Акдамлар
|
Акдамлар (тур. Akdamlar) — поселення-махалля, до 2002 року частина села Геїкбаїри на півдні Туреччини, у районі Коньяалти провінції Анталія. Розташоване в передгірському районі на відстані 25 км на захід від столиці провінції міста Анталії. Сучасне поселення існує з 1904 року, хоча люди мешкали на цьому місці й раніше. Населення переважно займалося сільським господарством, а з початку XXI століття розвивається рекреаційний туризм.
Акдамлар розташований у верхів'ях долини Богачай. На заході село межує з Геїкбаїри.
Село розташоване на висоті 300 метрів над рівнем моря.
Село Акдамлар відоме з 1904 року, засноване вихідцем з Геїкбаїри.[2]
У 1960-х роках населення вело напів кочовий спосіб життя, підіймаючись вище в гори на літо, де уникало спеки та вирощувало додаткові культурні рослини[3]. У поселенні Акдамлар не було школи, тому 50 хлопців ходили пішки до сусіднього села Чакірлар[4]. При цьому на відміну від селян вищого Геїкбаїри, мешканці села піднімалися на гірські пасовища пізніше, наприкінці червня, після жнив озимої пшениці. Так само раніше мешканці Акдамлара поверталися з яйли, щоб встигнути до жнив кукурудзи та арахісу в долині у жовтні[5].
На початок 1960-х років у Акдамларі мешкали 237 особи, що складали 40 подружжів з дітьми та жили в 32 будинках[6]. У селі зберігався титулярний ага (староста) — традиція, втрачена на той момент у сусідніх селах.
Серед сільськогосподарських культур вирощувалися кукурудза, пшениця та овес, були наявні яблуневі, грушеві та горіхові сади, апельсинові дерева[7]. На початок XXI століття також вирощуються гранати, оливи та цитрусові, використовуються теплиці.[8]
Зростає рекреаційний туризм, чому сприяють майданчики для пікніків, що їх громада села орендує в місцевому департаменті лісівництва[8].
У селі є мечеть, якою керує імам. Мечеть і кав'ярня побудовані за гроші титулярного аги в середині XX століття[9]. Також у селі є базар, де фермери розпродають надлишок цитрусових, що вирощуються подекуди в селі[10].
Автодорога до сусіднього села Чаріклар побудована 1956 року, розмита повінню 1960 року[11], надалі відновлена та вдосконалена. Село сполучене з Анталією регулярним автобусним маршрутом[12].
У селі наявна рибна ферма, що вирощує форель[8].