Антоніо Караннанте

Ф
Антоніо Караннанте
Антоніо Караннанте
Антоніо Караннанте
Караннанте у складі «Наполі» в сезоні 1984/85
Особисті дані
Народження 23 червня 1965(1965-06-23) (59 років)
  Поццуолі, Італія
Зріст 175 см[1]
Вага 75 кг[1]
Громадянство  Італія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1980—1981 Італія «Наполі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1981–1987 Італія «Наполі» 40 (0)
1987–1988 →  Італія «Асколі» 29 (2)
1988–1989 Італія «Наполі» 29 (1)
1989–1992 Італія «Лечче» 71 (0)
1992–1994 Італія «П'яченца» 46 (2)
1994–1995 Італія «Авелліно» 22 (3)
1995–1996 Італія «Нола» 19 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1984–1986 Італія Італія U-21 6 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002–2004 Італія «Наполі» (юнаки)
2004–2005 Італія «Наполі» (дубль)
2009 Італія «Неаполіс»
2009–2010 Італія «Неаполіс» (помічник)
2013–2014 Італія «Турріс» (юнаки)
2014–2015 Італія «Гладіатор»
2016 Італія «Гладіатор»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Антоніо Караннанте (італ. Antonio Carannante, нар. 23 червня 1965, Поццуолі) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Наполі», з яким став чемпіоном Італії та володарем Кубка Італії і Кубка УЄФА, а також молодіжну збірну Італії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 23 червня 1965 року в місті Поццуолі. Вихованець футбольної школи клубу «Наполі». За першу команду дебютував 21 березня 1982 року у матчі Серії А проти «Торіно». Починаючи з сезону 1984/85 років він став стабільно грати за першу команду, зігравши в тому сезоні 17 матчів і 20 в наступному. Через серйозну травму він повністю пропустив сезон 1986/87 років[2], в якому «Наполі» виграв свій титул чемпіона країни та Кубок Італії.

29 вересня 1987 року Караннанте був відданий в оренду до кінця сезону в «Асколі», де і забив свій перший гол в Серії А в матчі проти «Торіно». Після повернення до Неаполя постійно використовувався в сезоні 1988/89 років, в якому неаполітанці посіли друге місце в чемпіонаті і виграли Кубок УЄФА. Наприкінці сезону він був проданий «Лечче» в рамках переходу Марко Бароні в зворотному напрямку[3]. Разом із «червоно-жовтими» він зіграв у двох сезонах Серії А та в одному Серії В, де через нову травму зіграв лише 14 ігор.

У листопаді 1992 року він перейшов до «П'яченци»[4], з якою в першому ж сезоні вийшов в Серію А. У вищому дивізіоні грав на позиції лівого захисника, виходячи поперемінно з Массімо Бріоскі[5].

У 1994 році він перейшов до клубу Серії С1 «Авелліно», з якою вийшов в Серію В, вигравши плей-оф, а завершив ігрову кар'єру у команді «Нола», за яку виступав протягом сезону 1995/96 років в Серії С1. За свою кар'єру він в цілому провів 178 матчів і забив 4 голи в Серії А, 37 матчів і 1 гол у Серії В та 41 матчі і 3 голи У Серії C1.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Протягом 1984—1986 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру 2002 року, коли почав працювати з юнацькими командами «Наполі»[6], а потім і з молодіжною[6].

Перед сезоном 2009/10 очолив клуб Серії D «Неаполіс»[6], але вже у вересні увійшов до тренерського штабу Еціо Кастеллуччі[7].

З серпня 2013 року став працювати з юнаками клубу «Турріс»[8], а наступного літа він перейшов до «Гладіатора» з Еччеленци[9], де був головним тренером з перервами до 2016 року[10].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Наполі»: 1986–87
«Наполі»: 1986–87
«Наполі»: 1988–89

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 2 (1985-1986). с. 43. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. ↑ Otto vittorie su otto, la squadra di Bianchi vuole anche la Coppa [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] repubblica.it
  3. ↑ Panini, ред. (11). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 6 (1989-1990). с. 10. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  4. ↑ Rosa 1992—1993 [Архівовано 4 ottobre 2012 у Wayback Machine.] storiapiacenza1919.it
  5. ↑ Rosa 1993—1994 [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] storiapiacenza1919.it
  6. ↑ а б в Neapolis panchina affidata a Carannante [Архівовано 2013-12-30 у Wayback Machine.] calcionapoletano.it
  7. ↑ Castellucci affianca Carannante alla guida tecnica del Mugnano [Архівовано 30 dicembre 2013 у Wayback Machine.] agenziacalcio.it
  8. ↑ JUNIORES- Ufficiale: l'allenatore sarà Antonio Carannante [Архівовано 2013-08-13 у Wayback Machine.] Tuttoturris.com
  9. ↑ Campania — Gladiator, è rivoluzione: Bruscolotti diggì e Carannante diesse [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] Notiziariocalcio.com
  10. ↑ Gladiator, Carannante: «Meritavamo di più» [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] Corrieredellosport.it

Посилання

[ред. | ред. код]