім дном моря. Єдиними еквівалентами за розмірами є сусідній хребет Діаз та Фолклендський ескарп. Хребет Агульяс унікальний тим, що він не утворився під час розпаду континенту у крейдовий період і тому, що він відокремлює океанічні кори різного віку, а не океанічну кору (товщиною ~ 14 км) від континентальної кори (товщина 25 км)^[12][13]

На північ від AFFZ знаходиться басейн Утеніква, який є складною системою суббасейнів, відокремлених один від одного розломами та арками фундаменту; на півночі є кілька менших суббасейнів, обмежених розломами (Бредасдорп, Інфанта, Плетмос, Гамтус та Алгоа) та помітно глибший підбасейн на півдні — басейн Південної Утеніква. Осадове заповнення цих басейнів відбувалось у міру того, як північний край Фолклендського нагір'я відокремлювався від південноафриканської південної окраїни під час ранньої крейди.^[14]

Крайовий хребет Діас (англ. Diaz Marginal Ridge, DMR) відокремлює ці басейни від AFFZ. DMR похований під шаром осаду і осадових порід завтовшки 200—250 м, з них 150—200 м — крейдяні відклади, молодші за найдавніші крейдяні осадові породи у Південному басейні Утеніква. Тому DMR, мабуть, сформувався після початкового розпаду Західної Гондвани 130-90 Mya — утворився, коли нова, гаряча океанічна кора ковзала повз стару, холодну континентальну кору, і контраст температур викликав тепловий підйом^[15]

Коли Західна Гондвана відкололася від Африки приблизно 125 Mya, південноатлантичне морське дно, що утворилося між ними, і магнітні аномалії на північ від AFFZ відображають фази спредінгу морського дна. На південь від AFFZ можна знайти сліди того, як Фолклендське плато і банк Агульяс рухалися відносно один одного. На сучасній карті Фолклендське плато все ще можна повернути і вписати до долини Натал в Індійському океані на схід від Південної Африки^[16]. Плато Агульяс розташоване на південний схід від шельфу, відокремлене від нього проходом Агульяс (через який протікає течія Агульяс)^[17]

Примітки

Примітки

1. Sea Atlas - Agulhas Bank. Bayworld Centre For Research & Education. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 12 November 2016.
2. Blanke та ін., 2009, Introduction, pp. 1-2
3. Whittle, 2012, Introduction
4. Sink та ін., 2012, Fig. 4, pp. 50-51
5. Sink та ін., 2012, Fig. 5, p. 53
6. Sink та ін., 2012, pp. 66-67
7. Ruijter та ін., 2003, с. 45
8. Durrheim, 1987, Geological evolution of the Agulhas Bank, pp. 395-396
9. Parsiegla та ін., 2009, Geological and Tectonic Background, pp. 2-4
10. Golonka та Bocharova, 2000, Figs. 3-8
11. Gohl та Uenzelmann-Neben, 2012, Figs. 1, 5
12. Uenzelmann-Neben та Gohl, 2003, Abstract
13. Bird, 2001, с. 152
14. Parsiegla та ін., 2009, Introduction [3], p. 2; Geological and Tectonic Background [6], p. 3; Fig. 3, p.5
15. Parsiegla та ін., 2009, The Diaz Marginal Ridge, pp. 12-14
16. Goodlad, Martin та Hartnay, 1982
17. Parsiegla та ін., 2009, Fig. 1

Джерела

• Bianucci, G.; Lambert, O.; Post, K. (2007). A high diversity in fossil beaked whales (Mammalia, Odontoceti, Ziphiidae) recovered by trawling from the sea floor off South Africa (PDF). Biodiversitas. 29 (4). Архів оригіналу (PDF) за 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
• Bird, D. (2001). Shear margins: Continent-ocean transform and fracture zone boundaries (PDF). The Leading Edge. 20 (2): 150—159. doi:10.1190/1.1438894. Процитовано 4 January 2015.
• Blanke, B.; Penven, P.; Roy, C.; Chang, N.; Kokoszka, F. (2009). Ocean variability over the Agulhas Bank and its dynamical connection with the southern Benguela upwelling system (PDF). Journal of Geophysical Research. 114 (C12028): C12028. Bibcode:2009JGRC..11412028B. doi:10.1029/2009JC005358. Процитовано 2 January 2015.
• Bruyn, P. J. N., de; Hofmeyr, G. J. G.; Villiers, M. S., de (2006). First record of a vagrant Commerson's dolphin, Cephalorhynchus commersonii, at the southern African continental shelf (PDF). African Zoology. 41 (1). Процитовано 15 February 2015.
• Casal, T. G. D.; Beal, L. M.; Lumpkin, R. (2006). A North Atlantic deep-water eddy in the Agulhas Current system. Deep-Sea Research Part I. 53 (10): 1718—1728. Bibcode:2006DSRI...53.1718C. doi:10.1016/j.dsr.2006.08.007.
• Compton, J. S. (2011). Pleistocene sea-level fluctuations and human evolution on the southern coastal plain of South Africa (PDF). Quaternary Science Reviews. 30 (5): 506—527. Bibcode:2011QSRv...30..506C. doi:10.1016/j.quascirev.2010.12.012. Процитовано 10 January 2015.
• Crawford, R. J. M.; Hemming, M.; Kemper, J.; Klage, N. T. W.; Randall, R. M.; Underhill, L. G.; Venter, A. D.; Wolfaardt, A. C. (2006). S24-2 Molt of the African penguin, Spheniscus demersus, in relation to its breeding season and food availability (PDF). Acta Zoologica Sinica. 52 (Supplement): 444—447. Архів оригіналу (PDF) за 5 листопада 2016. Процитовано 1 березня 2015.
• Durrheim, R. J. (1987). Seismic reflection and refraction studies of the deep structure of the Agulhas Bank. Geophysical Journal International. 89 (1): 395—398. Bibcode:1987GeoJ...89..395D. doi:10.1111/j.1365-246X.1987.tb04437.x.
• Ebert, D. A.; Compagno, L. J. V.; Cowley, P. D. (1992). A preliminary investigation of the feeding ecology of squaloid sharks off the west coast of southern Africa. South African Journal of Marine Science. 12 (1): 601—609. doi:10.2989/02577619209504727.
• Elwen, S. H.; Findlay, K. P.; Kiszka, J.; Weir, C. R. (2011). Cetacean research in the southern African subregion: a review of previous studies and current knowledge (PDF). African Journal of Marine Science. 33 (3): 469—493. doi:10.2989/1814232x.2011.637614. hdl:2263/19661. S2CID 42374365. Процитовано 28 March 2015.
• Elwen, S. H.; Gridley, T.; Roux, J.-P.; Best, P. B.; Smale, M.J. (2013). Records of kogiid whales in Namibia, including the first record of the dwarf sperm whale (Kogia sima) (PDF). Marine Biodiversity Records. 6 (e45). doi:10.1017/S1755267213000213. hdl:2263/42483. Процитовано 8 February 2015.
• Foote, A. D.; Morin, P. A.; Durban, J. W.; Willerslev, E.; Orlando, L.; Gilbert, T. P. (2011). Out of the Pacific and Back Again: Insights into the Matrilineal History of Pacific Killer Whale Ecotypes (PDF). PLOS ONE. 6 (9): e24980. Bibcode:2011PLoSO...624980F. doi:10.1371/journal.pone.0024980. PMC 3176785. PMID 21949818. Процитовано 26 March 2015.
• Franzese, A. M.; Goldstein, S. L.; Skrivanek, A. L. (2012). Assessing the role of the Subtropical Front in regulating Agulhas leakage at the Last Glacial Termination (PDF). American Geophysical Union Chapman Conference. Процитовано 15 February 2015.
• Gohl, K.; Uenzelmann-Neben, G. (2012). The Southeast African Large Igneous Province: a model of its crustal growth and plate-kinematic dispersal. Large Igneous Provinces Commission. Процитовано 4 February 2015.
• Golonka, J.; Bocharova, N. Y. (2000). Hot spot activity and the break-up of Pangea. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 161 (1–2): 49—69. Bibcode:2000PPP...161...49G. doi:10.1016/s0031-0182(00)00117-6. Процитовано 15 February 2015.
• Goodlad, S. W.; Martin, A. K.; Hartnay, C. J. H. (1982). Mesozoic magnetic anomalies in the southern Natal Valley. Nature. 295 (25): 686—688. Bibcode:1982Natur.295..686G. doi:10.1038/295686a0. S2CID 4313176. Процитовано 6 April 2015.
• Grantham, H. S.; Game, E. T.; Lombard, A. T.; Hobday, A. J.; Richardson, A. J.; Beckley, L. E.; Pressey, R. L.; Huggett, J. A.; Coetzee, J. C.; van der Lingen, C. D.; Petersen, S. L.; Merkle, D.; Possingham, H. P. (2011). Accommodating Dynamic Oceanographic Processes and Pelagic Biodiversity in Marine Conservation Planning. PLOS ONE. 6 (2): e16552. Bibcode:2011PLoSO...616552G. doi:10.1371/journal.pone.0016552. PMC 3032775. PMID 21311757.
• Griffith, C. L.; Robinson, T. B.; Lange, L.; Mead, A. (2010). Marine Biodiversity in South Africa: An Evaluation of Current States of Knowledge. PLOS ONE. 5 (8): e12008. Bibcode:2010PLoSO...512008G. doi:10.1371/journal.pone.0012008. PMC 2914023. PMID 20689849.
• Gyory, J.; Beal, L. M.; Bischof, B.; Mariano, A. J.; Ryan, E. H. (2004). The Agulhas Current. RSMAS. Процитовано 4 April 2015.
• Harding, C. T. (2013). Tracking African penguins (Spheniscus demersus) outside of the breeding season: Regional effects and fishing pressure during the pre-moult period (MSc). Percy FitzPatrick Institute of African Ornithology, University of Cape Town. Процитовано 1 March 2015.
• Huggett, J.; Lamont, T.; Coetzee, J.; Lingen, Carl, van der (2012). Are Changes in the Copepod Community on the Agulhas Bank over the Last Two Decades Mediated by Environmental factors or Predation? (PDF). American Geophysical Union Chapman Conference. Процитовано 15 February 2015.
• Jackson, J. M.; Rainville, L.; Roberts, M. J.; McQuald, C. D.; Porri, F.; Durgadoo, J.; Blastoch, A. (2012). Mesoscale bio-physical interactions between the Agulhas Current and Agulhas Bank, South Africa (PDF). American Geophysical Union Chapman Conference. Процитовано 15 February 2015.
• Jury, Mark R. (2011). Environmental Influences on South African Fish Catch: South Coast Transition. International Journal of Oceanography. 2011 (920414): 1—10. doi:10.1155/2011/920414.
• Leber, G.; Beal, L. (2012). Velocity Structure and Transport of the Meandering vs. Non-Meandering Agulhas Current (PDF). RSMAS. Архів оригіналу (PDF) за 9 квітня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
• Leeuwen, P. J., van; Ruijter, W. P. M., de; Lutjeharms, J. R. E. (2000). Natal pulses and the formation of Agulhas rings. Journal of Geophysical Research. 105 (C3): 6425—6436. Bibcode:2000JGR...105.6425V. doi:10.1029/1999jc900196.
• Marean, C. W. (2011). Coastal South Africa and the Coevolution of the Modern Human Lineage and the Coastal Adaptation (PDF). У Bicho, N. F.; Haws, J. A.; Davis, L. G. (ред.). Trekking the Shore: Changing Coastlines and the Antiquity of Coastal Settlement. Interdisciplinary Contributions to Archaeology. Springer. с. 421—440. ISBN 978-1-4419-8219-3. Процитовано 6 January 2015.
• Parsiegla, N.; Stankiewicz, J.; Gohl, K.; Ryberg, T.; Uenzelmann-Neben, G. (2009). Southern African continental margin: Dynamic processes of a transform margin (PDF). Geochemistry, Geophysics, Geosystems. 10 (3): Q03007. Bibcode:2009GGG....10.3007P. doi:10.1029/2008GC002196.
• Penven, P.; Lutjeharms, J. R. E.; Marchesiello, P.; Roy, C.; Weeks, S. J. (2001). Generation of cyclonic eddies by the Agulhas Current in the lee of the Agulhas Bank. Geophysical Research Letters. 28 (6): 1055—1058. Bibcode:2001GeoRL..28.1055P. doi:10.1029/2000gl011760.
• Ruijter, W. P. M., de; Cunningham, S. A.; Gordon, A. L.; Lutjeharms, J. R. E.; Matano, R. P.; Piola, A. R. (2003). On the South Atlantic Climate Observing System (SACOS) (PDF). Report of the CLIVAR/OOPC/IAI Workshop. Процитовано 4 January 2015.
• Ryan, P. (2006). The long haul: a decade of conserving albatrosses and petrels (PDF). Africa - Birds and Birding. 11 (2): 52—59. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
• Sebille, Erik, van; Johns, W. E.; Beal, L. M. (2012). Does the vorticity flux from Agulhas rings control the zonal pathway of NADW across the South Atlantic?. Journal of Geophysical Research. 117 (C5): C05037. Bibcode:2012JGRC..117.5037V. doi:10.1029/2011JC007684.
• Sink, K.; Holness, S.; Harris, L.; Majiedt, P.; Atkinson, L.; Robinson, T.; Kirkman, S.; Hutchings, L.; Leslie, R.; Lamberth, S.; Kerwath, S.; von der Heyden, S.; Lombard, A.; Attwood, C.; Branch, G.; Fairweather, T.; Taljaard, S.; Weerts, S.; Cowley, P.; Awad, A.; Halpern, B.; Grantham, H.; Wolf, T. (2012). National Biodiversity Assessment 2011: Technical Report (PDF). 4: Marine and Coastal Component. Pretoria: South African National Biodiversity Institute. Процитовано 29 March 2015.
• Sink, K.; Leslie, R.; Samaal, T.; Attwood, C. (2012a). Agulhas Bank, South Africa (PDF). Southern Indian Ocean Regional Workshop to Facilitate the Description of Ecologically or Biologically Significant Marine Areas (EBSAs). Процитовано 29 March 2015.
• Sink, K.; Leslie, R.; Samaal, T.; Attwood, C. (2012b). Agulhas slope and seamounts (PDF). Southern Indian Ocean Regional Workshop to Facilitate the Description of Ecologically or Biologically Significant Marine Areas (EBSAs). Процитовано 29 March 2015.
• Uenzelmann-Neben, G.; Gohl, K. (2003). Agulhas Ridge, South Atlantic: the peculiar structure of a transform fault. Workshop on East-West Antarctic Tectonics and Gondwana Breakup 60W to 60E as Part of the 9th International Symposium on Antarctic Earth Sciences (ISAES). hdl:10013/epic.19692.
• Uenzelmann-Neben, G.; Huhn, K. (2009). Sedimentary deposits on the southern South African continental margin: Slumping versus non-deposition or erosion by oceanic currents? (PDF). Marine Geology. 266 (1–4): 65—79. Bibcode:2009MGeol.266...65U. doi:10.1016/j.margeo.2009.07.011.
• Whittle, C. P. (2012). Characterization of Agulhas Bank upwelling variability from satellite-derived sea surface temperature and ocean colour products (PDF). American Geophysical Union Chapman Conference. Процитовано 2 January 2015.
• Williams, A. J.; Petersen, S. L.; Goren, M.; Watkins, B. P. (2009). Sightings of killer whales Orcinus orca from longline vessels in South African waters, and consideration of the regional conservation status. African Journal of Marine Science. 31 (1): 81—86. doi:10.2989/AJMS.2009.31.1.7.778. S2CID 86031606.