Альгот Унтола

Альгот Унтола
фін. Algot Untola
Ім'я при народженніАльгот Тієтявяйнен
ПсевдоMaiju Lassila, Irmari Rantamala[1], Väinö Stenberg[1], J. I. Vatanen[1], Liisan-Antti[1], Jussi Porilainen[1] і Algoth Untola[1]
Народився28 листопада 1868(1868-11-28)[2][3][…]
Тохмаярві, Північна Карелія, Фінляндія
Помер21 травня 1918(1918-05-21)[2][3][4] (49 років)
Гельсінкі, Фінляндія
Країна Російська імперія
 Фінська Соціалістична Робітнича Республіка
Національністьфін
Діяльністьполітик, журналіст, письменник, педагог
Alma materСортавальська учительська семінарія
Знання мовфінська
Роки активностіз 1903
ПартіяFinnish Partyd
БатькоЯкко Вільгельм Тієтявяєн
МатиМарія Сімонтютяр Хакулінен

Альгот Унтола (28 листопада 1868 — 21 травня 1918) — фінський письменник та журналіст, писав під псевдонімами Майю Лассіла (фін. Maiju Lassila), Ірмарі Рантамала (фін. Irmari Rantamala), Вяйне Штенберг (фін. Väinö Stenberg), Й. І. Ватанен (фін. J. I. Vatanen), Ліісан-Антті (фін. Liisan-Antti), Юссі Порілайнен (фін. Jussi Porilainen).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився на території громади Тохмаярві, що належала тоді до Великого князівства Фінляндського Російської імперії, у бідній селянській родині. 1879 року родина через борги була змушена переїхати у містечко Рускеала. Там невдовзі помирає батько. Невдовзі у родині з'явився вітчим, прізвище якого 1881 року і взяв собі хлопець.

1887 року, за допомоги місцевого священика-вчителя, Альгот Унтола вступив до Сортавальської вчительської семінарії. Через брак коштів навчання неодноразово переривалося. Остаточно закінчив навчання він 1891 року. Відтоді з 1891 по 1898 роки Альгот Унола працював вчителем народної школи у Раахе.

1898 року перебрався до тодішньої столиці Росії Санкт-Петербургу, де впродовж 6 років працював у посередницькій фірмі, що займалася торгівлею лісоматеріалами. Водночас він був есером, за припущенням, був членом бойової організації есерів, брав участь у підготовці замаху на міністра внутрішніх справ Плеве.

1904 року переїхав працювати у місто Лах'я вчителем у народній школі. Водночас працював редактором газет консервативного та соціал-демократичного спрямувань.

1917 року дотримувався лівих соціал-демократичних поглядів, підтримував Жовтневий переворот 1917 року у Росії. Був учасником фінської Червоної гвардії.

Був заарештований 12-13 квітня 1918 року після взяття Гельсінкі білогвардійцями. Загинув 21 травня 1918 року при перевезенні на пароплаві з Гельсінкі у Сантахамінську в'язницю. За однією з версій, втопився, намагаючись врятуватися втечею з корабля. За іншою — був розстріляний на кораблі. Ймовірно, похований на острові Вовчому у фортеці Суоменлінна у загальній могилі. На міському кладовищі Гельсінкі є кенотаф — символічне поховання письменника.

Був поліглотом: окрім фінської, російської та шведської, вільно володів латиною, англійською, німецькою, французькою мовами.

Творчість

[ред. | ред. код]

Писати почав 1903 року. Перші ж твори вийшли 1909 року. Основними творами його є «Той, що блукає» (1909), «По сірники» (1910), «Батько та син» (1914), «Від великого розуму» (1915), «Листи буржуа» (1916). Всього ж перу автора належить близько 30 книжок — романів, повістей та п'єс.

Екранізація творів

[ред. | ред. код]

1980 року знято радянсько-фінський фільм По сірники — екранізація однойменного твору.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  2. ↑ а б в Eesti biograafiline andmebaas ISIK
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.