Адель Фуше

Адель Фуше
фр. Adèle Foucher
Ім'я при народженніфр. Adèle Julie Victoire Marie Foucher
Народилася27 вересня 1803(1803-09-27)[1][2][…]
Париж, Франція[4][5]
Померла27 серпня 1868(1868-08-27)[1] (64 роки)
Брюссель, Бельгія[6][2]
ПохованняВільк'є[7][8]
Країна Франція[5]
Діяльністьбіограф, письменниця
Знання мовфранцузька[1]
Брати, сестриPaul Foucherd, Victor Foucherd і Julie Chenayd
У шлюбі зВіктор Гюго[5]
ДітиLéopoldine Hugod[5], Charles Hugod[5], François-Victor Hugod[5] і Адель Гюго[5]

Адель Фуше (фр. Adèle Foucher; 27 вересня 1803 — 27 серпня 1868) — французька біографка Віктора Гюго, з яким була знайома з дитинства. Її роман з літературним критиком Шарлем-Оґюстеном де Сент-Бев покладений в основу роману «Ладощі», написаного Сент-Бевом в 1834. Адель написала біографію Гюго, опубліковану в 1863 році.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Адель Фуше народилася у Парижі у сім'ї П'єра Фуше, друга батьків Віктора Гюго. Брат Адель, Поль Фуше, надав допомогу Гюго, видаючи себе за автора його п'єси «Емі Робсарт», яка так і не була опублікована. Згодом Поль написав успішну сценічну адаптацію його роману «Собор Паризької Богоматері».

За період свого залицяння за Адель Ґюґо написав їй близько 200 любовних листів, більшість з яких були опубліковані. Вони вінчалися 12 жовтня 1822. Брат Віктора, Ежен Гюго, також був закоханий в Адель, і коли вона одружилася, у нього стався нервовий зрив.

Леопольд, перша дитина Адель і Віктора, народилася в 1823 році, але померла в дитинстві. У 1824 році на світ з'явилася дочка Леопольдіна. Смерть юної Леопольдини в 1843 році, невдовзі після її одруження, сильно вразила її батьків і стала джерелом натхнення для написання її батьком безлічі віршів, включаючи посвячений її пам'яті поетичний збірник «Споглядання» (Les Contemplations).

У 1826 році Адель народила сина Шарля, в 1828 — сина Франсуа-Віктора, а в 1830 — дочку Адель. На той час Гюго вже прославився як талановитий поет і письменник. Незабаром після народження дочки Адель припинила сексуальні стосунки з чоловіком. Згодом у неї зав'язався роман з другом Гюго — літературним критиком Шарлем Огюстеном де Сент-Бевом, який тривав приблизно до 1837 року[9].

Пізні роки

[ред. | ред. код]

У 1833 році Віктор Гюго познайомився з акторкою Жюльєттою Друе, з якою завів довготривалий роман. Адель поступово звела свої відносини з Сент-Бевом нанівець. Хоча Гюго всерйоз думав про розлучення, шлюб все ж був збережений. Набагато пізніше, коли вони жили на острові Гернсі, між Фуше та Друе навіть виникла своєрідна дружба.

Після періоду політичної активності у 1840-х Гюго посварився з новим французьким лідером Наполеоном III і залишив батьківщину, вирушивши спочатку до Брюсселя, а потім на острів Джерсі. У жовтні 1855 року Гюго знайшов собі постійний будинок (Отвіль-хаус) в Сент-Пітер-Порте (острів Гернсі), куди перевіз всю сім'ю, щоб жити там із ними. Живучи в Брюсселі, Адель купила хорта, після смерті якого з нього зробили опудало і зберегли як експонат.

Victor Hugo raconté par un témoin de sa vie, біографія Гюго пера Адель Фуше, була опублікована в 1863 і була відзначена відсутністю будь-яких згадок про сексуальні пригоди героя.

Адель Фуше померла від скупчення крові в мозку у віці 64 років, перебуваючи в Брюсселі, і була похована у Вільк'є, поруч із могилою своєї дочки Леопольдини. Її сини проводжали в останню путь.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б https://www.parismuseescollections.paris.fr/fr/maison-de-victor-hugo/oeuvres/autoportrait-d-adele-foucher-1
  3. ↑ http://www.hautevillehouse.com/adele1.html
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1019741201 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г д е ж Catalog of the German National Library
  6. ↑ http://hautevillehouse.com/2013/05/adele-foucher/
  7. ↑ http://www.museevictorhugo.fr/en/presentation-2/
  8. ↑ https://www.rives-en-seine.fr/pcu/tombes-hugo-vacquerie/
  9. ↑ Leslie Smith Dow (1993). Adele Hugo. Goose Lane. с. 26. ISBN 978-0-86492-168-0.