Антикорупційний рух в Індії 2011 року

Антикорупційний рух в Індії 2011 року — це серія демонстрацій та протестів, спрямована на те, щоб встановити суворі закони та обмеження проти тотальної корупції.[1] Журнал Time назвав індійський антикорупційний рух одною з десяти найважливіших подій року.[2][3]

Рух набув поширення через події 5 квітня 2011 року, коли антикорупційний активіст Анна Хазаре почав своє тепер уже знамените голодування в Нью-Делі. Головне завдання руху домогтися зменшення корупції в Індійському уряді через прийняття закону Джена Локпала. Інша важлива мета протестів під керівництвом Свамі Рамдева, це повернення корупційних грошей з рахунків Швейцарських та інших іноземних банків.

Невдоволення широких мас протестантів зосереджено на різних формах політичної корупції. Політичні акції руху спротиву переважно мають ненасильницький характер: це марші, демонстрації, акти громадянської непокори, голодування, використання соцмереж для організації, комунікації та привертання уваги. Протести незвичні тим, що не співпрацюють з політичними партіями; більшість протестантів виступали різко проти спроб політичних партій використати протест задля власних інтересів.

Історія

[ред. | ред. код]

Проблеми з корупцією в Індії були досить відчутними протягом останніх років. В країні проводилась соціально орієнтована внутрішня економічна політика починаючи з незалежності 1947 року аж до 1980-х. Надмірне регулювання економіки, протекціонізм та державна власність в економіці призвели до повільного економічного зростання, високого рівня безробіття та поширення бідності.[4][5] Ця система бюрократичного контролю урядом називається License Raj і лежить в основі тотальної корупції.[6]

1993 року колишній міністр внутрішніх справ Індії Н. Н. Вохра видав свою доповідь в якій розповідав про проблему криміналізації в політиці. Доповідь містила спостереження, які були отримані з офіційних установ, про кримінальну мережу, яка домоглася значного впливу і фактично мала паралельний уряд. В ньому також розглядались кримінальні угрупування, які дахувалися політиками та мали захист від урядових службовців. Він викривав, що політичні лідери опустились до справ вуличних банд та співпраці з шахраями з військових сил. Протягом років, кримінальники вибирались до місцевих рад, рад штатів та до парламенту.[7][8][9]

Закон про доступ до інформації 2005 року допоміг громадянам легше фіксувати факти корупції. Він дав можливість громадянам Індії подати офіційний запит, за фіксовану ціну Індійська рупія10 (US$0.22), до «представника держави» (до урядового апарату або до місцевих представників штату). У відповідь державний орган мусить відповісти протягом 30 днів. Активісти використовували цей інструмент для викриття корупційних справ проти різних політиків та службовців – як наслідок частина цих активістів зазнала нападів, були навіть фатальні випадки.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Indians Divide Over Policing a Watchdog: World View, bloomberg.com, 22 червня 2011, архів оригіналу за 25 червня 2011, процитовано 25 серпня 2011
  2. ↑ The Top 10 Everything of 2011: Number 10 - Anna Hazare's Hunger Fasts Rock India, Time magazine, 7 грудня 2011, архів оригіналу за 7 січня 2012, процитовано 9 грудня 2011
  3. ↑ Anna Hazare's movement among top 10 news stories of 2011: Time magazine, Economic Times, 8 грудня 2011, архів оригіналу за 12 липня 2018, процитовано 9 грудня 2011
  4. ↑ Tushar Poddar; Eva Yi (2007). Global Economics Paper No: 152 (PDF). Goldman Sachs Economic Research. Goldman Sachs: 23. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2011. Процитовано 17 червня 2011.
  5. ↑ Organisation for Economic Co-operation and Development (2007). Economic Survey of India, 2007 (PDF). Policy Brief. Organisation for Economic Co-operation and Development. Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2018. Процитовано 17 червня 2011.
  6. ↑ Wharton School of the University of Pennsylvania (15 серпня 2007). Will Growth Slow Corruption In India?. Knowledge@Wharton. Forbes. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 17 червня 2011.
  7. ↑ By Seema Chishti (2 серпня 2004). India's love affair with 'tainted' politicians. BBC News. Архів оригіналу за 19 вересня 2010. Процитовано 17 червня 2011.
  8. ↑ Emily Wax (24 липня 2008). With Indian Politics, the Bad Gets Worse. The Washington Post. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 17 червня 2011.
  9. ↑ Dionne Bunsha (4 грудня 2004). Dons in a new role. Frontline. The Hindu. 21 (25). Архів оригіналу за 10 березня 2007. Процитовано 17 червня 2011.
  10. ↑ Jason Burke (27 грудня 2010). Dying for data: the Indian activist killed for asking too many questions. The Guardian (UK). London. Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 17 червня 2011.