Андрієнко-Нечитайло Михайло Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрієнко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нечитайло.

Андрієнко-Нечитайло Михайло Федорович
Народився	29 грудня 1894(1894-12-29)[1][2] Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	12 квітня 1982(1982-04-12)[1] (87 років) Париж[3]
Поховання	Сент-Женев'єв-де-Буа
Країна	Франція
Діяльність	художник
Alma mater	Перша херсонська чоловіча гімназія
Знання мов	російська[4]

Мішель Андрієнко-Нечитайло (повне ім'я Михайло Федорович Андрієнко-Нечитайло, (* 29 грудня 1894(18941229), Херсонщина (в інших джерелах — Одеса) — † 12 листопада 1982, Париж) — український живописець і театральний художник, який працював у Франції.

Біографія

Народився в сім'ї дворянина з чернігівського козацького роду, який служив губернським секретарем у Херсоні. З дитинства захопився живописом і одразу демонстрував неабиякі успіхи, що засвідчило визнання його таланту на різноманітних виставках.

Навчався в Петербурзькому університеті, школі Товариства заохочення мистецтв (Петербург).

Перший успіх майбутній живописець мав на виставці «Діячів мистецтва» у 1914 році. 1918 року М. Андрієнко повертається в Україну, живе у Києві, Херсоні, Одесі… В 1918-19 роках — художник Камерного театру К. Миклашевського в Одесі. Політична ситуація в країні вимусила митця думати про еміграцію, й 1920 року він переходить румунський кордон.

У цей складний період свого життя М. Андрієнко напружено працює: в Бухаресті, чекаючи на візу до Чехословаччини, він виконав декорації для балету Королівської опери «Мільйони Арлекіна». Робота була наскільки талановитою, що художник одержав запрошення працювати в румунській столиці, але він не дав на це згоди.

У Празі живописець теж мав успіхи насамперед як декоратор. З чеської столиці М. Андрієнко мандрує до Італії, Австрії, Німеччини. Його декорації стали відомими у Відні, Лондоні, Нью-Йорку.

Врешті 1923 року художник переїздить до омріяного Парижа, де прожив майже 60 років.

М. Андрієнко — представник сучасного мистецтва. Він пройшов різні періоди своєї творчості, віддавши належне різним -ізмам. Його твори зберігаються в музеях Парижа (музей Бобур), Лондона, Відня, Нью-Йорка, Рима, багатьох приватних колекціях. А от картини, які опинилися у Львові, в 1952 році були знищені радянською владою.

Малярські твори художник підписував скороченим ім'ям — Андрієнко, а повне ім'я — Нечитайло-Андрієнко — використовував у літературі.

Митець виявив свій талант також як письменник, його новели фахівці сприймають як зразки високохудожньої прози. Він написав серію мистецтвознавчих нарисів для французьких та українських емігрантських видань, а також низку оповідань і психологічних новел про життя у Франції.

Дев'ять новел Михайла Нечитайла-Андрієнка були надруковані в журналі «Сучасність», а кілька інших праць (листи, спогади, статті) в інших українських журналах. Володимир Попович згадував: "Коли я питав його, чому, маючи письменницький хист, він так мало пише, відповів: «Коли я пишу, то маю враження, що пишу в порожнечу, жодної реакції на мою літературну творчість, маю переконання, що мої оповідання читаєте ви і я і ніхто більше. Я не бачу мойого читача».

Новела «Перехрестя» Андрієнка є пам'яткою доби, в ній він змальовує з живою пластичністю та майже документальними свідченнями атмосферу Монпарнаса міжвоєнних років. В Україні друкувалися такі новели Нечитайла-Андрієнка: «Лист з Авіньйона», «Три сорочки», «У пітьмі часу».

Кубізм, конструктивізм, сюрреалізм, абстракціонізм — ці авангардні мистецькі напрями не сховали за собою українського змісту творчості М. Андрієнка.

Останні роки свого життя митець провів у темряві — втратив зір. Похований на цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа у Парижі.

Твори

• у кубо-конструктивістській манері (Конструкція)
• сюрреалістичні (Ярмарковий намет)
• у поєднанні стилів (Сценічний простір)
• оформлення вистав (Електра Г. фон Гофманнсталя, Жар-птиця І. Стравінського)
• мистецтвознавчі статті.

Примітки

1. Mikhail Fedorovich Andreenko
   d:Track:Q17299517
2. Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
   d:Track:Q64d:Track:Q41640909d:Track:Q496126d:Track:Q19276262d:Track:Q324303d:Track:Q98818
3. RKDartists
   d:Track:Q17299517
4. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Андрієнко. Текст Володимира Січинського. Львів, Асоціяція незалежних українських мистців, 1934. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Andreenko. An exhibition of works: Oils and Gouaches. Ukrainian institute of modern art, Chicago, Illinois, 1979.
• Guy Dornand. Mikhail Andreenko. Pionnier et Mainteneur du Constructivisme. 1972.
• Михайло Андрієнко і європейське мистецтво XX ст. : матеріали міжнар. конф. : збірник / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України ; відп. ред. О. Федорук. — Київ: Абрис, 1996. — 91 с. [Архівовано 3 липня 2018 у Wayback Machine.]
• Попович Володимир. Проза художника / журнал «Всесвіт», № 11-12, 1994. — с. 114—115.
• Маркаде Жан-Клод, Маркаде Валентина. Камерне мистецтво Андрієнка / Переклад із французької Лариси Гатненко // Всесвіт. – 1990. – № 1. – С. 158-165.

Посилання

• Андрієнко-Нечитайло, Михайло (Мішель) Федорович. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 22. Український мистець у Парижі: Михайло Андрієнко
• Андрієнко-Нечитайло Михайло Федорович(рос.)
• Камерне мистецтво Андрієнка. Стаття Жана-Клода і Валентини Маркаде.
• Володимир Січинський. Твори Михайла Андрієнка живуть для майбутнього.