Анджел Тилвар | |
---|---|
міністр оборони | |
Нині на посаді | |
Народився | 11 лютого 1962[1] (62 роки) Урекешть, Galați Regiond, Румунська Народна Республіка[d] |
Відомий як | політик, політолог |
Країна | Румунія |
Alma mater | Бухарестський університет |
Політична партія | Соціал-демократична партія (Румунія) |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Анджел Тилвар (рум. Angel Tîlvăr МФА: [tɨlvər]; нар. 11 лютого 1962 року)[2] — румунський політик, міністр національної оборони з 31 жовтня 2022 року[3][4].
Народився 11 лютого 1962 року в комуні Урекешть, повіт Вранча, Румунія. Батько — колишній (до 1989) керівник місцевого Управління контррозвідки (таємна поліція Секурітате), полковник.
Закінчив філологічний факультет Бухарестського університету (1981—1985). У 1985—2004 роках працював учителем англійської мови у школі міста Бирлад[3].
Закінчив Національну школу політичних та адміністративних досліджень (1993—1995)[5].
Закінчив аспірантуру Національного коледжу оборони (2003—2004), Національної академії інформації «Міхай Витязь» (2012) та Румунського дипломатичного інституту (2012)[5].
Кандидат гуманітарних наук (2012, Ясський університет)[5], доктор[уточнити] гуманітарних наук[6].
У 2000—2004 — заступник голови повіту Вранча від партії «Альянс за союз румунів» (Alianța pentru Unirea Românilor).
У 2004—2008 роках обирався сенатором у верхню палату парламенту Румунії, у 2008—2020 — депутатом у нижню палату (тричі) від Соціал-демократичної партії, з 2020 — знову сенатором.
У парламенті Румунії був головою делегації парламенту в Парламентській асамблеї НАТО. Працював у комітеті з питань освіти, науки, молоді та спорту, комітеті з питань культури, мистецтва та ЗМІ та комітеті з прав людини, релігій та меншин (всі у 2004—2008 рр.); у комітеті з питань оборони, громадського порядку та національної безпеки та комітеті з європейських справ (2008—2012); у комітеті з питань культури, мистецтва, засобів масової інформації, комітеті у справах Європи, комітеті з питань освіти, науки, молоді та спорту та комітеті з європейських справ (2012—2016). Був членом парламентських груп дружби з Республікою Кот-д'Івуар, Республікою Естонія, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Республікою Еквадор, Королівством Марокко, Султанатом Оман та Республікою Ірак.
У грудні 2014 — листопаді 2015 — делегований міністр[що це?] (міністр без портфеля) у справах зв'язків з румунами за кордоном (міністерство закордонних справ).[7] Пішов у відставку разом зі всім урядом після трагічної пожежі 30 жовтня 2015 року в клубі Бухаресту.
31 жовтня 2022 року змінив на посту Міністра національної оборони Румунії Васіле Динку, який подав у відставку після скандалу із заявою про переговори з Росією як єдиний шанс на мир в Україні[4].
Одружений, має одну дитину[2].
Це незавершена стаття про румунського політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |