Амброзіус Гюбрехт

Амброзіус Гюбрехт
нід. Ambrosius Arnold Willem Hubrecht[1]
Народився2 березня 1853(1853-03-02)[2][3][…]
Роттердам, Південна Голландія, Нідерланди[1][4]
Помер21 березня 1915(1915-03-21)[2][3][…] (62 роки)
Утрехт, Нідерланди[1]
Країна Нідерланди[1][5]
Діяльністьбіолог, лікар, зоолог, письменник, малаколог, професор, викладач університету
Alma materУтрехтський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Лейденський університет
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Галузьзоологія
ЗакладУтрехтський університет[1]
Лейденський університет[5]
Утрехтський університет[4]
Посадаrector of Utrecht Universityd
Науковий ступіньдокторський ступінь[4]
Науковий керівникPieter Hartingd
ЧленствоНідерландська королівська академія наук
ДітиPaul Hubrechtd
Нагороди
CMNS: Амброзіус Гюбрехт у Вікісховищі
Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Hubrecht».

Ambrosius Arnold Willem Hubrecht на Вікісховищі
Зображення на Вікісховищі

Амброзіус Арнольд Віллем Гюбрехт (нід. Ambrosius Arnold Willem Hubrecht; 2 березня 1853(1853березня02), Роттердам — 21 березня 1915, Утрехт) — нідерландський зоолог й ембріолог. Член Нідерландської королівської академії наук з 1883 року, ректор Утрехтського університету у 1901—1902 академічному році. Почесний доктор шести іноземних університетів: Дублінського, Сент-Ендрюського, Кембриджського й Університету Глазго (Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії), а також Гіссенського (Німецька імперія) та Принстонського (США)[6]. Член академій та наукових товариств Англії, Бельгії, Франції, Німеччини, Росії та США[7].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки (1853—1875)

[ред. | ред. код]

Амброзіус Гюбрехт народився у Роттердамі у 1853 році у сім'ї генерального секретаря Міністерства внутрішніх справ Поля Франсуа Гюбрехта (нід. Paul François Hubrecht) та Марії Прейс ван дер Гувен (нід. Maria Pruys van der Hoeven). У 1865—1869 роках навчався у вищій світській школі, закінчивши яку вступив до Делфтської політехнічної школи, але вже через рік перейшов до Утрехтського університету для вивчення біології. В університеті його вчителями були Пітер Гартінг і Франциск Дондерс[8].

Попередній захист дисертації 1873/1874 академічний рік провів, працюючи в Лейденському університеті під керівництвом Еміля Зеленки, також на нещодавно заснованій Зоологічній станції у Неаполі[en], де був першим студентом з Нідерландів. У цей період він займався дослідженнями немертин і познайомився із зоологами Антоном Дорном та Реєм Ланкестером, контакт з якими він підтримував все життя[9].

У 1874 році Гюбрехт під керівництвом Пітера Гартінг захистив дисертацію з будови та біології розвитку немертин (нід. Aanteekeningen over de anatomie, histologie en ontwikkelingsgeschiedenis van eenige Nemertinen); основою цього дослідження стали неаполітанські матеріали[8]. Після захисту Гюбрехт на деякий час відновив співпрацю з Емілем Зеленкою, цього разу в Університеті Ерлангена[9].

Лейденський період (1875—1882)

[ред. | ред. код]

У 1875 році Гюбрехт обійняв посаду зберігача колекції хребетних у Національному музеї природничої історії у Лейдені[en] і курував колекцію риб. За час роботи у музеї він опублікував кілька робіт про риб, земноводних і рептилій[10]. Гюбрехт вів активне листування з класиком порівняльної анатомії хребетних Карлом Гегенбауром і прослухав курс його лекцій у Гайдельберзькому університеті, в результаті чого опублікував власне дослідження «Beitrag zur kenntniss der Kopfskeletts der Holocephalen» («Дослідження скелета голови суцільноголових риб»)[11][9]. У 1878—1879 роках Гюбрехт на кілька місяців залишав музей і працював у Неаполі, де відновив дослідження немертин на Зоологічній станції[9][10].

Гюбрехт продовжував працювати у музеї до вересня 1882 року, коли його на цій посаді замінив Рютгер Горст (нід. Rutgerus Horst, 1849—1930). За сім років Гюбрехт провів значну роботу з каталогом музею, вніс до нього понад 4000 екземплярів риб і понад 3500 екземплярів земноводних і рептилій, зробив перегляд великої колекції сушених риб. Він також відіграв вирішальну роль у придбанні музеєм колекції нідерландського іхтіолога Пітера Блекера (1819—1878), яка налічувала близько 18 000 екземплярів[10].

Утрехтський період (1882—1915)

[ред. | ред. код]
Гюбрехт з колегами у стінах Кембриджського університету (перед будівлею Олд Скулз), 1898 рік

Восени 1882 року Гюбрехт став наступником свого вчителя Пітера Гартінга на посаді професора зоології та порівняльної анатомії Утрехтського університету й обіймав цю посаду до 1910 року. Основним напрямом його діяльності у цей час була порівняльна ембріологія хребетних. У 1890—1891 роках він на запрошення Королівського фізичного товариства Нідерландів відвідав Голландську Ост-Індію, де зібрав великий матеріал з ембріології ссавців, в основному комахоїдних і напівмавп[8][9]. Узагальнення у галузі порівняльної ембріології він представив у 1896 та 1907 роках у серіях лекцій, прочитаних у Принстонському університеті (Нью-Джерсі, США); пізніше ці матеріали були опубліковані в його роботах «The Descent of the Primates» (1897) і «Die Säugestierontogenese in ihrer Bedeutung für die Phylogenie der Wirbeltiere» (1909)[8].

В 1910 Гюбрехт передав керівництво кафедрою своєму учневі Гюго Нірштрасу (нід. Hugo Frederik Nierstrasz; 1872—1937) й останні п'ять років життя обіймав засновану спеціально для нього посаду екстраординарного професора порівняльної ембріології. У 1911 році заснував Міжнародний інститут ембріології[en]. У 1912 і 1914 роках брав участь в експедиціях до Алжиру та Південної Африки, з останньої поїздки йому довелося достроково повернутися у зв'язку з початком Першої світової війни[8][9].

Шлюб, діти

[ред. | ред. код]

Восени 1878 року, незадовго до поїздки до Неаполя, Гюбрехт одружився з уродженкою Роттердама Йоганною Марією Молеватер (нід. Johanna Maria Molewater; 1853—1937). Після повернення у Лейден у подружжя народилися двоє синів. Поль Франсуа Гюбрехт[nl] (нід. Paul François Hubrecht, 1880—1929) згодом став геологом[9].

Смерть

[ред. | ред. код]

Гюбрехт помер від атеросклерозу 21 березня 1915 в Утрехті[8][12].

Внесок у науку

[ред. | ред. код]

Очевидно, Гюбрехт став першим дослідником немертин, який використовував серійні мікрозрізи. Згодом ця методика стала основною у вивченні цієї групи безхребетних, які мають порівняно малу різноманітність зовнішніх ознак[13]. Ґрунтовні дослідження немертин Гюбрехт продовжував з 1874 року до кінця 1880-х, провів ревізію їхньої різноманітності, заклав основу сучасної таксономії[13], а також висунув оригінальну гіпотезу про філогенетичну близькість немертин і хребетних[8][14][15][16].

Гюбрехт провів ряд класичних досліджень ембріонального розвитку ссавців на прикладі їжаків, мідиць, довгоп'ятів і тупаєподібних; ввів термін трофобласт[17].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У 1916 році було вирішено організувати в його будинку в Утрехті лабораторію його імені. У 1960 році Лабораторія Гюбрехта була переміщена у нову будівлю в іншому районі Утрехта, а у 2007 році перейменована в Інститут Гюбрехта. Основний напрямок досліджень — біологія розвитку та дослідження стовбурових клітин[18].

На честь Амброзіуса Гюбрехта його колеги та учні назвали низку таксонів[19]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
  2. ↑ а б Ambrosius Arnold Willem Hubrecht — 2009.
  3. ↑ а б KNAW Past Members
  4. ↑ а б в Onze Hoogleeraren — Rotterdam: Nijgh & Van Ditmar, 1898. — С. 179. — 363 с.
  5. ↑ а б Leidse Hoogleraren
  6. ↑ Catalogus Professorum - Prof Detail. profs.library.uu.nl. Процитовано 11 травня 2023.
  7. ↑ Anatomische Gesellschaft.; Gesellschaft, Anatomische (1915). Anatomischer Anzeiger. Т. 48. Jena: G. Fischer.
  8. ↑ а б в г д е ж A History of Science in The Netherlands. Survey, Themes and Reference. — Brill. — Leiden, Boston, Köln, 1999.
  9. ↑ а б в г д е ж Linnean Society of London.; London, Linnean Society of (1912). Proceedings of the Linnean Society of London. Т. 125. London: Published for the Linnean Society of London by Academic Press [etc.]
  10. ↑ а б в Holthuis L. B. 1820—1958 Rijksmuseum van natuurlijke historie. — 1995.
  11. ↑ Niederländisches Archiv für Zoologie. Т. 3. Haarlem: A.C. Kruseman; Leiden : E.J. Brill; Leipzig : C.F. Winter. 1876.
  12. ↑ Smit P. Hubrecht, Ambrosius Arnold Willem (1853—1915) // Biografisch Woordenboek van Nederland.
  13. ↑ а б Чернышёв А. В. (2011). Сравнительная морфология, систематика и филогения немертин. Владивосток: Дальнаука.
  14. ↑ Jensen D. D. Hubrecht, Macfarlane, Jensen and Willmer: on the nature and testability of four versions of the nemertean theory of vertebrate origins // Hydrobiologia. — Vol. 156. — P. 99—104. — DOI:10.1007/978-94-009-4063-5_12.
  15. ↑ Hubrecht A. A. W. On the ancestral forms of the Chordata // Quarterly journal of microscopical science. — 1883. — Vol. 23. — P. 349—368.
  16. ↑ Hubrecht A. A. W. The relation of the Nemertea to the Vertebrata // Quarterly journal of microscopical science. — 1887. — Vol. 27. — P. 605—644.
  17. ↑ Assheton R. Dr. Ambrosius Arnold Willem Hubrecht // Proceedings of the Linnean Society of London. — 1915. — Vol. 127.
  18. ↑ Hubrecht Institute. History (англ.). Hubrecht Institute. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  19. ↑ Prof. dr. A. A. W. Hubrecht (1853—1915). Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae (нід.). Universiteit Utrecht.
  20. ↑ Bürger O. Zur Systematik der Nemertinenfauna des Golfs von Neapel // Nachrichten von der Königlichen Gesellschaft der Wissenschaften und der Georg-Augusts-Universität zu Göttingen. — 1892. — Nr. 5.

Посилання

[ред. | ред. код]