Алгебри вершинних операторів вперше були введені Річардом Борхердсом в 1986 році. Мають важливе значення для теорії струн, конформній теорії поля і для суміжних областей фізики. Аксіоми алгебри вершинних операторів — це формальна алгебрична інтерпретація того, що фізики називають хіральною алгеброю.
Алгебри вершинних операторів виявилися корисними в чисто математичних напрямах, таких як геометрична відповідність Ленглендса.
Ґратка Z в R дає супералгебру вершинних операторів, що відповідає одному комплексному фермиону. Це ще один спосіб формулювання бозона-ферміонної відповідності. Ферміонне поле ψ(z) і його спряжене поле ψ†(z) визначаються виразом:
Відповідність між ферміонами і одним зарядженим бозонним полем
набуває вигляду
де нормальні експоненти інтерпретується як вершинні оператори.
Ґратка √2 Z in R дає алгебру вершинних операторів, відповідну аффінній алгебрі Каца — Муді для SU(2) на першому рівні. Вона реалізується полями
Frenkel, Igor; Lepowsky, James; Meurman, Arne (1988), Vertex operator algebras and the Monster, Pure and Applied Mathematics, т. 134, Academic Press, ISBN0-12-267065-5
Frenkel, Edward; Ben-Zvi, David (2001), Vertex algebras and Algebraic Curves, Mathematical Surveys and Monographs, № 88, American Mathematical Society, ISBN0-8218-2894-0
Wang, Weiqiang (1993), Rationality of Virasoro vertex operator algebras, Duke Math. J. IMRN, 71: 197—211
Xu, Xiaoping (1998), Introduction to vertex operator superalgebras and their modules, Springer, ISBN0792352424
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.