Анна Алоїза Острозька

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Острозька.

Анна Алоїза Ходкевич
пол. Anna Alojza Chodkiewicz
Ім'я при народженні	Анна Алоїза Острозька
Народилася	25 березня 1600(1600-03-25) Ярослав, Ярославський повіт, Республіка Польща
Померла	27 січня 1654(1654-01-27)[1] (53 роки) Великопольща
Поховання	Краків
Громадянство	Річ Посполита
Національність	русинка
Місце проживання	Волинь
Діяльність	меценатка, філантропка
Відома завдяки	меценатство
Суспільний стан	аристократія[2]
Титул	княгиня
Конфесія	католицтво
Рід	Острозькі
Батько	Олександр Острозький
Мати	Анна Костка
Родичі	Василь Костянтин Острозький (дід)
Брати, сестри	Софія Острозька, Катерина Острозька і Адам Костянтин Острозький
У шлюбі з	Ян Кароль Ходкевич
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Анна Алоїза Остро́зька, у шлюбі Ходкевич (1600 — 27 січня 1654^[3]) — представниця української аристократії, меценатка, ревна католичка.

Біографія

Походила з впливової аристократичної української родини князів Острозьких. Донька волинського воєводи Олександра Острозького та Анни Костки. У 1603 році батько передчасно помер за загадкових обставин^[3], перебувала під опікою матері.

У 1620 році вступила в шлюб з великим гетьманом литовським Яна Кароля Ходкевича (друга дружина). Чоловік загинув під час Хотинської битви 1621 року. У 1635 році померла її мати.

Після цього підпала під вплив єзуїтів, стала завзятою католичкою. Здійснювала заходи з поширення католицтва на українських землях, сприяла греко-католикам, передала їм церкву у Турові. Відкривала школи для виховання української шляхти за католицьким обрядом (наприклад, в Острозі), надавала допомогу ксьондзам. У 1624 році заснувала єзуїтські колегіуми у містах Острозі і Ярославі.

Перепоховала свого батька за латинським обрядом у збудованому за її сприяння костелі єзуїтів в Острозі, та спровокувала повстання у пасхальну ніч 1636 р. Цей рік вважають останнім роком існування Острозької Академії. При колегіумі в Острозі заснувала «конвікт» (інтернат) для шляхетської молоді^[4]. У 1629 році відновила фундацію католицькій парафії у дідичному Краківці^[5]. Наказала всім православним священикам у власних та державлених маєтках прибувати до Острога для участі в латинській процесії на свято Божого Тіла.^[6]

Прощання з чоловіком, який попрямував на поле Хотинської битви

З початком повстання під проводом Богдана Хмельницького втекла до своїх польських маєтностей.

Була власницею великої кількості маєтностей, зокрема Тернополя, Острога тощо^[3]. Після її смерти володіння перейшли до князів Заславських, згодом Сангушків.

Її лист до київського унійного митрополита Йосифа Рутського перебуває у збірці Центрального державного історичного архіву України у м. Львові^[7].

Померла на території Польщі. Тимчасово була похована в Ярославі, після початку воєн зі шведами. 1723 року після закінчення Північної війни була урочисто перепохована з чоловіком у домініканському костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Острозі.^[8]

Вшанування пам'яті

Після її смерті серед католиків побутувала ідея її канонізації. З огляду на розділи Речі Посполитої ці плани були унеможливлені.

Примітки

1. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 358.
   d:Track:Q125352562
2. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686
3. Фроленков В. Острозькі князі… — С. 699.
4. Ostróg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 682. (пол.) — S. 683. (пол.)
5. Krakowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 605. (пол.) — S. 606. (пол.)
6. Созанський І. З минувшини міста Бродів. — Львів : НТШ, 1911. — С. 50.
7. 1272. Лист шляхтянки Ходкевич Анни київському митрополиту Рутському Юзефу у сраві призначення Дубовича Яна архімандритом дерманського монастиря василіан, 1640 р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2018. Процитовано 15 травня 2020.
8. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — T. III. — S. 523.

Джерела

• Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.) — Т. 1. — 684 с.
• Фроленков В. Острозькі князі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 697-698. — ISBN 966-528-199-2.
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. III. — 938 s. — S. 519—523. (пол.)

Посилання

• Костел Єзуїтів. Острог [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.].
• Anna Alojza ks. Ostrogska h. wł. (ID: 3.55.113) [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)