Алонсо Фернандес де Авельянеда

Алонсо Фернандес де Авельянеда (ісп. Alonso Fernández de Avellaneda) — псевдонім автора уявного «продовження» роману Сервантеса «Дон Кіхот», виданого в Таррагоні в 1614 році під назвою «Друга частина хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі»[1], в літературознавстві іменується також, як «Дон Кіхот з Авельянеда»[es]). Особистість автора, який ховався під цим псевдонімом, не встановлена, хоча висловлювалися численні здогади на цей рахунок[2].

Публікація підробки і реакція в суспільстві

[ред. | ред. код]
Титульний аркуш книги Авельянеди.

Книга була надрукована в Таррагоні у 1614 році книгопродавцем Феліпе Роберто і вийшла під назвою: «Друга частина хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі, що містить розповідь про його третій виїзд і складена вона ліценціатом Алонсо Фернандесом де Авельянеда з міста Тордесильяса».

Поява «сіквела» викликала гнів Сервантеса, і в 1615 році він випустив у світ власну другу частину «Дон Кіхота», в останній главі якій дав гнівну одповідь Авельянеда:

Для мене одного народився Дон Кіхот, а я народився для нього; йому судилося діяти, мені — описувати; ми з ним складаємо надзвичайно дружну пару — на зло і на заздрість брехливому Тордесільяському писаці, який наважився (а може статися, наважиться і надалі) грубим своїм і погано загостреним страусиних пером описати подвиги доблесного мого лицаря, бо ця праця йому не по плечу і не його закляклого розуму це справа;

— Мігель де Сервантес Сааведра. Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський. Частина 2, глава LXXIV

Незважаючи на вихід у світ другої частини «Дон Кіхота» самого Сервантеса, твір Авельянеди деякий час викликав до себе інтерес. Зокрема, французький письменник і перекладач Ален-Рене Лесаж переклав роман Авельянеди на французьку та в 1704 році видав його в Парижі під назвою Нові пригоди хитромудрого Дон Кіхота з Ламанчі[es] (фр. Nouvelles Avantures de l'Admirable Don Quichotte de la Manche, composées par le licencié Alonso Fernández de Avellaneda).

Літературні гідності книги Авельянеди протягом століть були предметом дискусій для літературознавців і критиків. Зокрема, у XVIII столітті іспанський критик Блас Назарре[es] заявляв, що текст Авельянеди за своїми художніми якостями перевершує тексти Сервантеса[3].

Деякі дослідники творчості Сервантеса вважають, що сам письменник не припускав створення другої частини знаменитого роману, і лише поява книги Авельянеди стала для Сервантеса винятковим стимулом для написання другої частини «Дон Кіхота»[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Se imprimió en Barcelona; véase Javier Blasco, «Notas sobre un artista del fraude y del engaño: Avellaneda», Edad de Oro, tomo 25, 2006, págs. 117—127, https://uvadoc.uva.es/bitstream/10324/2061/1/ocultaciondeAvellaneda.pdf [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.], consultado 21-11-2014
  2. ↑ Daniele Archibugi, L'altro Don Chisciotte [Архівовано 15 липня 2015 у Wayback Machine.], La Repubblica, 6 aprile 2014
  3. ↑ Daniel Eisenberg, Introducción a la edición facsimilar del Quijotede John Bowle, Newark, Delaware, Juan de la Cuesta, +2006, Tomo 1, ISBN 1-58871-087-4, p. 18, http://users.ipfw.edu/jehle/deisenbe/cervantes/Bowle_front.pdf [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], consultado 24-11-2014.
  4. ↑ Jim Iffland's article Do We Really Need to Read Avellaneda? [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], published in the journal of the Cervantes Society of America [1] [Архівовано 3 квітня 2007 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Alonso Fernández de Avellaneda, Segundo tomo de las aventuras del ingenioso hidalgo Don Quixote de la Mancha, que contiene su tercera salida, y es la quinta parte de sus aventuras. Compuesto por el licenciado Alonso Fernández de Avellaneda, natural de Tordesillas , 1614, Tarragona; disponible en wikisource Segundo tomo del ingenioso hidalgo Don Quijote de la Mancha (ісп.)

Посилання

[ред. | ред. код]