Антун Каніжлич

Антун Каніжлич
хорв. Antun Kanižlić
Народився20 листопада 1699(1699-11-20)
Пожега
Помер24 серпня 1777(1777-08-24) (77 років)
Пожега,
Національністьхорват
Діяльністьпоет і перекладач, церковний діяч
Сфера роботиісторія
Мова творівхорватська
Жанроповідання, есей
Конфесіякатолицтво

Антун Каніжлич (хорв. Antun Kanižlić; * 20 листопада 1699[1], Пожега — † 24 серпня 1777, Пожега) — хорватський поет і церковний діяч.

[2]

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Антун Каніжлич народився в Пожезі, де й закінчив початкову школу. Далі вчився в Загребській єзуїтській гімназії й 1714 року вступив до ордену єзуїтів. Перебравшись до Леобена, він з 1716 по 1717 рік вивчав гуманітарні науки в тамтешній гімназії. Вступив до Грацького університету, де у 1718—1721 студіював філософію а в 1725—1726 — теологію. У 1726—1729 навчався у Трнавському університеті, де 1728 року був висвячений на священника. У 1717—1718 і 1724—1725 роках викладав у Вараждинській гімназії, а у 1721–24 роках — у Загребській. Антун Каніжлич був проповідником і катехитом в єзуїтських колегіях та місіях у Печі (1730—1731, 1745—1747), Загребі (1731—1733, 1739—1740), Пожезі (1733—1737, 1743—1745, 1747—1748), Осієку (1737—1739), Петроварадині (1740—1741) і Вараждині (1748—1752), часто як praefectus scholarum. 1752 року він повернувся до Пожеги й до кінця життя очолював єпископську консисторію. Каніжич помер 24 серпня 1777 року. Згідно із заповітом, похований у пожезькій церкві святого Лаврентія.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Obilato duhovno mliko. To jeʃt: Nauk kerstianski illiricskoj, illiti slovinskoj dicsici darovan od nyih excellencie, prisvitloga, i priposctovanoga gospodina gospodina Francescka Thauszy, po Boxjoj, i Apoʃctolske stolice milloʃti biskupa zagrebacskoga. Pritiskano u Zagrebu po Antunu Reineru Hervatskoga Kralyestva pritiskaru, 1754.
  • Bogolyubstvo na poʃctenye svetoga Francescka Saverie, Druxbe Isusove. Pritiskano u Trnavi, 1759.
  • Utocsiscte Blaxenoj Divici Marii ugodno, i prietno a nami velle koriʃtno, i potribito. Na posctenye Gospe Almascke, Majke od Utocsiscta nazvane. U Mnecih, pritiskano od Antona Bassanesa, 1759.
  • Mala i svakomu potribna bogoslovica. To jest Nauk kerstjanski u tri skule razdilyen, s obicsajnima molitvami, i pismami, za dicu, koja igyu u skulu od nauka kerstjanskoga. Pritiskana u Ternavi (1760, 1762²), 1764³, 17664, 17735.
  • Primoguchi i sardce nadvladajuchi uzroci. Pritiskano u Zagrebu, od Cajetana Franc. Härl, 1760, Požega 1864 (prerađeno izd. Važni uzroci s kojih Gospodina Isukrsta Spasitelja našega nada sve ljubiti moramo i njeka spasonosna sredstva kojimi se ova ljubav probuditi može).
  • Bogolyubnost molitvena, na poctenye Prisvete Troice jedinoga Boga, Blaxene Divice Marie, i svetih, s-razlicsitimih naucih, i iʃtomacsenyem svetih obicsajah cerkvenih. Sloxena, i prikazana svetomu Alosii Druxbe Isusove ispovidniku. Pritiskana u Ternavi, 1766, Budim 1794, Utištaonica Antuna Luigia Battare, Zadar 1806, Budim 1813, Zagreb 1893 (Pobožnost molitvena na slavu Presvetoj Trojici jedinomu Bogu i na čast Blaženoj Djevici Mariji i svetima, prema budimskom izd. priredio F. Iveković).
  • Kamen pravi smutnye velike illiti Pocsetak, i uzrok istiniti rastavlyenya Cerkve istocsne od Zapadne. U Osiku kod Ivana Martina Divalta, 1780.
  • Sveta Roxalia panormitanska divica nakichena, i izpivana po Antunu Kanislichu Poxexaninu. U Becsu, pritiskana s’ od Ghelena slovih, 1780 (pretisak Vinkovci 1990), Požega 1863, Vinkovci 1994, 1996; Klasici hrvatske književnosti, 1 (CD). Zagreb 1999.
  • Kratka promišljanja. Molitve o. Antuna Kanižlića Druž. Isus. s’ apoštolstvom molitve za katolička poslanstva po Slovincih na jugu. U: B. Baudrand, Razmišljaj ovo dobro. Rim 18654.
  • Pjesme Antuna Kanižlića, Antuna Ivanošića i Matije Petra Katančića. Stari pisci hrvatski, 26. Zagreb 1940, 1–144.
  • Izabrana djela. Vinkovci 2000

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • A. Rumpler (A. R.): Na uspomenu Antunu Kanisliću. Zagrebački katolički list, 4(1852) 45, str. 353—356.
  • J. Forko: Crtice iz «slavonske književnosti» u 18. stoljeću. Izvješće o Kralj. velikoj realci u Osieku koncem školske godine 1883/4. Osiek 1884, 8–23.
  • M. St. Čaz. kan.: «Kanižlićeva Molitvenica». Katolički list, 44(1893) 32, str. 257—261.
  • S.: «Kamen pravi smutnje». Hrvatska, 9(1894) 2, str. 1.
  • I. Scherzer: A. Kanižlića «Sv. Rozalija» i «Kamen pravi smutnje». Nastavni vjesnik, 3(1895) str. 201—217.
  • J. Predragović: Dvjestogodišnjica Kanižlićeva. Vrhbosna, 14(1900) 22, str. 383—387; 23, str. 402—405; 24, str. 430—433.
  • J. E. Tomić: Kanižlić i njegovo doba. Narodne novine, 66(1900) 6, str. 1–2; 7, str. 1–2; 8, str. 1–2.
  • I. Milčetić: Rajska ptica. Zbornik za narodni život i običaje Južnih Slavena, 1904, 9, str. 1–4.
  • J. Predragović: Sv. Franjo Ksaverski i Kanižlić. Vrhbosna, 20(1906) 5/6, str. 95–96.
  • B. Vodnik (B. Drechsler): Slavonska književnost u XVIII. vijeku. Zagreb 1907, 9–22.
  • K. Šegvić: Književnost s ovu stranu Velebita. Pučka prosvjeta, 2(1908) 12, str. 178—179.
  • D. Prohaska: Ignjat Đorđić i Antun Kanižlić. Rad JAZU, 1909, 178, str. 192—224.
  • B. Vodnik: Povijest hrvatske književnosti, 1. Zagreb 1913.
  • J. Kempf: Oporuka O. Antuna Kanižlića. Hrvatska prosvjeta, 2(1915) str. 122—124.
  • F. Fancev: Isusovci i slavonska knjiga XVIII. stoljeća. Jugoslavenska njiva, 6(1922) 3, str. 181—193; 5, str. 365—380; 6, str. 455—462.
  • Isti: Kanislich = Kanižlić. Ljetopis JAZU, 1923, 37, str. 102—104.
  • M. Vanino: Ante Kanižlić (1777). Biografski podaci. Vrela i prinosi, 1934, 4, str. 84–93.
  • T. Matić: «Abecevica» iz XVIII. vijeka za analfabete u požeškom kraju. Ibid., 1938, 8, str. 103—107.
  • Isti: Život i rad Antuna Kanižlića. U: Pjesme Antuna Kanižlića, Antuna Ivanošića i Matije Petra Katančića. Stari pisci hrvatski, 26. Zagreb 1940, str. XIII–XLI.
  • I. Medved: Jedna uspomena na hrvatskoga pisca isusovca o. Antuna Kanižlića u osječkoj Tvrđavi. Osječki zbornik, 1(1942) str. 56–59.
  • Kanižlićeva ulica. Hrvatska rieč, 2 (1943) 9, str. 2.
  • M. Kombol: Poviest hrvatske književnosti do narodnog preporoda. Zagreb 1945.
  • T. Matić: Prosvjetni i književni rad u Slavoniji prije Preporoda. Zagreb 1945.
  • K. Georgijević: Hrvatska književnost od XVI do XVIII stoljeća u sjevernoj Hrvatskoj i Bosni. Zagreb 1969.
  • M. Belić: «Prva od Isukrsta odkupljena». Misli Antuna Kanižlića (1699—1777) o otkupljenju Presvete Djevice. Kačić, 3(1970) str. 77–86.
  • M. Peić: Barok i rokoko u djelu Antuna Kanižlića (1699—1777). Rad JAZU, 1972, 365, str. 5–133.
  • J. Vončina: Jezik Antuna Kanižlića. Ibid., 1975, 368, str. 5–172.
  • M. Belić: Antun Kanižlić (1699—1777). Uz dvjestagodišnjicu njegove smrti. Obnovljeni život, 32(1977) 4, str. 299—332.
  • D. Jelčić: Vallis aurea. Zagreb 1977, 9–20.
  • P. Pavličić: Rasprave o hrvatskoj baroknoj književnosti. Split 1979, 105—128.
  • M. Belić: Tko je napisao «Obilato duhovno mliko». Vrela i prinosi, 1982, 13, str. 155—163.
  • M. Korade: Misionar i kulturni radnik isusovac Vinko Basile (1811.–1882). Ibid., str. 127—129.
  • M. P. Katančić: Knjižica o ilirskom pjesništvu izvedena po zakonima estetike. Osijek 1984, 112—113, 124—125, 148—156, 169—177, 197—198.
  • M. Peić: Slavonija — književnost. Osijek 1984, 112—117.
  • M. Belić: Paralelizam između Isusa i Marije kod Antuna Kanižlića. U: Mundi melioris origo. Marija i Hrvati u barokno doba (zbornik). Zagreb 1988, 128—149.
  • J. Bratulić: Antun Kanižlić. Život i djelo. U: Sveta Roxalia panormitanska divica. Vinkovci 1990, 133—160.
  • Z. Šundalić: Kanižlićeva «Sveta Rožalija» kao varijanta hrvatskoga književnog baroka. Revija, 30(1990) 6, str. 612—623.
  • M. Belić: Uspjesi i neuspjesi Antuna Kanižlića (1699—1777) u pokušajima visoke popularizacije filozofskih misli. Filozofska istraživanja, 12(1992) 2(45), str. 347—366.
  • Lj. Kolenić: Pogled u frazeologiju Kanižlićeve «Rožalije». Filologija, 20–21(1992–93) str. 215—219.
  • Z. Kravar: Barok u staroj slavonskoj književnosti. Književna revija, 32(1992) 3/6, str. 195—231.
  • Lj. Kolenić: Frazeologija u Kanižlićevim Molitvenicima. Fluminensia, 5(1993) 1/2, str. 159—162.
  • Z. Kravar: Nakon godine MDC. Dubrovnik 1993. — (Prilozi Z. Kravara, Z. Šundalić, B. Brlenić-Vujić, M. Tatarina, J. Vončine, V. Rišner): Ključevi raja (zbornik). Zagreb 1995, 207—266, 303—327.
  • M. Tatarin: Kanižlićeva Sveta Rožalija i metametrički aspekti stiha i oblika. Umjetnost riječi, 39(1995) 2, str. 105—126.
  • Isti: Kako su se u Slavoniji u 18. stoljeću prepjevavali psalmi. Dani hvarskoga kazališta, 22. Split 1996, 229—246.
  • D. Fališevac: Kaliopin vrt. Split 1997.
  • D. Jelčić: Povijest hrvatske književnosti. Zagreb 1997.
  • D. Zečević: The Polemical Popular Literary Edifying Text by Antun Kanižlić about Focius as the Cause of the Church Schism, in the Book: The Real Stumbling-block of Great Discord (Osik 1780). Narodna umjetnost, 34(1997) 1, str. 179—200.
  • D. Marković: Peićev barok i rokoko. Forum, 38(1998) 11/12, str. 1708—1745.
  • J. Ostić: Antun Kanižlić. Slavonski narodni kalendar, 1998, str. 75–78.
  • A. Jembrih: Krizmanićeva Sv. Rožalija. Hrvatsko zagorje, 9(2003) 2, str. 231—249.
  • Z. Šundalić: Studenac nebeski. Molitvenici u hrvatskoj književnosti od 16. do kraja 18. stoljeća (s posebnim osvrtom na Antuna Kanižlića). Split 2003, 46–48, 272—318, 327—386, 417—447.
  • S. P. Novak: Povijest hrvatske književnosti, 1. Split 2004.
  • M. Šicel: Povijest hrvatske književnosti XIX. stoljeća, 1. Zagreb 2004.

Ушанування

[ред. | ред. код]
  • Іменем Антуна Каніжлича названо вулиці в Осієку, Славонському Броді та Пожезі.
  • Іменем Антуна Каніжлича названо середню школу в Пожезі.
  • 1999 року в Хорватії випущено поштову марку номіналом п'ять кун на честь 300-річчя від дня народження Антуна Каніжлича.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У церковній книзі зазначено тільки дату хрещення Антуна Каніжлича — 20 листопада 1700 року. У всіх дванадцяти єзуїтських шематизмах за (1723—1770) роки вказано, з його слів, роком народження 1699-й, а дати народження різні —— 5, 6 й 9 листопада (див. статтю про Каніжлича в Хорватській енциклопедії)
  2. ↑ Ankica Šunjić. «KANIŽLIĆ, Antun». Hrvatski biografski leksikon