Айнарс Шлесерс

Айнарс Шлесерс
латис. Ainārs Šlesers
Народився22 січня 1970(1970-01-22)[1] (54 роки)
Рига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна Латвія
Діяльністьполітик, бізнесмен
Alma materRiga State Technical Schoold
Знання мовлатиська
Посададепутат Сейму[d][2], депутат Сейму[d], депутат Сейму[d], депутат Сейму[d][3] і депутат Сейму[d][3]
ПартіяЗа кращу Латвію, Латвійська перша партія/Латвійський шлях, United for Latviad і New Partyd
У шлюбі зInese Šlesered
ДітиRičards Šlesersd
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого III ступеня

Айнарс Шлесерс (латис. Ainārs Šlesers; 22 січня 1970, Рига) — латвійський підприємець і політичний діяч. Міністр сполучення Латвії (2006—2009), міністр економіки (листопад 1998 — квітень 1999), заступник прем'єр-міністра Латвії (віцепрем'єр). Депутат 7, 8, 9 і 10 скликання Сейму. У 2009—2010 роках — віцемер Риги. Голова партії «Латвійська перша партія/Латвійський шлях».

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1989 році закінчив середню технічну школу в Ризі. У 1990—1991 роках вивчав маркетинг у Норвегії. У 1999 році розпочав навчання в Латвійській християнській академії, яку залишив у 2002 році. З 1992 року займається підприємницькою діяльністю, обіймав посаду голови правління в різних компаніях. У 1997 році він потрапив до списку 50 найбагатших латишів як власник компаній «Varner Baltija» та «Varner Hakon Invest»[4].

Свою політичну кар'єру він розпочав у 1998 році, ставши депутатом Сейму 7-го скликання зі списку Нової партії[5]. З листопада 1998 по травень 1999 року був міністром економіки в кабінеті Віліса Криштопанаса[5].

У 2002 році він заснував Першу партію Латвії (LPP), був її співголовою (разом з Еріксом Жекабсонсом), а потім головою. Також у 2002 році він був переобраний до складу Сейму. Протягом 8-го парламентського скликання був головою бюджетно-фінансового комітету[6]. Був віцепрем'єр-міністром у коаліційному уряді, очолюваному Ейнарсом Репше (2002—2004). Зберіг свою посаду в кабінеті Індуліса Емсіса (2004), де також був міністром транспорту. В урядах Айгарса Калвітіса та Іварса Годманіса (2004—2009) також виконував обов'язки міністра транспорту. Тим часом, у 2006 році, був переобраний до Сейму 9-го скликання.

Після возз'єднання Першої партії Латвії з Латвійським шляхом, у 2007 році він став співголовою LPP/LC з Іварсом Годманісом, а в 2009 році незалежним головою партії[7]. На виборах до місцевих органів влади в 2009 році він балотувався на посаду мера Риги[8][9]. Зрештою, посів третє місце[10] й став заступником мера столиці в рамках коаліції з Центром Злагоди[11].

На виборах 2010 року він став кандидатом руху «За кращу Латвію» на посаду прем'єр-міністра[12][13]. Його обрано депутатом у 10-му скликання, і в листопаді 2010 року він перестав виконувати обов'язки заступника мера Риги[14]. На виборах 2011 року він знову балотувався на пост прем'єр-міністра, цього разу від власної патії під назвою Партія реформ Шлесерса, яка була продовженням LPP/LC[15]. Програв вибори, не ставши депутатом Сейму 11-го скликання[16]. 1 грудня 2011 року його партія була розпущена[17].

Повернувся до бізнесу як член органів управління різних комерційних компаній[18]. У 2013 році він очолив партію «Єдині для Латвії»[19], а в 2014 році безуспішно балотувався в парламент. У 2016 році залишив керівництво цієї партії[20].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ http://titania.saeima.lv/Personal/Deputati/Saeima10_DepWeb_Public.nsf/0/E274F591C9FD6EFCC22577BC0021B9DA/?OpenDocument&lang=EN — Сейм Латвії.
  3. ↑ а б http://titania.saeima.lv/Personal/Deputati/Saeima_DepWeb_Public.nsf/0/0B2DFC147B82193DC22571ED003AB6AF/?OpenDocument&lang=EN — Сейм Латвії.
  4. ↑ Latvijā pussimts miljonāru-veterānu | Apollo. web.archive.org. 10 вересня 2017. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2021.
  5. ↑ а б Ainārs Šlesers. titania.saeima.lv. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2021.
  6. ↑ Ainārs Šlesers. titania.saeima.lv. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 6 квітня 2021.
  7. ↑ Political Leaders: Latvia. zarate.eu. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
  8. ↑ Ušakovs un Šlesers ir populārākie Rīgas mēra kandidāti - Apollo. archive.is. 19 липня 2012. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 6 квітня 2021.
  9. ↑ Муніципальні вибори в Латвії: латвійці хочуть змін. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 квітня 2021.
  10. ↑ Rīgā saskaitīti 157 no 158 iecirkņiem, domē iekļūst četras partijas : Diena.lv. web.archive.org. 8 червня 2009. Архів оригіналу за 8 червня 2009. Процитовано 6 квітня 2021.
  11. ↑ Nils Usakovs elected as Riga mayor. The Baltic Course | Baltic States news & analytics. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  12. ↑ LETA (4 серпня 2010). 'Par labu Latviju' premjera amata kandidāts būs Šlesers. delfi.lv (латис.). Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2021.
  13. ↑ Šlesers: Zīle, Lembergs un Urbanovičs nav nopietni premjera amata kandidāti. nra.lv (латис.). Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2021.
  14. ↑ Rīgas vicemēra amatam izvirzīts Ameriks; balsojums paredzēts 9.novembrī : Diena.lv. web.archive.org. 29 жовтня 2010. Архів оригіналу за 29 жовтня 2010. Процитовано 6 квітня 2021.
  15. ↑ Premjera amata kandidāti Dienas uzdevumā meklē investoru Latvijai :: Diena.lv. web.archive.org. 6 березня 2016. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2021.
  16. ↑ Šlesers par atkāpšanos paziņošot partijas kongresā 1.decembrī. TVNET (латис.). 22 вересня 2011. Процитовано 6 квітня 2021.
  17. ↑ Otocki: Buldożer już nie pojedzie? Ainārs Šlesers odszedł z polityki. web.archive.org. 9 грудня 2011. Архів оригіналу за 9 грудня 2011. Процитовано 6 квітня 2021.
  18. ↑ 12.Saeimas vēlēšanas. web.archive.org. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2021.
  19. ↑ LETA (7 грудня 2013). Šlesers vienbalsīgi ievēlēts par 'Vienoti Latvijai' priekšsēdētāju. delfi.lv (латис.). Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 6 квітня 2021.
  20. ↑ Šlesers atstājis partijas «Vienoti Latvijai» vadību. www.lsm.lv (латис.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
  21. ↑ Про відзначення державними нагородами України громадян Латвійської Республіки № 582/2008 від 25.06.2008. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.