Александра Кусто

Александра Кусто
Ім'я при народженніфр. Alexandra Marguerite Clémentine Cousteau Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася21 березня 1976(1976-03-21) (48 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняБерлін Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактивістка, захисниця довкілля, кінорежисерка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьохорона природи[d] і охорона довкілля Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materДжорджтаунський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокенвайронменталізм Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоФіліп Кусто Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиJan Cousteaud Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіЖак-Ів Кусто Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриPhilippe Cousteau Jr.d Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 2508454 Редагувати інформацію у Вікіданих

Александра Маргеріт Клементін Кусто (нар. 21 березня 1976) — американська режисерка, екологиня, доповідачка з питань сталого розвитку та екологічна активістка. Продовжуючи справу діда і батька, Кусто відстоює важливість збереження, відновлення та сталого управління океанськими та водними ресурсами для здорової планети та продуктивних суспільств.[1][2][3] Є всесвітньо популярною доповідачкою про стійкість, збереження та опір змінам клімату.[4]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 21 берехня 1976 року в родині Філіпа та Яни Кусто; онука французького дослідника та режисера Жака-Іва Кусто та Симони Кусто[5][6], ставши членом третього покоління родини, яка досліджує та пояснює світ природи.[7][8] У 4 місяці вперше вирушила в експедицію з батьком, у сім років навчилася пірнати з аквалангом з дідусем.[9]

У 1998 році Кусто здобулі ступінь бакалавра політичних наук (міжнародні відносини) у Джорджтаунському коледжі. У травні 2016 року отримала почесний ступінь доктора гуманітарних наук у Джорджтаунському університеті.[10]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Щоб продовжувати спадщину своєї родини в галузі науки, захисту прав та освіти, у 2000 році Кусто зі своїм братом Філіппом Кусто-молодшим заснувала EarthEcho International.[11][12]

З 2005 по 2007 рік Кусто працювала над питаннями збереження океану в Центральній Америці як радниця MarViva.[13]

У 2010 році Кусто очолила експедицію «Блакитна планета: Північна Америка» — п'ятимісячне плавання протяжністю 18 000 миль поблизу США, Канади та Мексики.[14] Кусто та її команда зняли низку критичних проблем з водою на річці Колорадо, узбережжі Мексиканської затоки, долині Теннессі, Великих озерах і Чесапікській затоці, а також зупинилися в 20 громадах уздовж маршруту, щоб провести акції вододілу.[15]

У 2014 році очолювала експедицію до Канади. 2015 року в партнерстві з Ottawa Riverkeeper і Aqua Hacking організувала конференцією, присвяченою захисту річки.[16][17] Це спільна ініціатива Ottawa Riverkeeper, Blue Legacy Олександри Кусто та Фонду de Gaspe Beaubien.[18]

Олександра Кусто також є членом правління Неома,[19] запланованого транскордонного міста на північному заході Саудівської Аравії, розробленого наслідним принцом Саудівської Аравії Мохаммадом бін Салманом.

У 2019 році співзаснувала Oceans2050[20], яку зараз очолює. Це амбітний проєкт, метою якого є відновлення достатку океану до 2050 року. Кусто — популярний у всьому світі спікер з питань сталого розвитку, збереження та стійкості до зміни клімату.[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Keren Blankfeld Schultz (1 вересня 2008). Alexandra Cousteau Weighs In on the Future of the Ocean. Scientific American. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 25 січня 2017.
  2. ↑ LLoyd Grove (22 квітня 2010). Why Is Jacques Cousteau's Granddaughter Driving John McCain's Bus?. The Daily Beast. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 25 січня 2017.
  3. ↑ Who is the nouveau Cousteau?. The Independent. 11 вересня 2008. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  4. ↑ Alexandra Cousteau Speaker Booking Fees | Aurum Bureau. Aurum Speakers Bureau (амер.). Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  5. ↑ Future player: Alexandra Cousteau. CNN. 28 жовтня 2008. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 31 жовтня 2008.
  6. ↑ Know your Cousteaus: Diving deep into the family pool. The Washington Post – The Reliable Source. 8 червня 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 31 жовтня 2008. [Архівовано 2022-04-15 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Dianne Bates (6 травня 2001). The Undersea World of Alexandra Cousteau. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
  8. ↑ Leslie Kauffman (18 травня 2011). Cousteau Cousins Pitch Water Issues. The New York Times. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 31 жовтня 2008.
  9. ↑ Blue Legacy (3 квітня 2010). Another Cousteau Working to Save the Waters. The New York Times. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 31 жовтня 2008.
  10. ↑ Cousteau Advocates Legacy Building, Environmental Protection. The Hoya. 26 травня 2016. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 30 квітня 2022. [Архівовано 2021-11-15 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Ian Urbina (24 липня 2007). Pressure Builds to Ban Plastic Bags in Stores. The New York Times. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 31 жовтня 2008.
  12. ↑ Agence France-Presse (2007). Ocean lures the heirs of Cousteau's legacy. Expatica. Архів оригіналу за 22 квітня 2008. Процитовано 31 жовтня 2008.
  13. ↑ Paco Gomez Nadal (28 лютого 2007). En el primer mundo el delfinarios son prehistoria. La Prensa (Managua). Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 30 квітня 2022.
  14. ↑ Expedition Blue Planet 2010: North America. National Geographic. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 30 квітня 2022.
  15. ↑ North America. Alexandra Cousteau (амер.). Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  16. ↑ Jacques Cousteau's granddaughter joins Ottawa Riverkeeper in conservation effort. Metro News (Ottawa). Архів оригіналу за 27 березня 2018. [Архівовано 2018-03-27 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Alexandra Cousteau, Meaghan Murphy and Ottawa Riverkeeper Meredith Brown test the water on the Ottawa River on Saturday, September 14, 2013 to evaluate its quality. Calgary Herald. 16 вересня 2013. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2019. [Архівовано 2017-02-05 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Kelly Roche (12 липня 2013). Cousteau lending name to mission to save Ottawa River. Ottawa Sun. Архів оригіналу за 30 грудня 2016.
  19. ↑ The members of Neom advisory board (PDF). Neom. Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2020. [Архівовано 2020-05-04 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Oceans 2050. Oceans 2050 (амер.). Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  21. ↑ Alexandra Cousteau Speaker Booking Fees | Aurum Bureau. Aurum Speakers Bureau (амер.). Процитовано 12 липня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]