Американсько-хорватські відносини

Американсько-хорватські відносини
США
США 		Хорватія
Хорватія

Американсько-хорватські відносини (англ. American-Croatian relations, хорв. američko-hrvatski odnosi) — історичні та поточні двосторонні відносини між Сполученими Штатами Америки та Хорватією.

Опис

[ред. | ред. код]

Зовнішні, дипломатичні, економічні та політичні відносини між Хорватією та США встановилися 7 квітня 1992 року після розпаду Югославії. Сучасні взаємини вважаються теплими та дружніми, зі стійкою двосторонньою співпрацею. Хорватська діаспора у США налічує приблизно 500 000 осіб, що частково визначає зовнішню політику Хорватії. Дві держави мають міцні зв'язки завдяки туризму, імміграції, іноземній допомозі та економічній взаємозацікавленості.

Хорватія та США — близькі військові союзники, їх поєднує потужний двосторонній військово-промисловий комплекс.[1][2] Ця їхня близькість спричинила розміщення у Хорватії регіональних підрозділів таких розвідувальних служб США, як ЦРУ і АНБ.[3] Обидва держави входять до НАТО, використовуючи аерокосмічне й оборонне виробництво Хорватії та військові операції США для просування багатосторонніх ініціатив. Після катастрофи безпілотника Ту-141 у 2022 році в Загребі США відрядили два винищувачі F-16, демонструючи військову силу на користь Хорватії. Американські інтереси в Хорватії зосереджені на стабілізаційному впливі США в регіоні та розширенні глобального охоплення спільними західними цінностями.

Обидві країни входять до складу ООН, Ради євроатлантичного партнерства, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного валютного фонду, Світового банку і Світової організації торгівлі. Хорватія має посольство у Вашингтоні, а також генеральні консульства в Чикаго, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. США має посольство в Загребі.

Дипломатичні представництва

[ред. | ред. код]
Посольство Хорватії у Вашингтоні (2005)
Посольство Сполучених Штатів Америки в Загребі (2009)

Офіційна американська присутність у Загребі сягає принаймні 1920 року, коли в цьому місті відкрилося консульство США в Королівстві сербів, хорватів і словенців, у складі якого в ті часи (з 1922 року) Загреб був центром однойменної області. Консульство продовжило працювати у Королівстві Югославії до початку Другої світової війни. Тогочасна звітність засвідчує, що у відповідь на захоплення німцями Загреба та подальше створення Незалежної Держави Хорватія (НДХ) американський дипломатичний персонал покинув місто у проміжку з 1 по 14 травня 1941 року. Того самого року НДХ оголосила Сполученим Штатам війну, хоча США ніколи формально не визнавали цю нову державу.[4] Після війни консульство в Загребі відновило свою роботу 9 травня 1946 р., розташувавшись спочатку в невеликих приміщеннях поблизу Ботанічного саду.[5] 1 серпня 1958 консульство набуло статусу генерального.[6]

Після розпаду Югославії США визнала Хорватію як незалежну державу 7 квітня 1992 року, а 25 серпня 1992 року Генеральне консульство США в Загребі стало посольством США в Хорватії. Американським послом у Хорватії став Пітер Гелбрейт, який обіймав цю посаду з 1993 по 1998 рік.[7]

2 червня 2003 року відкрився нинішній комплекс будівель Посольства США в Хорватії площею 8000 м2, що знаходиться в Загребі на південний захід від Бузина. Згідно зі статтею на основі витоку дипломатичних телеграм, опублікованою 2013 року в The Independent, посольство, а саме його п'ятий поверх, використовується як регіональна база ЦРУ та АНБ.[8]

Посольство США в Загребі — статутний член Ліги зелених посольств і член-засновник Загребської ради зеленого будівництва. Згідно з цим, посольство підтримує програми переробки відходів, скорочення використання енергії та води. Посольство також спонсорує Американські куточки в бібліотеках Осієка, Рієки, Задара і Загреба.[6][9][10]

Історія

[ред. | ред. код]

Початки

[ред. | ред. код]

Морська республіка Рагуза з центром у хорватському місті Дубровник була однією з перших іноземних країн, яка де-факто визнала незалежність США. Це фактичне визнання сталося 7 липня 1783 року зусиллями рагузького консула в Парижі Франческо Фаві. Однак Рагузька республіка так і не визнала Сполучені Штати «де-юре».[11][12]

Візити американських президентів до Хорватії

[ред. | ред. код]

Неофіційні

[ред. | ред. код]
Джордж Буш виголошує промову на площі св. Марка (2008)

Першим Президентом США, що здійснив візит до Хорватії, був Річард Ніксон, який завітав до Загреба 2 жовтня 1970 року протягом свого державного візиту до Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. Вибір відвідати Загреб під час політичних і культурних подій у Соціалістичній Республіці Хорватія, кульмінацією яких згодом стала «хорватська весна», а також похвала Ніксона «духу Хорватії» та його вигук «Хай живе Хорватія! Хай живе Югославія!» було витлумачено як заявлену підтримку хорватської самобутності та більшої автономності у федеративних рамках Югославії.[13][14][15]

Першим Президентом США, який відвідав незалежну Хорватію, був Білл Клінтон. 13 січня 1996 року Клінтон провів кілька годин в Загребському аеропорту, повертаючись після візиту до Сил втілення у Тузлі, що в Боснії і Герцеговині. Під час цього короткого перебування Клінтон виступив перед натовпом, який розмахував хорватськими та американськими прапорами, а потім зустрівся з президентом Хорватії Франьо Туджманом.[16][17]

Візит Джорджа Буша-молодшого

[ред. | ред. код]

4 квітня 2008 року Президент США Джордж Буш прибув до Загреба з офіційним 2-денним державним візитом. Приїзд відбувся відразу після Бухарестського саміту країн НАТО, де Хорватія та Албанія отримали запрошення приєднатися до альянсу. Буш зустрівся з президентом Хорватії Стіпе Месичем і прем'єр-міністром Іво Санадером та виступив із промовою на площі св. Марка в центрі Загреба. Під час візиту пройшли мирні мітинги на знак протесту проти зовнішньої політики США та прийдешнього членства Хорватії в НАТО.[17][18]

Візит до Хорватії Гілларі Клінтон

[ред. | ред. код]
Іво Йосипович та Гілларі Клінтон (2011)

30 жовтня 2012 року Хорватію відвідала Державний секретар США Гілларі Клінтон. Під час свого візиту вона зустрілася з багатьма хорватськими високопосадовцями, включаючи президента Іво Йосиповича, прем'єр-міністра Зорана Мілановича та міністра закордонних справ Весну Пусич. Основними темами обговорень були роль Хорватії в НАТО та приєднання Хорватії до Європейського Союзу, а також економічні відносини між США та Хорватією. Держсекретар Клінтон назвала Хорватію «лідером у Південно-Східній Європі», яка має високоосвічену робочу силу, розвинену інфраструктуру, чудове геополітичне положення, додавши, що це перспективний напрямок, але все ще існує необхідність у додаткових реформах, підвищенні прозорості, ліквідації бюрократичних бар'єрів, а також приватизації фірм, які досі належать державі.[19][20][21]

Візит до Хорватії Джо Байдена

[ред. | ред. код]

25 листопада 2015 року віцепрезидент США Джо Байден відвідав Хорватію як спеціальний гість саміту лідерів Брдо-бріунського процесу, який збирає глав держав-наступниць колишньої Югославії та з Албанії, а також спеціальних гостей. На саміті співголовували президент Хорватії Колінда Грабар-Китарович і президент Словенії Борут Пахор. На пленарному засіданні обговорювалися теми інтеграції Південно-Східної Європи в євроатлантичні процеси, мігрантська криза, виклики безпеці та боротьба з тероризмом, конфлікти на Близькому Сході та в Україні, а також енергетика. Віцепрезидент Байден заявив: «Для Сполучених Штатів і для мене особисто, але я говорю від імені президента Обами, цей регіон становить надзвичайний інтерес упродовж останніх 25 років». Окрім того, Байден похвалив Брдо-бріунську ініціативу як «хорошу роботу, оскільки вдається останні п'ять років збирати глав держав на переговори». Віцепрезидент США також зустрівся з прем'єр-міністром Хорватії Зораном Мілановичем і міністром закордонних справ Весною Пусич, із якими обговорив обстановку на Близькому Сході, особливо війну в Сирії, міграційну кризу та ситуацію з безпекою у світі після терактів у Парижі 2015.[22][23][24]

Візит до Хорватії Майка Помпео

[ред. | ред. код]
Посол П'єр Шимунович вручає вірчі грамоти Президенту США Дональдові Трампу (2017)

2 жовтня 2020 року державний секретар США Майк Помпео відвідав Дубровник, де провів зустріч із прем'єр-міністром Хорватії Андреєм Пленковичем та іншими хорватськими урядовцями. Після зустрічі міністр закордонних справ Хорватії Гордан Грлич Радман заявив, що Хорватія не підписувала жодного документа, згідно з яким вона зобов'язується утримуватися від співпраці з Китаєм у питаннях безпеки відносно 5G.[25][26] Візит Помпео був затьмарений заявами президента Хорватії Зорана Мілановича, який різко розкритикував найвище керівництво США, сказавши, серед іншого, що Дональд Трамп спаплюжив міжнародну репутацію Сполучених Штатів.[27] Після візиту Помпео Міланович, який не брав участі у прийомі держсекретаря, виступив проти Ініціативи трьох морів, зазначивши, що це була ініціатива адміністрації Обами, яка потенційно шкідлива для Хорватії, оскільки націлена на ізоляцію Росії, а також Німеччини, і в цій спробі, за його словами, Хорватії не слід брати участі.[28][29]

Військове співробітництво

[ред. | ред. код]
Генерал армії США Мартін Демпсі та начальник Генерального штабу Збройних сил Хорватії генерал Драго Ловрич (2014)
Солдати Національної гвардії Міннесоти тренуються з бійцями хорватської армії під час військових навчань Guardex 12 у 2012 році
Літаки ВПС Хорватії і ВМС США беруть участь у багатонаціональних навчаннях (2009)

За даними сайту Держдепартаменту США на січень 2020 року, Міністерство оборони США мало «міцні військові відносини з Хорватією», причому США надавали військову допомогу Хорватії у вигляді вишколу, оснащення, позик на оснащення та навчання в американських військових школах.[30]

У квітні 2014 року Хорватія отримала 30 американських автомобілів MRAP із тих 212 автомобілів MRAP, які уряд США вирішив подарувати Хорватії.[31]

5 серпня 2015 року Хорватія провела військовий парад за участю тисяч вояків, військової техніки та реактивних літаків на відзначення 20-ї річниці операції «Буря» — ключового наступу в її боротьбі за незалежність. США направили делегацію своїх високопосадовців у складі командувача Національної гвардії Міннесоти генерала Річарда Неша, заступника командувача збройними силами США в Європі генерала Рандза Кі, аташе з питань оборони США Дугласа Фаерті та посла США в Хорватії Кеннета Мертена.[32][33]

США та Хорватія співпрацюють в 11 військових програмах, фондах та ініціативах.[34]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ MVEP • Upozorenja. Mvep.hr. Процитовано 23 березня 2016.
  2. ↑ Croatia | United States European Command. Eucom.mil. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  3. ↑ Krešimir Žabec (28 жовтня 2013). Tajanstveni peti kat ambasade SAD-a u Buzinu. Jutarnji.hr. Процитовано 23 березня 2016.
  4. ↑ croatia declares war on united states and great britain (WWII) (англ.), процитовано 12 лютого 2023
  5. ↑ Croatia.
  6. ↑ а б About the Embassy | Zagreb, Croatia - Embassy of the United States. Zagreb.usembassy.gov. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  7. ↑ Former U.S. Ambassadors to Croatia | Zagreb, Croatia - Embassy of the United States. Zagreb.usembassy.gov. 27 листопада 2012. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  8. ↑ Krešimir Žabec (28 жовтня 2013). Tajanstveni peti kat ambasade SAD-a u Buzinu. Jutarnji.hr. Процитовано 23 березня 2016.
  9. ↑ Piše: J.C. srijeda, 6.11.2013. 12:55 (6 листопада 2013). Britanski Independent: Američka ambasada u Zagrebu krije špijunsko gnijezdo - Vijesti. Index.hr. Процитовано 23 березня 2016.
  10. ↑ MVEP • Veleposlanstvana stranih država u RH • Sjedinjene Američke Države, Zagreb. Mvep.hr. 8 листопада 1992. Процитовано 23 березня 2016.
  11. ↑ Favi, Francesco (1977). Dubrovnik and the American Revolution: Francesco Favi's letters. Ragusan Press. с. 31. OCLC 570368628.
  12. ↑ Muljačić, Žarko (4 червня 1956). Odnosi Dubrovnika i Sjedinjenih Američkih Država. NAŠE MORE: Znanstveni časopis za more i pomorstvo (хор.). 3 (1): 65—70. ISSN 0469-6255.
  13. ↑ Jakovina, Tvrtko (1999). What Did Nixon's Exclamation "Long Live Croatia" Mean?. Društvena Istraživanja Zagreb. 8 (2–3): 347—371. Процитовано 3 грудня 2011.
  14. ↑ Stanković, Slobodan (8 жовтня 1970). President Nixon's Successful Visit to Yugoslavia. Radio Free Europe. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 3 грудня 2011.
  15. ↑ Banac, Ivo (20 листопада 2011). Kako su Rusi lomili Tita i slomili Hrvatsku [How the Russians pressured Tito and broke Croatia]. Večernji list (хор.). Процитовано 20 листопада 2011.
  16. ↑ Bill Clinton i Air Force 1 u Zagrebu 1. dio [Bill Clinton and Air Force One in Zagreb, Part 1] (хор.). Croatian Radiotelevision. 13 січня 1996. Процитовано 3 грудня 2011.Шаблон:Dead Youtube links
  17. ↑ а б Bush visits Croatia amid protests. Xinhua News Agency. 5 квітня 2008. Архів оригіналу за 11 квітня 2008. Процитовано 3 грудня 2011.
  18. ↑ Буша тепло вітають у Хорватії на тлі антиамериканських Протести. Fox News. Associated Press. 4 квітня 2008. Процитовано 3 грудня 2011. {{cite news}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |archive- date= (довідка)
  19. ↑ Clinton posjetila Zagreb - NATO portal - NATO.hr. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 5 серпня 2015.
  20. ↑ Hillary Clinton u Vladi s Milanovićem i Vesnom Pusić. tportal.hr. 31 жовтня 2012. Процитовано 23 березня 2016.
  21. ↑ Ivan Čorkalo o posjeti Hillary Clinton Zagrebu | Al Jazeera Balkans (босн.). Balkans.aljazeera.net. Процитовано 23 березня 2016.
  22. ↑ HRT: Summit Brdo - Brijuni (хор.). Hrt.hr. Процитовано 23 березня 2016.
  23. ↑ Biden meets Balkan leaders at summit on refugees, threats. US News. 25 листопада 2015. Процитовано 23 березня 2016.
  24. ↑ Vlada Republike Hrvatske - Predsjednik Vlade Zoran Milanović s potpredsjednikom SAD-a Joeom Bidenom. Vlada.gov.hr. 25 листопада 2015. Процитовано 23 березня 2016.
  25. ↑ Hrvatsko NE Americi, zauzet ćemo stav kao Italija i nećemo potpisati izjavu protiv Kine! Zagreb će zauzeti isti stav kao i Rim koji je poručio da će biti na oprezu kad bude razvijao 5G tehnologiju (хор.). Jutarnji list. 2 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  26. ↑ Grlić Radman otkrio koji veleposlanici čekaju dogovor Milanovića i Plenkovića. N1. 4 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  27. ↑ Milanovic: Trump is a rabble-rouser who ruined USA's international reputation. N1. 30 вересня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  28. ↑ Milanovic says Three Seas Initiative unnecessary, potentially harmful. N1. 19 жовтня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  29. ↑ Plenković podržava Inicijativu Tri mora, Milanović protiv (сербо-хорв.). Al Jazeera Balkans. 19 жовтня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  30. ↑ U.S. Relations With Croatia. state.gov. United States Department of State. 15 січня 2020.
  31. ↑ Croatia takes delivery of 30 MRAP MaxxPro armoured donated by the United States Government 1004141 | April 2014 Global Defense Security news UK | Defense Security Global news Industry army 2014. www.armyrecognition.com. Процитовано 6 липня 2016.
  32. ↑ Tko je odgovoran za bojkot mimohoda? Beograd iskorištava razmirice Vlade i predsjednice - Večernji.hr. Vecernji.hr. Процитовано 23 березня 2016.
  33. ↑ Krešimir Žabec (4 серпня 2015). RUSA NEMA NA PROSLAVI, ALI STIŽU KINEZI, POLJACI, LITAVCI... Otkrivamo tko su američki generali koji će nazočiti mimohodu u Zagrebz. Jutarnji.hr. Процитовано 23 березня 2016.
  34. ↑ Što je Hrvatska do danas zaradila od SAD?. Obris.org. 19 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Американсько-хорватські відносини